Настя переїхала до Маріуполя з Донецька у 18 років. За вісім років місто біля моря стало для неї домом, де вона знайшла своє кохання, роботу і мрії про майбутнє. Свою історію вона розповідає в новому відео проєкту "Мій дім на мапі"

"Я не знаю, як я прожила 17 років у Донецьку без моря. Коли переїхала в Маріуполь, зрозуміла – це шалений привілей жити поруч з морем", – згадує дівчина свої перші враження від міста.

Життя Насті в Маріуполі було наповнене яскравими моментами: робота баристою в затишній кав'ярні, ранкові прогулянки на пляжі з подругою щосереди, незалежно від погоди та обставин. І навіть випадкова романтична зустріч на балконі з видом на Приморський район, де майбутній чоловік випадково припалив їй цигаркою лоба, не зіпсувала враження від знайомства – вже 6 років вони разом.

Лютий 2022 року розділив життя Насті на "до" і "після".

"26 лютого мій чоловік пішов в ТРО, 2 березня в нас зник зв'язок у місті... Десь до 15-го березня ми вже точно не знали, що з ним, що відбувається", – розповідає дівчина про початок найстрашнішого періоду.

Березень 2022-го став місяцем виживання: без світла, води, газу, під постійними обстрілами. Місто було повністю оточене та поступово знищувалось разом із мешканцями. Закінчувалась їжа, були пограбовані магазини, гуманітарна допомога не доходила.

Дивіться відео історії Насті. У ньому вона детально розповідає про життя в довоєнному Маріуполі, страшні дні окупації та свої надії на майбутнє.

В мене таке відчуття насправді іноді, що я просто фільм про це подивилася. Коли я повертаюся в ці спогади, я повертаюся в них зверху, як спостерігач. Можливо, колись мене доженуть емоції, зараз вони поки що заблоковані