Агенція розвитку Миколаєва спільно із Платформою MY ART оцифровують картини з колекцій Музею суднобудування і флоту, Миколаївського обласного художнього музею ім. В.В. Верещагіна, а також Очаківського музею мариністичного живопису.

У новому відео на YouTube-каналі «О, море. Південь» менеджер платформи My Art Євген Гомонюк розповідає, як з'явилися ця ідея, чому це важливо та про процес відцифрування картин.

Як з'явилися ідея?

Євген Гоменюк каже, що ідея народилася ще до повномасштабної війни: 

«Оцифрування — це про майбутнє і про те, що нам зараз потрібне, особливо в час війни. Тому і народилася ідея, що треба оцифровувати художні твори й інші речі, які представляють культурну цінність і для нас, і для іноземних дослідників. І, на мою думку, це є одним із репрезентативних моментів, що показують чим є наш регіон».

Музей суднобудування і флоту

Євген каже, що автори проєкту хотіли підсвітити й популяризувати регіон через творчість і через культуру. Зокрема, через мистецькі твори на морську тематику. А Музей суднобудування і флоту єдиний тематичний музей, у якому зокрема зберігаються роботи на відповідно тему.

Наразі там відцифрували понад 60 робіт, серед них — «”Єрмак” в кризі» Володимира Ольшанського та «Запорожці на кораблі» Андрія Антонюка. В останній, до речі, автори проєкти оживили одного з персонажів картини — босоногого кобзаря в сорочці, який зустрічається і в інших картинах митцях.

Як відцифровують картини? 

Деякі картини музею перебувають під склом. Адже акварельні роботи потребують відповідного зберігання. Але для того, щоб відцифрувати, їх необхідно «роздягти».

«Ми знімали скло, раму, діставали оригінальний аркуш роботи й відповідно фотографували», — пояснює Євген.

Миколаївський художній обласний музей імені Верещагіна

Саме в цьому музеї усе почалося: народжувалися ідеї, рішення та пропозиції, які допомагали зрозуміти, як усе реалізувати спільними зусиллями. В музеї зберігається понад 18 тисяч творів.

«Є велика кількість живописних та графічних робіт, які не часто експонуються і потребують і фотографування, як це було колись, і відцифрування, як цього вимагає час сьогодні», — каже директорка музею Лариса Твєрітінова.

«Це вже третій досвід війни. Перші два досвіди були трагічними, бо музей майже на 90 % та навіть більше втратив свою колекцію, цього разу ми робили все, що можемо, щоб цього не повторилося», — додає Євген Гомонюк.