Маленький музей великої війни: артефакти від захисників, іноземці в ЗСУ й обійми від школярів

Про це повідомляє Суспільне.

Один із засновників музею – волонтер Станіслав Бородашкін. До великої війни він проводив туристичні екскурсії у Херсоні, а після 24 лютого 2022 року переїхав до Одеси. Тут він допомагає військовим, а вони віддячують воєнними «сувенірами» з цікавими історіями. Коли артефакти накопичилися, з’явилася ідея розказати про них.

«Тим паче, що деякі історії дійсно вражають. Просто виставляти ці речі на аукціон для ЗСУ трошки шкода, адже це вже музейна історія. Давайте щось збережемо, щоб наступне покоління пам’ятало про цю велику війну», – розповідає Станіслав.

Що можна побачити в музеї українського спротиву?

Чоловік показує експозицію. На манекенах розмістили військову форму супротивника.

«Ми воюємо з орком звичайним, у якого радянська каска, радянський ремінь – це реально з російських військових знято. Але також ми воюємо з орком прокачаним, у якого кращий клас захисту», – коментує екскурсовод.

Станіслав БородашкінФото: Суспільне Одеса

Поруч стоїть їжа із ворожого сухпаю: «Тушонка зроблена не по технології – дуже жахлива, там просто одні кістки, її їсти неможливо», – додає чоловік.

Станіслав показує частину протитанкового ракетного комплексу «Скіф».

«Є тубуси від пострілів від партнерів. Є радянський спадок, який є у нас та у них. Є рашистський ПТУР. Наші хлопці його "віджали" і повернули снаряд», – веде розмову далі.

Серед експонатів – знайдений під час звільнення Херсонщини лист пожежного щита, з якого російський військовий вирізав частину і вставив її у плитоноску як броню: «Зрозуміло, що вона йому не допомогла ніяким чином», – коментує екскурсовод.

Пробиті та пошкоджені плити з бронежилетів.Фото: Суспільне Одеса

Також у музеї можна побачити плиту з плитоноски, яка зберегла життя італійській журналістці: це дуже важка, але важлива для безпеки річ. Відвідувачі можуть потримати її в руках під наглядом екскурсоводів.

Крім цього, тут розмістили шматок збитого «шахеда» і ніж, який висів у військового на плитоносці, зупинив уламок і врятував життя.

Тубуси від гранатометних пострілівФото: Суспільне Одеса

«Ніхто не бачив (і я раніше теж) протитанкову міну після вибуху, – показує наступну річ Станіслав. – Москалі самі на неї наїхали і відповідно потім відбувся отакий "попкорн" всередині машини».

Екскурсовод додає, що цивільним людям не можна чіпати нічого із залишків військової техніки чи уламків, які вони можуть побачити на вулиці, тому що деякі речі можуть бути опромінені. Тож усі експонати перед тим, як опинитися на виставці, перевірялися дозиметром, каже волонтер.

Будь-яку річ бажано не чіпати. Особливо на деокупованих територіях були випадки, коли робили невеличку вибухівку, навіть із запальнички»

124 бригада, якій волонтери передавали автіку, подарували продірявлений дорожній знак із в’їзду до Олешок: «Це місто досі окуповане. Ви можете побачити, як і на всіх знаках, що у нас в музеї, велика кількість отворів. Тобто можна тільки уявити, які бої там точаться», – додає Станіслав.

Ще один цікавий подарунок – гільза від ГУРівців. «Це саме ті хлопці, які наробили шороху на "вишках Бойка", вони нам передали ї із вдячністю за те, що ми їм допомагали», – показує вирізаний візерунок на гільзі екскурсовод.

Історії, що розчулюють

Станіслав показує фотографію, на якій серед українських військових є троє інструкторів з США і Великої Британії: «Після того, як вони попрацювали інстукторами, кажуть "Ми підписуємо контракт із Збройними силами". Ти розумієш, що зарплата невелика, питаєш, яка мотивація, вони кажуть: "Врятувати світ, зупинити Путіна"».

На екскурсії до музею приходять школярі. Зазвичай їм дуже цікаво, хоча трапляються емоційні моменти. Якось до волонтера підійшла семикласниця: «Вона сказала "Знаєте, а ви схожі на мого тата". Кажу "Класно! А чим?" "Ну в нього теж така борода. Я його дуже давно не бачила, він служить. А можна я вас обійму?" Я ледь не розплакався», – пригадує Станіслав.

Чоловік наголошує: хочеться влаштувати новий музей, але не про війну: «Робити екскурсії не по місцях прильотів, а по інших місцях в Одесі. Розповідати, як в Одесу приїжджав не якийсь там Пушкін, а Іван Франко, Леся Українка. Маємо на весь світ піарити нашу Україну – і тоді в нас все буде добре. Ми самі, коли дізнаємося про неї, впустимо її в серце, ми більше її полюбимо».

Музей працює за адресою одного з волонтерських центрів. Індивідуальні та групові екскурсії тут проводять за попереднім записом.

У Києві проведуть вечір співання народних пісень для людей з Херсонщини: як потрапити на подію?

Сітки «казковий ліс» і експонати з острова Зміїний: як живе єдиний волонтерський хаб у Кілії?