Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Повномасштабна війна внесла свої корективи в плани розвитку громади: натомість Лимани опинилися неподалік від лінії фронту й отримали купу руйнацій від ворожих обстрілів.
Наталія Панашій біля свого будинкуФото: особистий архів героїні
В Лимани повертаються місцеві
Староста села Лимани й Лупарево Миколаївської області Наталія Панашій не виїздила з рідного краю від початку повномасштабної війни. Каже, що дуже швидко Лимани опинились за 1 км від фронту — по Херсонській області.
“Нас обстрілювали весь 2022 рік. У 2023-му було менше обстрілів, бо в Херсон наші хлопці зайшли, але все одно були непоодинокі прильоти, які руйнували хати. І в цьому році ми теж відчуваємо на собі війну. Руйнацій багато”, — каже пані Наталія.
Руйнації Лимани
Звісно, з початку 2022-го багато місцевих жителів покинули рідне село, яке до війни мало понад 4 тис. населення. Руйнації мають не лише приватні будинки, а й об'єкти соціальної інфраструктури, як, наприклад, дитячі садки та школи.
“З початку великої війни нас підтримували волонтери й різні благодійні організації. Вони привозили необхідні речі й харчі, оскільки крамниці були зачинені. Вони проїжджали по вулиці й видавали. І так ми жили весь 2022 рік”.
На кінець року в Лиманах залишалось 200 жителів, але з минулого року люди почали повертатися в рідне селище. Наразі в Лиманах мешкає 1830 людей, з них понад 300 дітей.
Степові маяки не працюють, але встояли
До повномасштабної війни Лимани процвітали, каже староста селища. Працювало два дитячих садки й дві школи. Село було повністю освітлене, мало центральний водопровід. За три кілометри діяв Миколаївський глиноземний завод, де працювало багато лиманців.
“У нас було дуже гарно. Якби ви заїхали до нас до повномасштабної війни, то побачили те, що і в містах немає. Ми входимо до Галицинівської громади з великим бюджетом. У нас навіть сміття вивозять безплатно. Все у нас було”, — розповідає Наталія Панаший.
Лимани Фото: особистий архів героїні
Староста селища підкреслює, що до повномасштабної війни планувалось відкриття нових маршрутів, бо є чим привабити туристів: берег лиману, за 11 км Чорне море, купа цікавих маяків — від Лиманівського до Лупаревського.
В самому селищі є сім степових маяків.
"Таких степових маяків як у нас дуже мало, бо традиційно маяки — на воді. Але наші знаходяться за 3-5 км від води. Вони просто показували напрямки судам і поворот з моря в лиман. Вони синхронно всі запалювались і капітани знали, куди плисти”, — говорить пані Наталія.
Лиманівський маякФото: особистий архів героїні
На жаль, в результаті ворожих обстрілів деякі старовинні маяки зазнали руйнацій, але, на щастя, незначних.
Наталія Панаший розповідає, що збиралися зустрічати туристів перед в'їздом в село й везти цікавими локаціями зі своєю історією. Тоді було де зупинитись на ніч, а також де поїсти.
“У нас є своя гончарня, де майстер навчає дітей. Є фольклорні ансамблі, були рибальські підприємства. Також є приватна садиба “Сузір'я степу”, де багато експонатів народного прикладного мистецтва. Власниця цієї локації й волонтерка Наталія Ємельянцева допомагає нашим захисникам — влаштовує екскурсії вихідного дня”, — ділиться староста Лиманів.
Відбудова. Лимани Фото: особистий архів героїні
Відновлення та волонтерство
Пані Наталія пригадує, що одним із перших об'єктів, що зазнали руйнацій, була старовинна будівля місцевої сільради. Перший ворожий удар стався 1 квітня 2022 року — тоді повилітали вікна й двері. А вже 7 квітня було пряме влучання в будівлю сільради.
“У 2023-му році ми виграли проєкт, і ГО “Будуємо Україну разом” нам планувала відбудувати зруйновану частину. Але з 2 на 3 листопада був прильот в село й служба безпеки їм не дозволила їхати. Тому проєкт поміняли й зробили амбулаторію в Баштанському районі. А ми залишаємось працювати у бібліотеці”, — говорить Наталія Панаший.
Староста каже, що поволі відбудовують приватні будинки, школи та дитячі садки, попри те, що діти не відвідують зараз навчальні заклади.
“Ремонтуємо свердловини й допомагаємо людям. У нас 90% будинків вже відновлено, але періодично ворожі “шахеди” до нас прилітають. Часто "прилітає" впродовж масованих атак. І знов ми відновлюємо”.
Зараз до розміщення ворожих військ 15 км по Кінбурнській косі.
Будинок старости Лиманів теж поруйнований обстрілами — від даху до вікон. Втім, пані Наталія каже: “Головне, що залишилися живі”.
За словами старости, люди, що повернулись, доволі активні — створили два волонтерських хаби в кожному селі, де виготовляють все потрібне на фронт — від маскувальних сіток до випічки.
Сітки на фронт. ЛиманиФото: особистий архів героїні
“Плетемо, печемо, варимо. Створили безпрограшну лотерею, щоб збирати донати. За рік зібрали близько 250 тис. грн, які передали волонтерам на сітки. За кожну копійку звітуємо”.
Наталія ПанашийФото: особистий архів героїні
Наталія Панашій каже, що сітки на фронт потрібні постійно, бо вони часто псуються. І військові їх часто замовляють.
“Я впевнена, що перемога буде за нами. Чомусь у мене немає сумнівів в цьому. Я спостерігаю тут, що формат війни змінюється, і я вірю, що буде Перемога!”.
