Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Відкривати невідому Україну
"Ми їдемо із Ходорківа, містечка такого невеличкого на Житомирщині, в Брусилів, бачимо замок. Думаємо: "Як це так?". Село називається Липки. Під'їжджаємо — реально замок. Ну, по цеглі я бачу, що це 19 століття, що це палац під замок зроблений, фактично з великою баштою такою метрів 17 десь у висоту, потужною досить", - розповідає Роман Маленков, директор громадської організації "Україна Інкогніта".
Виявилося, що це водяний млин, збудований у вигляді замку родиною Подгорських. Але найдивовижніше те, що про цю споруду майже ніхто не знав.
Млин Подгорських у селі ЛипкиФото: Україна Інкогніта
"Чому про це не знає жодна жива душа в Україні, крім мешканців самих Липок?" — дивується Роман.
Ця історія — яскравий приклад того, чим займається "Україна Інкогніта". Організація ставить собі за мету відкривати невідому Україну, досліджувати її забуті куточки та розповідати про них широкому загалу.
Роман Маленков, Україна ІнкогнітаФото: О, Море
"Україна Інкогніта" — це справжня місія з відкриття України для самих українців. Через свої дослідження, експедиції та публікації команда прагне показати, наскільки багатою на історію та культурну спадщину є наша країна, навіть якщо ця спадщина часом захована у найнесподіваніших місцях.
Старовинні цвинтарі України
Проєкт "Старовинні цвинтарі України" став головним фокусом діяльності "України Інкогніта".
"Історична пам'ять – головний феномен відтворення історії суспільства, країни, нації. В більшості випадків вона починається із поховань – старовинних цвинтарів" — пояснює Роман Маленков важливість цього напрямку.
Велика Озимина. ЛьвівщинаФото: Україна Інкогніта
Однак ситуація зі збереженням цих історичних пам'яток в Україні є критичною.
"В Україні немає жодного реєстру старовинних цвинтарів, в тотальній більшості випадків такі цвинтарі занедбані або у руїні, — зазначає Маленков. — Особливо страшна ситуація зі староукраїнськими (козацькими) кладовищами, які не включені у реєстри пам'яток, байдужі місцевій владі, плюндруються вандалами й зникають".
Команда "України Інкогніта" поставила собі за мету виправити цю ситуацію.
"Починаємо саме із давньоукраїнських цвинтарів, в тому числі козацьких, які досліджені найменше", — розповідає Маленков про плани організації.
Старовинний цвинтар на Львівщині у селі ЧерницяФото: Україна Інкогніта
Проєкт не обмежується лише українськими похованнями.
"Буде внесено старовинні цвинтарі інших національностей, які проживали на теренах України", — додає Роман та наголошує на важливості цієї роботи для національної самосвідомості. — "Як може бути етнос без минулого?" Він порівнює ситуацію з іншими країнами, де некрополі є важливою частиною національної історії та культури".
Єврейський кіркут у ПідгайцяхФото: Україна Інкогніта
Роман Маленков підкреслює унікальність цих місць: "В Україні на території України тільки три музеєфікованих цвинтарі: в Києві це Лук'янівський (хоча це повинні бути й Лук'янівський, і Байковий), у Львові — Личаківський, Єврейський цвинтар у Чернівцях".
"Україна Інкогніта" не лише досліджує та документує старовинні цвинтарі, але й працює над тим, щоб привернути увагу громадськості та влади до цієї проблеми. Команда готує облікові картки для внесення об'єктів у перелік пам'яток культурної спадщини України, співпрацює з науковими установами та місцевими громадами.
Єврейське кладовище у Могилеві-ПодільськомуФото: Україна Інкогніта
Цей проєкт є не просто дослідженням минулого, а й важливим кроком до збереження національної пам'яті та ідентичності України.
Українські національні маркери
"Україна має свої національні маркери, дуже потужні", — розповідає Роман Маленков, голова "України Інкогніта". Серед цих маркерів він виділяє три особливо важливі: козацькі хрести, дерев'яні церкви та українське бароко.
Козацькі хрести, за словами Маленкова, є тим, чим команда "України Інкогніта" займається найбільше. Ці кам'яні пам'ятники не лише прикрашають старовинні цвинтарі, але й несуть у собі багату історичну та культурну інформацію.
Куяльницький козацький цвинтарФото: Україна Інкогніта
Говорячи про дерев'яні церкви, Роман наводить таку статистику: "У нас понад 2,5 тисячі старовинних дерев'яних церков, і це при тому, що 70% їх було зруйновано у радянський період. За аналітичними підрахунками, їх би мало б бути понад 10 000. В жодній країні світу і 1500 немає".
Унікальна церквиця Петра і Павла у селі Велика Хвороща, ЛьвівщинаФото: Україна Інкогніта
Ця унікальна спадщина робить Україну особливою на світовій карті культурних пам'яток.
Українське бароко — ще один важливий національний маркер. Маленков із захопленням розповідає про дослідження цього архітектурного стилю: "Хто знає, що найстаріший, найперший фактично українську козацьку дерев'яну архітектуру архітектори втілили у камені, мурованому храмі в Ніжині?"
Храм в НіжиніФото: Україна Інкогніта
Він підкреслює, як багато цікавих фактів про українське бароко залишаються невідомими широкому загалу.
Команда "України Інкогніта" не лише досліджує ці унікальні елементи української культури, але й активно працює над їх збереженням та популяризацією. Вони вважають, що саме ці національні маркери формують унікальну ідентичність України та заслуговують на особливу увагу як з боку дослідників, так і з боку широкої громадськості.
Створення українського National Trust
"Ми дізналися, що існує, наприклад, в Англії така організація як National Trust, яка займається в принципі тим самим... Вони з 1986 року існують і зараз у їх підпорядкуванні майже 500 об'єктів Англії", - розповідає Роман Маленков.
За його словами, National Trust бере на баланс або в оренду історичні будівлі, пам'ятки архітектури та об'єкти культурної спадщини, повністю опікуючись ними: від реставрації до документації. "Це організація з платним членством... У них мільйон членів і от щомісяця власне на адміністрацію вони отримують 5 млн фунтів", - додає він, підкреслюючи масштаб та ефективність такої моделі.
"Україна Інкогніта" прагне створити подібну систему в Україні. Маленков зазначає: "В мене просто знову ж таки з'явилась така мрія. Ми 26 лютого 2022 року мали провести великий захід, куди були запрошені посли різних країн в Україні... люди, яких я вважав, що вони можуть бути дотичні до культурної спадщини й що вони можуть посприяти створенню такої організації".
Паралельно з цим Роман мріє про те, щоб "Україна Інкогніта" стала представницьким виданням Українського географічного товариства.
Маршрути, далекі від звичних туристичних стежок
На думку Романа, майбутнє українського туризму полягає у відкритті та популяризації маловідомих, але унікальних місць.
Урочище Каскади в Маловисківському районі Кіровоградської області.
Маршрути, які пропонує "Україна Інкогніта", часто далекі від звичних туристичних стежок. Історії з експедицій часто вражають навіть досвідчених мандрівників. "Ми об'їхали всі кордони країни. Ми були у всіх точках і етнічних регіонах України", — зазначає Роман. — Ми себе почували інколи там як Лівінгстон і Стенлі, коли відкривали такі речі... Ну, як про це можна не знати?"
Команда проєкту не просто досліджує маловідомі куточки країни, але й активно ділиться своїми відкриттями з іншими.
