До війни Індіра була активною учасницею молодіжного руху міста. Разом з командою однодумців вона організовувала культурні події в історичних локаціях Маріуполя. Особливо пам'ятним став проєкт у старій синагозі, яку молодь власноруч розчистила від заростей для проведення масштабного заходу про історію міста.

В рамках проєкту "Мій дім на мапі" вийшло нове відео про Маріуполь очима місцевої активістки Індіри. Її розповідь — це подорож від мирних часів, коли місто вирувало культурним життям, до драматичних подій 2022 року.

"Я потрапила в Хаб Халабуда, познайомилася з дуже класними ініціативними людьми, які вже щось робили в місті, влаштовували івенти, волонтерили й загалом намагалися знайти нові ідеї для молоді", — згадує дівчина.

Серед найтепліших спогадів — зустрічі світанків біля моря. Одного разу, в День металурга, Індіра з подругою та випадковими знайомими просиділи до четвертої ранку біля драмтеатру, а потім пішли зустрічати схід сонця на узбережжі.

"В Маріуполі треба біля моря зустрічати світанки, це суперкласно", — ділиться спогадами Індіра.

Але мирне життя перервалося 24 лютого 2022 року. Індіра залишалася в місті до середини березня, переживши найстрашніші дні окупації. 16 березня авіабомба влучила в лікарню неподалік її будинку.

Це дуже дивне відчуття, яке не можна описати — коли ти виходиш на вулицю, розумієш, що летять ще бомби, але просто прибираєш осколки разом з мамою, не боячись вже нічого

.

18 березня вона була змушена покинути Маріуполь. Особливо важким було це рішення через те, що на Азовсталі залишався близький їй захисник міста. Після російського полону він повернувся на фронт з твердим наміром визволяти Маріуполь.

У мене в голові Маріуполь – цілий. Спогади Мей про місто у моря
Це шалений привілей – жити поруч з морем. Історія Насті з Маріуполя