Закон України про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики та деколонізацію топонімії передбачає, що всі пам'ятники, встановлення яких було наслідком імперської політики, підлягають демонтажу. Однак поки що поступ у цьому питанні є недостатнім.

Активісти ініціативи «Деколонізація України» зібрали 100 головних пам'ятників нашої держави, які потребують демонтажу. Розповідаємо, які з них розташовані на Півдні.

Що говорить закон про демонтаж пам'яток?

Закон України про деколонізацію передбачає, що міська влада повинна прибрати з міського простору пам'ятники діячам, які:

  • обіймали керівні посади в органах управління імперією і сприяли реалізації імперської політики;
  • підтримували, глорифікували чи виправдовували російську імперську політику, сприяли русифікації чи мали українофобні погляди.

Демонтаж стосується також і подій, пов'язаних зі здійсненням імперської політики. Закон передбачає, що перелік усіх подібних пам'яток повинна встановити місцева влада, і демонтувати їх з публічного простору. Єдиний виняток – пам'ятки, що внесені Мінкультом до спеціального реєстру; для їхнього демонтажу потрібне спеціальне рішення міністерства.

Як зазначають у «Деколонізації України», в переважній більшості випадків серед 100 наведених прикладів недемонтованих пам'яток, головна проблема полягала в тому, що Мінкульт не видав наказ про виведення їх з реєстру. Однак на Півдні ситуація дещо інша.

Які пам'ятники Півдня потрібно демонтувати?

Ось перелік пам'ятників, які, на думку ініціативи «Деколонізація України», потрібно демонтувати на Півдні:

  • Одеса: пам’ятник Висоцькому, погруддя та пам’ятник Пушкіну, пам’ятник Воронцову, пам’ятник Олександру II (Олександрівська колона), пам’ятник Горькому, пам’ятник Льву Толстому, пам’ятник Маліновському, монумент «Крила перемоги».
  • Миколаїв: пам’ятник «Борцям за владу рад», пам’ятник Ленінському комсомолу, пам'ятник Адміралу Макарову та пам'ятник Лягіну.
  • Очаків: пам'ятники Кутузову та Суворову.
  • Болград: пам'ятники Пушкіну та Інзову.
  • Тарутине: пам'ятник Зої Космодем'янській.
  • Білгород-Дністровський: пам'ятник Пушкіну.
  • Татарбунари: пам'ятник Пушкіну.
  • Подільськ: мавзолей Котовського.
  • Херсон: пам'ятник Карбишеву.

З цих 22 пам'ятників до державного реєстру нерухомих пам'яток національного значення станом на 2024 рік не занесено жодного. Водночас до повномасштабного вторгнення в цьому Реєстрі перебувало два пам'ятники: Пушкіну та Воронцову в Одесі. Їх, як і вже демонтовані пам'ятники Суворову в Ізмаїлі та Ушакову в Херсоні, виключили з переліку пам'яток у 2023 році рішенням Кабміну.

Що ж до пам'яток місцевого значення, то їх у реєстрі налічується три одиниці (пам'ятник Льві Толстому в Одесі, мавзолей Котовського у Подільську, пам’ятник «Борцям за владу рад» у Миколаєві). При цьому місцева влада Миколаєва ще рік тому ініціювала демонтаж пам'ятника радянським революціонерам (який у 2019 році був перейменований на пам'ятник усім жертвам збройних конфліктів часів української революції).

Отже, лише три із двадцяти двох пам'ятників, що потребують демонтажу, місцева влада не має права демонтовувати через їхнє включення до реєстру. Інші ж 19 досі чекають на те, щоб покинути публічний простір українських міст.

У Ізмаїлі завершують деколонізацію: залишилося прибрати кілька пам'ятних дощок та пам'ятник