Южноукраїнський поет та громадський діяч Сашко Кучеренко (Обрій) вже не перший рік досліджує історію рідного краю. Сашко висвітлює нагальну тему перейменування рідного міста та захисту залишків легендарного козацького Гарду від затоплення у своїй творчості й у громадському просторі.

З поетом ми поговорили як про історію його рідного міста, що розташоване на мальовничих берегах Південного Бугу, так і про його творчість.

"Місто Южноукраїнськ створене як місто-супутник тоді ще Южно-Української, а нині - Південноукраїнської АЕС у 70-х - 80-х рр. ХХ ст. Сучасну назву отримало в 1987 році. Воно збудоване з нуля на місці козацької фортеці Гард, що посприяло стиранню національної пам'яті про колись славну козацьку твердиню, - Каже Сашко Кучеренко. - Гард ймовірно бере свій початок і назву ще з епохи раннього середньовіччя, з часів готів і є давнім городищем"

Сашко КучеренкоСашко КучеренкоАвтор: фото з архіву героя


Южноукраїнськ чи Гард

Питання якнайшвидшого перейменування Южноукраїнська Миколаївської області розглядається вже не перший рік. Активісти й історики обґрунтовують це тим, що “Южноукраїнськ” - є радянською назвою, яка сьогодні не є адекватною. Натомість багато людей, які знаються на історії, пропонують більш доречну назву - “Гард” за сучасною назвою заповідного урочища на річці Південний Буг — колишній центр Бугогардівської паланки Війська Запорізького Низового.

“Ще у 2019-му році я, натхненний історією свого міста, подав заявку до міськради й підготував промову щодо перейменування нашого Южноукраїнська. Виголосив промову з тієї трибуни про розвиток туризму, більшу привабливість й доцільність назви “Гард”. Якісь депутати ОПЗЖ відволікались, шуміли — загалом висловлювали неповагу. Тому промова пройшла повз. На початку повномасштабного вторгнення стали з'являтися статті, що місто Южноукраїнськ хоче перейменуватися в Південноукраїнськ. Але це були статті явно замовного характеру, бо думку людей особливо не питали”, — розповідає Сашко Кучеренко.

Южноукраїнськ чи ГардЮжноукраїнськ чи ГардАвтор: фото з архіву героя


На думку поета, назва “Південноукраїнськ” по суті така сама радянська й беззмістовна. Каже, що місцева ідентичність проявляється через назву “Гард”.

“У нас в місті з'явилися назви “Гард” - від хокейного клубу до джазового бенду чи школи англійської мови тощо. Місяць тому запит щодо перейменування ряду міст України та інших локацій, де був якраз пункт про перейменування Южноукраїнська на Гард, подали на розгляд у Верховну Раду. Але це рішення зняли з порядку денного, навіть не розглянувши. Ясна справа, що колись це питання повернеться. Тому що, ну як це - 336 населених пунктів, які мали дерусифікувати, відхилили? Напевно, що просто не популярна тема. Але я впевнений, що рано чи пізно, це станеться”, — підкреслює громадський діяч.

"На початку повномасштабного вторгнення стали з'являтися статті, що місто Южноукраїнськ хоче перейменуватися в Південноукраїнськ. Але це були статті явно замовного характеру, бо думку людей особливо не питали”

Значуща історія Бугогардівської паланки й окремо козацького Гарду підкреслює привабливість саме цієї назви для міста, в межах якого розгорталась ця історія.

Публікації на тему ГардуМісцева пресаАвтор: фото з архіву героя

Місце сили козаків

“У XVI ст. запорозькі козаки збудували тут фортецю "гард" — урочище й слободу. (У XVIII ст. центр паланки). В урочищі була човнова, а проти острова Великого — поромна переправа запорожців, яка залишалася найважливішою на Південному Бузі до кінця XVIII століття. Тут несли сторожову службу 300 козаків на чолі зі старшинами. Щороку, навесні і влітку, коли зростала загроза нападів татаро-турецьких орд, загін запорізьких козаків збільшувався до 500 чоловік. 1740 року Гард зруйнували загони надвірних козаків польського графа Потоцького, очолені зрадником Савою Чалим. Та запорожці знову відбудували слободу”.

Урочище Гард Урочище Гард Автор: з відкритих джерел

“Залишки легендарної Запорізької січі "Гард" на сьогодні не збереглися. Тому що Бугогардівська паланка знаходилася в степу — на кордоні з Туреччиною й Річчю Посполитою. Там постійно відбувалися бойові дії, вона була неспокійна — прикордонна. І навіть людські поселення “зимівники” були тимчасові — вони то виникали, то зникали. Там відбулося три російсько-турецьких війни. І тому з матеріальної бази знаходять тільки викопні рештки запорізького знаряддя й зброї”, — розповідає Сашко Кучеренко.

Сам острів, де знаходився центр паланки, наполовину затоплений. Краєзнавці стверджують, що острів Гард на Бузі майже аналогічний острову Хортиця на Дніпрі й має певне сакральне значення через те, що там відбувалися посвяти козаків-характерників. Але ж його прагнули затопити, щоб створити водосховище.

Археологічні розкопки в урочищі ГардАрхеологічні розкопки в урочищі Гард

“Гард насправді — місце сили. Тому не випадково, що під приводом створення водосховища його намагалися затопити повністю — радянські підходи. Я спілкувався з нашою місцевою екологинею Інною Тимченко, рід, якої йде від Гайдамаків, а також із загиблим воїном Олегом Кравцем, який захищав острів від затоплення та очолював штаб опору. Вони казали, що все це було незаконно. Я не можу стверджувати, але чув від активістів, що у 2006 році, коли почали затоплювати, це було під чиїмось фінансовим впливом. Тож ми могли втратити цей острів взагалі, якби його повністю затопили”, — говорить громадський діяч.

Як атомник за професією, Олександр Кучеренко підкреслює, що мав розмови з іншими колегами, які так само, не бачать доцільності у створенні чергового водосховища й затопленні урочища.

“Я працював три роки на Південноукраїнській атомній станції у другому турбінному цеху. Зустрів колишнього начальника турбінного цеху, який був вже на пенсії. Він тоді сказав, що немає ніякого сенсу будувати те водосховище й підіймати там воду. Що це більше розподіл грошей. Це одне з питань Гарду. Воно важливе”

Поет і громадський діяч нерідко бере участь у підтримці ідеї збереження урочища й зокрема Бугогардівської паланки: пише вірші, збирає підписи під петиціями про збереження, гуртує навколо цієї ідеї небайдужих людей. Окремо поет з творчою групою зробили ролик на його вірш у підтримку урочища.

Поет Сашко Обрій

Сашко Обрій (Кучеренко) почав писати вірші ще в школі. Перший досвід, розповідає він, — це завдання, яке дали на уроці української мови й літератури — написати два вірші разом з мамою на патріотичні теми про “мову, батьківщину й хліб”.

“Ми тоді сиділи з мамою два вечора й щось народжували. Після того, я сам захотів написати щось на свою тему. Це був восьмий клас — мені було 14 років. Перші 5 років свого творчого шляху, я писав не дуже активно, був початківцем, і лише приблизно через 5 років з моменту написання першого вірша мені почало подобатися те, що я пишу. А до того я не ставився до своєї "писанини" як до якогось серйозного явища", — каже поет.

Сашко КучеренкоСашко КучеренкоАвтор: фото з архіву героя

Коли почався Майдан, автор почистив мову від російського впливу, перейшов на літературну. Позбавився російськомовних віршів.

“Починав я з інтимної лірики, віршів про природу, патріотичних й гумору. Зокрема ця тенденція збереглася, але інтимної лірики не так багато. Найбільше зараз соціального й патріотичного. Я не людина мейнстріму — завжди проти течії пливу. Зараз війна, а я пишу про природу, бо хочеться чимось світлим заряджати людей. Я говорив зі знайомим, він так само каже: "почалася війна, а я не можу про це писати, бо дуже багато війни в творах сучасних письменників. То я написав про бруньки, які розпустилися навесні"”, — каже Сашко Кучеренко.

Війна — це потворно. І коли мені кажуть, “чому ти не пишеш про війну?”, я кажу — якщо ми хочемо перемоги, то маємо створювати образ Перемоги — світлий образ, а не упиватися кров'ю та смертю

Митець каже, що в українських поетів і до війни було багато страждань — це теми темряви.

“Я знаю, що це не науково, але це низькі вібрації загалом. Це не дуже стратегічно правильно, позаяк, якщо ми хочемо перемогти, то треба вийти з образу жертви, а створити образ переможців. Тому мені близькі світлі теми, зокрема, гумор”, — підкреслює поет.

Наразі близько 1300 віршів написані Сашком Обрієм й видані чотири збірки поезій, п'ята вже готується до друку.

Чи перейменують Первомайськ на Ольвіополь? Розповідаємо, що відомо деколонізацію на Миколаївщині
Від журналістки до бізнес-тренерки для хендмейдерів: як первомайчанка започаткувала бізнес-школу