Валентина Кондрат'єва повернулася в рідну Любомирівку відразу після деокупації й з головою поринула у волонтерство. Жінка, яка пережила окупацію, евакуацію, тепер допомагає відбудовувати життя у прифронтовому селищі на Миколаївщині.

волонтерка миколаївВалентина Кондрат'єва - волонтеркаФото: особистий архів героїні

Побачила жахіття, коли повернулася до Любомирівки

В Любомирівці Миколаївської області, яка розташована в тридцятикілометровій зоні від Херсонщини, гаряче стало з перших днів повномасштабного вторгнення. Валентина Кондрат'єва розповідає, що вже наприкінці лютого 2022-го ворог стояв перед сусіднім селищем Центральним.

“Росіяни йшли через нас, тому що їм не вдалося піти через Чорнобаївку. Вони йшли через наше село, але не жили у нас. Ми були окуповані до Новогригорівки. Але конкретно жили вони в Тернових Подах більше”, - розповідає жінка.

Саме з Шевченківської громади ворог на початку великої війни обстрілював Миколаїв. Любомирівка, що входить до складу громади, була окупована майже вісім місяців.

Руйнації ЛюбомирівкиРуйнації ЛюбомирівкиФото: особистий архів героїні

“На початку складно було виїхати, бо дороги обстрілювали. Був один шлях, яким я вивозила вагітну жінку, який був саме час народжувати. На зворотному шляху я купила людям хліб і всякі продукти”.

Якраз тоді — в середині березня, — каже Валентина, росіяни почали ходити по хатах, грабуючи порожні будинки й забираючи продукти у людей.

Окупанти вивозили з будинків все, що їм подобалося — від техніки й оргтехніки до меблів та предметів інтер'єру. Вони вантажили на свої машини й вивозили по декілька днів підряд

“У мене батьки були вдома й 4-річний онук, який дуже перелякався, коли у двір зайшли окупанти — почав плакати й кричати. Вони позабирали продукти, його печиво тощо”, — розповідає волонтерка.

Родина виїхала з окупації, щоб вберегти малого, а також мати можливість лікуватися.

Деокупація ЛюбомирівкиВалентина Кондрат'єва в селі після деокупаціїФото: особистий архів героїні

“Перед деокупацією, яка сталася на початку листопада, я заїхала в село з хлопцями військовими. Побачили жахіття — побиті будинки, вбиті тварини по вулицях… Одна справа, коли тобі розповідають про таке, а інша — бачити все на власні очі”, - ділиться Валентина.

Після деокупації Любомирівку й найближчі селища почали активно розміновувати, бо не раз траплялися трагедії, коли люди підривалися на мінах.

ВолонтериВолонтериФото: особистий архів героїні

Повернення

На третій рік повномасштабного вторгнення в Любомирівку повертаються люди. Валентина каже, що третина населення повернулась, в тому числі й діти.

“Ситуація зараз набагато краще, ніж на початку війни, але вона й досі є небезпечною, бо ми близько до Херсонщини й ворог нас періодично обстрілює”.

Валентина каже, що в рідне село повернулась відразу після деокупації й активно займається волонтерством. Спочатку людям були потрібні елементарні речі й ліки, щоб вижити в селищі після російської окупації.

Допомога речамиДопомога речамиФото: особистий архів героїні

“Людям потрібен був навіть просто одяг, бо виїздили хто в чому міг: у когось все погоріло. Почали повертатися не одразу після деокупації, тому що не було умов проживання — світла, води, газу тощо. Багато чого ворог замінував — навіть подвір'я”

Люди почали повертатися вже навесні 2023 року. Й почалася активна допомога від волонтерських організацій та благодійних фондів, які надавали речі: від дитячого одягу до матраців та подушок

Наразі в Любомирівці мешкає більш як 200 людей, з них 20 дітей. В Шевченківській громаді, яка включає 21 населений пункт, понад 10 тис. жителів. В окремі — майже повністю зруйновані ворогом села, як Тернові Поди, — повернулось лише сім людей.

“Не повернулися ті, кому нема куди повертатися. Також й родини з дітьми, бо повністю зруйнована окупантами наша двоповерхова школа. Її демонтували”, — говорить волонтерка.

Двір ВалентиниДвір ВалентиниФото: особистий архів героїні

Як відновлюється село

Валентина Кондрат'єва зараз працює в програмі "Є Відновлення" в спеціальній комісії, як спеціалістка сільської ради. Фіксує й оцінює руйнування. Каже, що загалом в населених пунктах громади нараховується більше тисячі руйнувань і пошкоджень.

“Є такі, які відновлювались самостійно, а є такі, де допомагали благодійні фонди. Багато хто подав на відшкодування за зруйноване житло за програмою "Є Відновлення". На жаль, саме програма допомоги на відновлення зруйнованого житла запрацювала не одразу”, — розповідає Валентина.

Допомога військовимДопомога військовимФото: особистий архів героїні

Спеціалістка каже, що лише одиниці погодились на грошову компенсацію від держави за зруйноване житло й виїхали з громади. Більшість мешканців хочуть відновити свої будинки.

Модульні будинкиМодульні будинкиФото: особистий архів героїні

"Деякі люди, які ще нічого не отримали, продовжують жити на своєму подвір'ї й там будувати — біля своїх зруйнованих будинків", — розказує Валентина.

Тож людям роздавали модульні будиночки. "Я особисто десять таких будинків завозила в Мирне й в Любомирівку. Люди поставили їх на подвір'ї та наводять лад на своєму обійсті”, — розповідає Валентина.

Будинок волонтерки також поруйнований: вибухами побитий дах, вікна, двері, впала стеля, посічений фасад. Поруч є декілька невикопаних снарядів, каже жінка.

НагородаНагородаАвтор: особистий архів героїні

“З одного невеличкого “градика” я сміялась, коли обривала траву. Кажу, що так і залишу — буде нагадування про наших ворогів. А інший ще не викопали, бо сильно зайшов в землю. Сапери перевірили, сказали, що наче здетонував”.

Наразі Валентина Кондрат'єва мешкає на два будинки — частково в Любомирівці, частково у Миколаєві.

Тут можна було побачити 7 степових маяків. Як живуть прифронтові Лимани на Миколаївщині
«Візьми з собою Миколаїв»: як моделіст Андрій Шинкаренко виготовляє крихітні копії маяків півдня