Громадський активіст Сергій Гнезділов народився й виріс у Вилковому на Одещині. Якийсь час жив у Львові, а майбутнє життя бачить в Києві. У 2019 році, бувши студентом, він долучився до ЗСУ й зараз є військовослужбовцем 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади. Сергій також є ведучим «++подкаст», в якому без цензури говорить про армію. 

Попри це все, Сергію важливо розвивати рідний регіон — так в Бессарабії з'явився фестиваль української культури «ВиделкаFest». Сама ідея була давно, але реалізувати задумане Сергію вдалося влітку 2023 року. Цьогоріч фестиваль також відбудеться і поки команда готується до події — ми поговорили з Сергієм про український Південь.

Чи вплинув регіон на Сергія, кого він вважає генієм сучасності та який виклик стоїть перед людьми з Півдня? Читайте в межах рубрики «Людина Півдня».

Що для вас означає жити на півдні України і чи вплинув регіон на вас, як особистість?

Якось по-особливому це відокремити не можу. Не можу сказати, що територія мене сформувала чи радикально впливала на якісь процеси.

Яке місце на Півдні України ви вважаєте найцікавішим?

Не можу сказати, що я як туристичний путівник. Усе залежить від мети: туристична, культурознавча тощо. Але я б порадив відвідати Вилкове, звісно. Арциз, Болград, села, узбережжя Чорного моря. Сергіївку, наприклад, хоч серйозної культурологічної місії вона не несе.

Які місцеві страви або продукти ви вважаєте символом Півдня України?

Для мене це — мамалига. Вважаю, що це топ бесарабська страва. Не часто споживаю її, але це дуже чітка асоціація. Ще з Бессарабією асоціюю виноград і страви з риби (уха, форшмак тощо).

По суті, мамалига - це заварний хліб з кукурудзяної крупи.По суті, мамалига - це заварний хліб з кукурудзяної крупи.Фото: Клопотенко

Який стереотип про південь вас бісить найбільше?

Це, мабуть, не стереотип. А якщо і він, то це має певне підґрунтя. Я не можу сказати, що тут багато людей проросійських, але відірваних від якоїсь реальності — точно багато. Бессарабія цим також страждає. Іноді дивишся на людей, з якими зростав, наче в одну школу ходив, одних вчителів слухали, але щось в голові у них не те.

Які місцеві легенди або історії Півдня України вас найбільше захоплюють?

Не знаю до чого ця легенда, але маємо історію про Липованську церкву. Ходять легенди, що в стінах церкви румуни колись замурували дівчину. Здається, через непокору.

Хто із земляків найбільше надихає зараз?

Художник Олександр Ройтбурд, але його вже немає в живих. Я перетинався з ним, мені постійно казали: «та заговори з ним», а я не міг перебороти блок, це наче заговорити з суперзіркою.

Вважаю його генієм сучасності, якого багато хто не сприйняв і досі не сприймає. Це величезна проблема і Півдня, і України в цілому. Проблема, що у нас не сприймають митців. Є митець, він оцінений й відомий закордоном, чи в умовному Києві. А тут під носом — ні.

Олександр Ройтбурд, червень 2020 рокуОлександр Ройтбурд, червень 2020 року

Що ви найбільше любите і не любите в українському морі?

Я дуже люблю річку, виріс біля річки. Ріка асоціюється з життям. Біля моря нічого не росте. Зазвичай це просто красива картинка, величезні об'єми води, яку не вип'єш і якою нічого не поллєш.

Я можу приїхати раз на рік, але я не можу там знаходитися довго. мені вистачає кількох годин, щоб погуляти біля і трошки покупатися.

Що ви вважаєте головними викликами перед жителями Півдня зараз?

Самоідентифікація. Відповісти на запитання «Хто ти такий?».

Бо якщо ти не знаєш хто ти, то нема сенсу рухатися кудись. Для мене ціль життя — підштовхнути людей до аналізу і, можливо, таким чином зберегти ідентичність.

Яким ви бачите український Південь за 10 років?

Я можу сказати, що точно вкладатиму ресурс і час для того, щоб ситуація трансформувалася. Планую жити в Києві, але продовжувати розвивати регіон. Я точно бачу, як на ВиделкаFest з'їжджаються люди з усієї країни, як на найбільший некомерційний фестиваль української культури. І я переконаний, що це відкриє Україні Бессарабію і Бессарабії Україну.