Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Журналістка «О, моря» поспілкувалася із шоколатьє і дізналася про те, що спонукало її освоїти виготовлення солодощів, власну студію у Маріуполі та життя бізнесу в Києві.
Як з’явилася студія шоколаду?
Перші кроки у цій смачній справі жінка зробила у 2017 році. Чоловік підштовхнув її до цього нового підприємницького виклику, допомігши знайти нове хобі, окрім основної роботи.
Перше, що приготувала героїня, – цукерки. Тоді Лариса їздила на стажування в Литву, як викладачка. За кордоном побувала на майстер-класі і купила полікарбонатну форму для цукерок. «Як потім виявилось, вона дуже складна: це були квадрати, до того ж прокручені. Початківцям краще купувати форми у вигляді напівсфери, щось більш кругле, без всіляких гострих кутів», – згадує жінка.
Спершу вона дарувала власноруч створені цукерки родичам і друзям на свята. Згодом вони почали робити замовлення, спрацювало «сарафанне радіо» і нове захоплення Лариси вийшло за рамки домашньої кухні. Тоді вони з чоловіком вирішили спробувати перетворити його у бізнес.
«Так воно і почалося: один майстер-клас, другий, третій, купа літератури, статей в інтернеті, на ютубі було дуже багато відеороликів, за якими можна було взяти для себе щось корисне», – розповідає жінка.
Лариса Капранова Фото: сторінка героїні у фейсбуці
Війна зруйнувала кондитерський цех і дім
До великої війни Лариса Капранова мала студію шоколаду, власний кондитерський цех і велику клієнтську базу. Разом з чоловіком вона розробила рецептури, отримала ДСТУ. Її солодощі продавали у партнерських кафе у Маріуполі. Одна повномасштабне вторгнення все зруйнувало.
Кондитерський цех Капранових розташовувався на ринку «Азовський». Подружжя написало на сторінці своєї студії у фейсбуці:
Чоловік Лариси намагався дібратися до приміщення, щоб забрати щось із їжі, бо на той час в Маріуполі вже не працювали крамниці. «Він не зміг туди пройти: все було обвалене. Якби спробував зайти у наше приміщення, могли впасти балки на голову або могло засипати. Тому він просто зробив кілька фотографій того, що залишилося», – розповідає співрозмовниця.
Цех до і після руйнування Фото: EU4Business/Facebook
Квартиру Капранових розтрощила російська бомба. На той час подружжя перебралося жити до друзів, бо в їхній квартирі було дуже холодно – вікна пошкодились вибуховою хвилею, а опалення уже вимкнули.
«Чоловік пішов додому, щоб взяти деякі речі і забрати запаси з морозилки. Бомба потрапила в наш в'їзд, зупинилася на нашому поверсі. Кухні повністю не було, її засипало бетоном. Все горіло, а ДСНС не їздила, бо зв'язку в Маріуполі вже не було, – ділиться Лариса. – Чоловік зробив кілька фотографій, я дивилась на них, приїхавши в Київ. Навіть зараз це дуже тяжко згадувати».
Тісто допомагало прийти до тями
16 березня Капрановим вдалося виїхати з Маріуполя. Через брак бензину довелося покинути власну автівку. Допомогти виїхати родині друзі, які взяли їх у свою машину.
Жінка каже: спершу на думці було «Слава Богу, що ми живі!». У Києві вона усвідомила, що в подружжя вже нічого немає. Лариса ладна була видалити сторінку студії в соцмережах, адже не розуміла, кому тепер потрібні її солодощі. В якийсь момент почала пекти булочки та інші вироби з дріжджового тіста, з яким раніше не дружила. Тісто надавало Ларисі силу.
Перший торт, який Лариса зробила під час повномасштабної війни. Фото: сторінка студії у фейсбуці
«Потім руки потягнулися до шоколаду, і це при тому, що в мене майже нічого не було. Наша менеджерка привезла мені трохи шоколаду, кілька форм. Раніше, коли приїжджала до сина, я купувала певне обладнання, міксер. Тож можна було щось виготовити для себе – почала це робити».
Коли Лариса опублікувала в соцмережах допис із своїми солодощами, друзі попросили жінку приготувати цукерки для них. Спершу жінка вагалася, відповідала «Розумієте, це не ті цукерки будуть, в мене зараз немає обладнання, не можу їх пофарбувати». Але люди відповідали, що це не проблема. Так і почала відроджуватися справа. Навколо Лариси гуртувалися небайдужі: колишня студентка надіслала жінці планетарний міксер, багато людей почали допомагати – хто чим міг.
«Якось одна дівчина зробила про нас пост у своєму аккаунті. Його побачила Катерина Осадча і розмістила на своїй інстаграм-сторінці», – розповідає майстриня шоколадних виробів. Це пожвавило її роботу: люди почали замовляти цукерки і допомагати. На виручені гроші Капранови купили холодильник і заплатили за оренду квартири.
У цей період Лариса побачила публікацію про мікрогранти у межах програми міжнародної допомоги EU4Business. Жінка каже, що їй раніше ніколи не щастило у грантах, але вона таки наважилася заповнити і відправити заявку. У неї повірили, тож після проходження усіх етапів Лариса дізналася, що отримає підтримку. Кошти від гранту дозволили певний час орендувати приміщення для студії у Софіївській Борщагівці, але згодом родині довелося переїхати до Києва.
Тепер у Лариси триває квест із пошуку потрібної будівлі. Лариса з подивом з'ясувала, що більшість власників не хочуть здавати в оренду приміщення за оплату з бюджетних коштів або з коштів підприємства. Жінка підозрює, що багато приміщень, можливо, здають нелегально. «І тому ти стикаєшся з цією проблемою, що начебто тобі підходить приміщення, а потім кажуть, що оплата тільки за готівку», – пояснює Лариса.
Далі проблема полягає у тому, що в Маріуполі приміщення кондитерського цеху було обладнане всім необхідним і зроблене за всіма санітарними нормами. Зараз сім’ї не вдається знайти такого приміщення, яке було б максимально пристосоване для виробництва і до якого не треба було б їхати по кілька годин з місця, де вони оселилися.
Як жінка працює зараз?
Тож поки Лариса виготовляє солодощі вдома. Каже, що робить замовлення для постійних клієнтів: киян, які замовляли у неї цукерки до великої війни, маріупольців, які переїхали в інші міста. «Нових клієнтів дуже мало, це тільки друзі, родичі моїх постійних клієнтів. Вони знають про продукцію і розуміють, що це буде все якісне і на достатньо високому рівні», – каже Лариса.
Смаколики, які виготволяє Лариса Фото: сторінка студії у фейсбуці
У її асортименті – 12 смаків цукерок, мармелад з вина – новинка на ринку, зараз Лариса закінчує розробляти рецептуру для винного зефіру і апробує на знайомих винне морозиво в шоколаді. «Це напрямок, який зараз розробляю, бо такого ніхто не виробляє», – додає вона. Також жінка виготовляє торти і рідше – тістечка.
Каже, що найважливіше для неї – якість, тому купують шоколад у єдиного в Україні дистриб’ютора бельгійського шоколаду, фруктові пюре – у французького виробника. У чистому вигляді цукор в цукерки не додають.
Нині Лариса продовжує працювати в університеті, який релокувався до Дніпра, шукає розраду у своєму смачному захопленні і прагне миру.
