Через те, що депутати Одеської міської ради вирішили не доводити до кінця процес деколонізації у місті, Одеська ОВА відповідно до норм закону була змушена зробити це за них. На відміну від міськради, ОВА ухвалила більш "жорстке" рішення про перейменування, які засмутили деяких одеситів.

Як проходило перейменування вулиць в Одесі?

Варто зауважити, що реалізація закону про деколонізацію топонімії передбачає, що усі громади України повинні були до 27 січня 2024 року перейменувати вулиці, назви яких відсилають до Росії, її діячів або ідеології.

Якщо ж цього не відбулося, повноваження на здійснення перейменування у період з 27 січня по 27 квітня переходили до очільників громад, а з 27 квітня по 27 липня – до очільників обласних рад та обласних військових адміністрацій.

Що стосується Одеси, то, хоча міська рада й перейменувала понад 100 вулиць в перші місяці 2024 року, муніципалітет фактично відмовився від перейменування вулиць Гагаріна, Льва Толстого, Жуковського, Буніна та низки інших. А перед тим також виникав скандал із тим, що влада Одеси не хотіла перейменовувати на честь загиблих захисників деякі вулиці міста й без погодження з однією з дружин захисника надала назву одній із другорядних вулиць міста.

Тож, після того, як Одеська міська рада фактично відсторонилася від перейменування низки вулиць, обов'язок провести деколонізацію перейшов на Одеську ОВА. І, за попередніми даними громадських активістів, які отримали доступ до офіційно не опублікованого документа, рішення ОВА суттєво змінить топоніміку Одеси.

Найновіші дерусифіковані назви вулиць

Як можна побачити з попередньо опублікованого документа, в Одесі з'явиться 85 нових топонімічних назв. Зокрема, з мапи міста зникнуть імена Ісаака Бабеля, Івана Буніна, Юрія Гагаріна, Василя Жуковського, Михайла Жванецького, Ільфа і Петрова, Льва Толстого та Юрія Олеші.

Замість них ці місця носитимуть імена Дмитра Комірного, Надії Строкатої (одеська науковиця і дисидентка) Семена Комірного (діяч УНР на Півдні), Святослава Караванського (мовознавця з Одеси та багаторічного в'язня радянських таборів), Військово-морських сил, Сім'ї Глодан (родина, більшість якої загинула від прильоту російської ракети), Кіри Муратової та Віталія Боровика (письменник з Півдня, близький до Лесі Українки).

Серед інших знакових перейменувань: колишня вулиця Пушкінська відтепер називатиметься Італійською. Також у місті з'являться вулиці художників Олександра Ройтбурда та Михайла Бойчука, діячів УНР Михайла Омеляновича-Павленка та Дмитра Дорошенка, українських військових Ярослава Баїса, Віталія Гуляєва та Олександра Станкова.

Крім того, представниця президента України в Криму відзначила символізм того, що на мапі Одеси тепер будуть присутніми вулиці Решата Аметова та Генадія Афанасьєва (кримці, проти яких Росія застосувала репресії в 2014 році), а також сквер Номана Челебіджихана, діяча національно-визвольного руху кримськотатарського народу на початку 20 століття.

Перелік топонімічних об'єктів Одеси, перейменованих ОВА / Скриншот із документу, опублікованого ініціативою "Деколонізація України"

Також варто зазначити, що окрім самої Одеси, в населених пунктах області також зробили чимало перейменувань. Найбільше – у Великомихайлівці (14), Стрюковому (14), Подільську (11), Фонтанці (11), Нерубайському (10), Білгород-Дністровському (10) та Балті (10). Загалом же, в межах області ОВА перейменувала 347 об'єктів топонімії.

Різкі слова скептичної до деколонізації екскурсоводки

Зрозуміло, що з історичних причин склалося так, що чимало мешканців Одеси ідентифікували себе як громадян Російської імперії чи Радянського союзу, й через це в умовах російсько-української війни перестали бути позитивними персонажами.

Прикладом цього може бути біографія Михайла Жванецького – одеського гумориста, який обрав для себе російську ідентичність й не соромився отримувати нагороди від Путіна. Бульвар на його честь в Одесі назвали у 2009 році, і для багатьох одеситів ця фігура була "своєю". Однак у теперішніх реаліях його вшанування в топоніміці міста справді є недоречним.

Зі схожих міркувань частина одеситів не готові приймати те, що деколонізація передбачає відмову від вшанування таких особистостей. Один із найпомітніших дописів на цю тему зробила одеська екскурсоводка Катерина Єргєєва:

«Від сьогодні я внутрішньо більше не ідентифікую себе з професією гіда по Одесі. Це непросте і болісне рішення, але бум з перейменуванням вулиць став для мене "точкой невозврата". Бачити, як вихолощується ідентичність рідного міста, як кенселять культурну ДНК Одеси для мене, одеситки в третьому поколінні, – нестерпно.

Нові імена вулиць показують, що це вже не про деколонізацію, а про редукцію багатогранного, космополітичного одеського міту до вузького націоналістичного наративу. Так, Одеса українське місто, але не лише! Елімінація єврейської, французької, шотландської компонент "відміняє" Одесу як таку.

Добре, без Пушкіна, Чайковського, Толстого як без "маркерів імперського минулого", але чому без Ільфа, Катаєва (радянський письменник родом з Одеси, значну частину доробку якого становлять пропагандистські твори – О, Море), Інбер (одеська поетка "Срібної доби", що в 1930-х роках стала "партійною" письменницею подібно до Павла Тичини – О, Море), Бабеля, який став жертвою червоного терору?

Топонімічні назви в місті – це про унікальність та ідентичність, а також про відчуття чогось неймовірно рідного, що вплетене в тебе на рівні генетичної памʼяті. На рівні відчуттів можу сказати, що мене наче позбавляють чогось дуже свого, наче виживають з власного будинку».

Серед іншого, на цей допис відреагувала очільниця Держагентства з розвитку туризму Мар'яна Олеськів. Чиновниця зауважила, що в принциповому наголошуванні Єргєєвої на космополітичності прочитується небажання екскурсоводки відчувати себе частиною української спільноти. Крім того, чиновниця зауважила, що міркування вже колишньої екскурсоводки лише утвердило її віру в тому, що всі гіди в Україні повинні проходити обов'язкову реєстрацію. При цьому Олеськів запевнила, що любить Одесу у всій її різноманітності.

Які ще думки про перейменування Одеської ОВА висловлювали в мережі?

Зрештою, з політичною оцінкою перейменування Одеської ОВА вийшов і мер міста Геннадій Труханов. У своєму дописі в телеграмі чиновник зазначив, що він і міська рада «не має жодного відношення» до останнього перейменування. Продовжуючи популістичну лінію, Труханов заявив, що Одеса «виконала всі вимоги закону про деколонізацію» (хоча це неправда), і що, виходячи з логіки ОВА, місто «має відмовитись від всього того, що зробило Одесу світовим брендом».

Негативно про перейменування Одеської ОВА висловився також учасник одеської історико-топографічної комісії Олександр Бабич. На його думку, нові назви «викликають питання своєю нелогічністю», а Одеса «не має віддавати орді наших поетів та письменників» і «має повне право ними пишатися і залишати памʼять про них в міському просторі». Водночас екскурсовод визнав, що міська влада Одеси «дуже повільно проводила політику деколонізації, що не дозволило (...) розумно і логічно завершити цей процес (в Одесі)».

Цікаву думку висловила також журналістка «Одеського Життя» Юлія Сущенко. Вона зауважила, що одесити здебільшого не стежили за публікаціями у ЗМІ про роботу історико-топографічної комісії, яка ухвалювала рекомендації щодо перейменування вулиць. Тож обурення громадськості щодо того, "хто всі ці люди, які перейменували вулиці", позбавлене логіки й свідчить про низький рівень залученості одеситів у життя свого міста.

Як через повномасштабну війну змінилися екскурсії в Одесі? Розповідає Олександр Бабич
Пушкіни та радянські революционери: на півдні України потрібно демонтувати ще 22 пам'ятники