"Ми готові подбати про людей на Лівобережжі". Волонтер про Нову Каховку та евакуацію українців

Про початок волонтерського руху, репресії окупаційної влади та людяність – в інтерв’ю співзасновника організації Стефана Воронцова для О, море..

"24 лютого життя перейшло в режим адреналінової залежності"

Стефан – журналіст та активіст у сфері урбаністики із Нової Каховки. У мирні часи разом з однодумцями займався реставрацією пам’яток архітектури рідного міста.

Хлопець – студент Вроцлавського університету. У лютому 2022-го, скориставшись перервою у навчанні, приїхав до батьків: хотів дізнатись чи переймаються щодо ймовірної війни та бути поруч із рідними, якщо почнуться бойові дії.

Вранці 24 лютого його збудили сильні вибухи. "Я відразу зрозумів, що це не петарди. У голові промайнуло: "Це почалось!". І з того моменту життя перейшло в режим адреналінової залежності", – пригадує він.

Напередодні великої війни Стефан Воронцов приїхав з Польщі у Нову Каховку Автор: із соцмереж

Спочатку Стефан разом із друзями створив чат "Бункер" для Нової Каховки. Це була спільнота, де молоді люди обмінювались актуальною інформацією (де в місті відкриті аптеки, де черги, де блокпости тощо) та рефлексували, "вивантажували" емоції від нових реалій життя. Згодом вона переросла у волонтерську організацію Humanity ("людяність" англ. - ред.).

Члени "Бункера" додавали в чат лише тих людей, кого знали особисто, і в патріотичності яких не було сумнівів. Усі інші проходили обов’язкову верифікацію українською: декламували вірш Тараса Шевченка голосовим повідомленням або спілкувались на суто каховські теми. Так, хлопці та дівчата мінімізували ризик появи в чаті окупантів.

"Якщо ти нічого не робив у ті дні, то мозок буквально плавився"

"Містяни почали писати запити в соцмережах – хтось шукав кішку, хтось просив привезти продукти бабусі, шукав медикаменти тощо. Ми почали допомагати з цим і поступово у нашому чаті з’явились окремі теми для волонтерів. Якщо в ті дні ти нічого не робив, то мозок буквально плавився", – розповідає Стефан.

У власному твіттер-акаунті хлопець організував збір коштів на гумдопомогу містянам. Найбільший запит був на ліки, їх спершу закуповували в місцевих аптеках, а пізніше завозили із підконтрольної території України. Кілька разів доставляли по Дніпру рибалки, але після одного нещасного випадку таку практику припинили.

"Один привіз гуманітарку, а потім без узгодження з організаторами намагався перевести людей на інший берег Дніпра. Всі вони загинули, їх розстріляли", – каже хлопець.

Свій штаб волонтери облаштували в одному зі стратегічних підвалів міста. У перші тижні через великий обсяг роботи спали лише по 2-3 години. Коли у місті зникали мобільний зв’язок та інтернет, приходили сюди й підтримували моральний дух один одного.

"Я почав напружуватися, коли мої твіти за ніч набирали по 10 000 переглядів. А ще – коли в новинах на одному з центральних телеканалів демонстрували скріншоти з мого твіттеру. Мене це турбувало, я переймався за свою безпеку"

Переживав не дарма: місцевий депутат від партії "Слуга народу" Олександр Шевченко, який допомагав із довозом медикаментів, виявився колаборантом. На активістів почалося справжнє полювання.

У квітні 2022-го Стефан взявся до втілення плану "К" – евакуації через Крим.

"Тоді не існувало ніяких інструкцій, як виїжджати. Я погано "почистив" галерею і месенджер. Під час фільтрації росіяни протримали мене 6 годин, бо знайшли повідомлення про волонтерство. Я все на церкву скинув, сказав, що працював від них. Було складно, але вирвався. Пощастило: репресивна машина тоді ще не працювала на повну", – пригадує він.

"Волонтерів "забирають на підвал", їм підпалюють квартири, змушують співпрацювати, ґвалтують"

Сьогодні Humanity допомагає вижити жителям Каховщини, Олешшя та Генічеського району. Раніше географія допомоги охоплювала не тільки Херсонщину, а й Мелітополь і Маріуполь.

"На цих територіях діють волонтери – максимально непримітні люди. Ми збираємо гроші, організовуємо закупівлю та доставку гуманітарки, а вони роздають її людям. Робота налагоджена так, що часом самі волонтери не знають від якої організації поступають кошти", – продовжує Стефан.

Більшість отримувачів допомоги – українці, які не оформили російські паспорти й тому не можуть претендувати на виплати від окупантів. Серед них багато родин із дітьми. Зокрема, тільки на Каховщині до Дня Святого Миколая зібрали понад 600 запитів на солодкі набори для дітей.

Але за таку діяльність на волонтерів чинять тиск: ідентифікують та "забирають" на підвал, підпалюють їм квартири, змушують співпрацювати. За відмову вдаються до зґвалтування. За словами Стефана, йому відомо кілька таких випадків.

Як виїхати з Лівобережжя Херсонщини

З вересня 2022-го Humanity організовує безкоштовну евакуацію людей. Виїзд можливий за двома маршрутами: через Крим або Маріуполь. Час очікування на виїзд – тиждень, інколи кілька днів.

Волонтери організації відповідальні за окуповану територію, далі евакуйованих "підхоплюють" активісти дружньої організації – у Криму, Ростові-на-Дону, Бєлгороді та Москві. Останні оплачують квитки у Європу або на підконтрольну Україні територію, через пункт пропуску у Колотилівці.

"Найважливіше під час виїзду – це легенда. Ми допомагаємо з тим, щоб усі мали однакову легенду. Наприклад, їхали до родичів у Росію", – каже Стефан.

У Колотилівці пропускають по 50 людей щоденно, на латвійсько-російському кордоні можуть протримати до 3-х діб, особливо прискіпливо перевіряють власників українських паспортів. За статистикою 90% людей повертається в Україну.

За два роки роботи Humanity вдалося вивезти понад 3 000 людей, 40% із них – діти.

Для виїзду з окупації, необхідно написати в телеграм-канал Humanity або на сторінку організації в інстаграм.

Усі витрати на діяльність організації покривають три донори, волонтери працюють безкоштовно.

Евакуюють людей та тварин

Humanity евакуює родини, дітей за довіреністю від батьків чи опікунів та навіть людей, на яких полювали рашисти. Останнім допомагали з отриманням фейкового свідоцтва про народження, з яким вони оформлювали російські паспорти й безпечно покидали зону окупації.

Чимало українців відмовляються виїжджати у безпечніші місця без домашніх улюбленців.

"Наші люди залишають речі вдома, на кордоні, але рятують тварин. Була в нас жінка з Голої Пристані, не виїжджала, бо мала коня, 5 собак, 5 котів і 2 дітей. Не хотіла евакуюватись без коня, тож ми знайшли причеп, вивезли його через Крим у Польщу. Там він возз'єднався зі своєю господаркою", – каже волонтер.

"Боротись – це жити вічно"

У Humanity не хочуть, щоб люди в окупації зневірились і думали, що Україна про них забула.

"Боротись – це жити вічно. Наша команда вирізняється підвищеною жагою до справедливості. Це мега несправедливо, що люди не з власної волі опинились в окупації, й держава забуває про них", – говорить хлопець, та додає. –

"Наша присутність на Лівобережжі нагадує людям: є ті, хто готовий про них подбати… У всьому, що ми робимо, є людяність. Заробляй свою карму, твори добро і показуй іншим гарний приклад"

«Ми з Олешків, там лишились друзі». Як уродженці Херсонщини допомагають людям в окупації