Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Ми поговорили з Сергієм про життя до повномасштабного вторгнення та роботу активістів з початку великої війни.
Мандри до війни
У 1999-му році Сергій Сергієнко вперше сів за кермо мотоцикла й більше з нього не злазив. В цьому році був би 25-річний ювілей, втім, як каже спортсмен, зараз не до свят.
“За багато років діяльності нашої організації ми з друзями об'їздили 60 країн світу. Де ми тільки не були”, — зазначає байкер.
24 лютого 2022-го команда збиралась летіти в Туреччину, де проходила найбільша виставка Motobike Istanbul — це одна з найбільших байкерських подій.
“У нас були вже квитки. Об 11.55 ми мали летіти з одеського аеродрому до Стамбулу, але о 5.05 ранку в Одесу прилетіли перші чотири ворожі ракети, у тому числі й по аеродрому. Я живу неподалік, тому все добре чув — у мене вилетіло вікно. Стало зрозуміло, що плани змінилися — життя змінилося”, — згадує Сергій Сергієнко.
Оскільки байкери вже мали досвід у волонтерстві, через тиждень команда активно взялась за справу.
Подорожі одеських байкерів
Початок великої війни
Разом з друзями-однодумцями Сергій волонтерить вже понад 20 років, втім найактивніший період настав з початком повномасштабного вторгнення.
“Волонтерська діяльність після повномасштабного вторгнення почалася з того, що у Миколаєві постала проблема з питною водою, — і ми вантажили бутильовану артезіанську питну воду в Одесі у два буси й одну вантажівку та їхали до Миколаєва, де наш товариш — голова штабу “Червоного хреста” — нам підказував, де найбільша потреба у питній воді”, — розказує байкер.
Паралельно волонтери роздавали харчові набори тим, у кого не було що їсти. На той момент була можливість виїздити й до Німеччини, щоб отримувати закордонну допомогу для українців.
Роботи з відновлення будинків
“Потім ми дуже потоваришували з головою Шевченківської громади Миколаївської області Олегом Пилипенко. Там багато населених пунктів, що знаходяться на межі Херсонської та Миколаївської області, й саме там стояли росіяни. Тому там багато населених пунктів були дуже потрощені”, — говорить Сергій.
Від Любомирівки й Новогригорівки до Лиманів. Волонтери почали лагодити будинки місцевих жителів.
Роботи з відновлення будинків
Дах над головою
З того моменту волонтери рятували людей похилого віку від безпритульного життя. Місцева адміністрація видавала елементарні ремонтні набори: дошки, плівку, OSB — з цим вже можна було щось робити.
“Коли ворога відігнали за Херсон, допомагали людям похилого віку, які там залишалися, і всім, хто потребував допомоги. Працездатних людей там майже не залишилось”, — каже Сергій Сергієнко.
Ремонтували дахи, вікна, стіни. Тимчасово або в повному обсязі. Наприклад, у Новогригорівці Миколаївської області капітально відновили дах церкви.
“Ця церква була таким штабом незламності — туди привозили речі, їжу, воду, інструменти, одяг тощо. Тому вони в першу чергу просили відновити саме церкву”, — підкреслює волонтер.
відновлення цертки на Миколаївщині
Одеське мотоком'юніті з 15 волонтерів кожної суботи виїжджало на відновлювальні роботи в Миколаївську й Херсонську область.
“В нас був вантажно-пасажирський бус, який вантажили необхідними речами, провіантом, і ми вирушали рано вранці. Рівно 200 км від Одеси, щоб туди доїхати, десь пізно увечері, до комендантської години, ми були на місці. І так щонеділі багато місяців”, — розповідає Сергій.
Після підриву окупантами Каховської ГЕС, волонтери завантажились фільтрами для питної води, які допомогли придбати друзі з Німеччини, і повезли затопленим жителям Херсонщини.
Сергій Сергієнко передає допомогу
“Це американська ручна помпа-фільтр, якою можна з будь-якої калюжі набирати воду, фільтрувати й пити. Розрахована на 10 тонн води. Ми з цими фільтрами поїхали до населених пунктів прибережної зони, котрі найбільш постраждали від затоплення. Те, що ми там побачили, я вам передати не можу. Будинки по самі коники дахів були у воді”, — розказує волонтер.
Затопленя Херсонщини після підриву Каховської ГЕС
Команда готова була допомагати й з евакуацією, але правобережжя того не потребувало. Люди мали змогу швидко переїхати й були розгорнуті пункти тимчасового розміщення — допомога була організована.
Під час затоплення досвідчені волонтери їздили на Херсонщину у супроводі військових, які їх добре знали.
Допомога військовим
Зараз волонтери активно допомагають військовим, намагаючись закрити всі потреби: ремонт автівок, мотоциклів, маскувальні сітки, окопні свічки, будь-яке приладдя, що потрібно на фронт.
“Ми збираємо допомогу для військових по їх запитах. Узимку це було від термоустілок, які їм потрібні до окопних свічок та буржуйок. Зараз дуже ремонтуємо техніку та відправляємо на бойові завдання. Готуємо й мотоцикли, зазвичай типу "ендуро", щоб вони могли пересуватися у складних умовах. Все це камуфлюється, посилюється тощо. В нас є майстер, який навіть не відпочиває — кожен день в роботі, — ділиться Сергій Сергієнко.
Допомога військовим
Сергій зауважує, що зараз будь-який волонтер, який невтомно продовжує свою діяльність, скаже, наскільки складніше на третій рік повномасштабної війни збирати кошти.
“У містах, які знаходяться трохи далі від лінії зіткнення, де не прилітає кожного дня, люди кажуть, що втомились від війни. А ті, хто живуть ближче до фронту, не мають передиху.
Якби держава допомагала в повному обсязі, а не займалася безглуздими справами. Місцеві керівники не перекладали ту тротуарну плитку, яка і так нормальна”, — каже волонтер.
Втім, Сергій підкреслює, що відчуваючи вдячність військових, він, як і його друзі, будуть продовжувати волонтерити попри все.
Одеські волонтери
До речі, з багатьма людьми, яким допомагав Сергій та його команда, волонтер має дуже близькі стосунки й досі. Каже, краще ніж з деякими дальніми родичами: “Ми дружимо й будемо дружити, маю надію, до скону мого”.
