Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Про те, як проходили кордон, як купувала квітки, та чим займала дітей у дорозі, Маріанна поділилася з О,море.
Львів – Шегині – Львів
Варіанти перетину кордону:
- піший,
- власною автовкою,
- автобусом,
- потягом
Перед тим, як перетинати кордон, Маріанна порадилася зі своїми підписниками, адже давно вела блог “Мамунця ”. Відповіді, звичайно, різнилися. Одні писали, що найкращий – піший перетин, інші – своє авто, ні від кого не залежиш і їдеш під сам аеропорт. Дехто віддав перевагу автобусу, бо не треба робити пересадки – сів і поїхав.
“Піший перетин я не розглядала, не знаю, чому, мабуть, уявляла собі ту тисняву, як колись. Щодо автівки – черги для автомобілів теж чималенькі. Автобус я розглядала в останню чергу через те, що ти перебуваєш в одному й тому ж місці та протягом тривалого часу знаходишся з чужими тобі людьми. До того ж автобуси останнім часом стоять на кордоні довгенько”, – каже жінка.
На своє здивування, вона обрала такі піший перехід.
До Шегині їх підвезла родичка. До КПП з дому вони доїхали за годину двадцять хвилин.
На відпочинок!
“Знаю, що їздять маршрутки, але, по-перше, це не так зручно, як авто, по-друге, не так швидко. Тож, якщо є змога зробити аналогічно – рекомендую", – радить мандрівниця.
Поверталися з Італії через це ж КПП. Від Шегині до Львова також їхали автівкою.
Шегині – Медика – Шегині
Це був будній день близько 11:00.
“Нам пощастило, на українській стороні не було жодної людини, а на польській десь 50 перекупів”, – розповідає Маріанна.
Через те, що жінка була з візочком та з двома малими дітьми, вона запитала в прикордонниці, чи потрібно їй чекати з дітьми в черзі з перекупами. На що прикордонниця порадила їй стати до іншого віконця. Тож за 5-10 хвилин вони вже пройшли кордон.
Однак це не завжди може спрацювати, тож на випадок тривалого очікування Маріанна радить запастися перекусом та якимось захистом на випадок сонцепеку або зливи.
Перехід кордону у зворотному напрямку – з Польші до України – за словами Маріанни, зайняв взагалі хвилини 2.
“Ми повернулися вночі в неділю, людей було 12 осіб разом з нами. Тож усі щасливо й швидко пройшли кордон”, – каже жінка.
Медика – Перемишель – Медика
Варіанти дістатись Перемишля
- потяг,
- автобус,
- електричка,
- приватний, бус.
Через те, що не можна врахувати, скільки часу займе перетин кордону, Маріанна не купувала квитки по Польщі заздалегідь.
“Ми сіли в автобус за 5 злотих з людини (за молодшу доньку також треба було сплатити повну вартість) та за 20 хвилин вже були на вокзалі в Перемишлі. У касі вокзалу придбала квітки до Жешува. Черга була невелика”, – розповідає жінка.
На касі Маріанна зазначила вік дітей і отримала знижку на квиток для молодшої доні. Старша ж їхала за повну вартість, бо школярам, якщо вони вчаться не в Польщі, знижок немає.
Коли ж поверталися з Італії, то квітки з Жешува до Перемишля Маріанна придбала в застосунку Koleo.
«Він дійсно економить час», – каже Маріанна.
До Перемишля вони приїхали ввечері неділі й жінка морально підготувалась брати таксі, адже транспорт у вихідні в Польщі ходить погано, особливо вечорами.
“Було, орієнтовно, 20:20. Й таксі по тих номерах, що я набирала, не відповідали, й біля вокзалу не було жодної автівки-таксі, і буси вже не їздили. Дивом нам пощастило зустріти працівника Unicef (українця), який домовився, щоб водій рейсового автобуса здійснив ще один рейс. Той погодився, але за подвійним тарифом – 10 злотих з людини. Однак, розрахуватись можна було гривнями. Набралось 12 пасажирів, і так ми доїхали до пішого переходу”, – згадує вона.
Ніч у Жешуві
“Щоб не пропустити рейс на літак, краще переночувати в готелі”, – каже Мар'яна.
Тож за 2 тижні вона бронювала готель на Booking.
“Рейтинг та відгуки не дивилась, тож виявилось, що з нами в квартирах ще є сусіди, – згадує жінка й радить, – маєте можливість забронювати місце ночівлі – зробіть це”.
За її словами, у місті гарний центр, та є де погуляти.
На зворотньому шляху вони вже в Жешуві не ночували – їхали одразу до кордону.
Жешув – Рим – Жешув
Квитки на літак Маріанна купувала за 2 місяці до вильоту.
“Шукала найдешевші, тож вдалось полетіти “майже задурно”: туди 4144 грн на трьох з валізою Wizz Priority, назад – 7900 грн за все аналогічне”, – розповідає мандрівниця.
Аеропорт у Жешуві, за її словами, маленький, для дітей ігрової зони немає.
“Або ми не знаємо, де вона може бути. Але на третьому поверсі є лаунж-зона з пуфами та лежаками, то ми годинку там побули”, – згадує Маріанна.
Щодо багажу, то в них був наплічник з їжею та одягом на дорогу. Окремо у дітей були невеличкі наплічники із забавками та канцтоварами. Все основне помістили в невелику валізу на коліщатках, яку можна було взяти в салон літака.
“Дуже і дуже зручно, туди я поклала весь одяг і майже всі аксесуари. Літом багато й не треба. Капелюхи на голову, два відразу”, – посміхається жінка.
Вона старалась брати речі, які повинні поєднуватися між собою, а те, що могла купити на місці (габаритне) не брала.
Риму – Формія – Рим
До Риму мандрівники прилетіли о 19:20 орієнтовно.
“Там величезний аеропорт і ми втратили трохи часу в пошуках дитячого візочка. В аеропорті Жешува нам обіцяли, що візок нададуть біля трапу. Однак не надали, й прийшлося забирати його з багажного відділення. Якби я знала про це, то взяла б його в салон, він у мене складається”, – згадує Маріанна.
Після того, як забрали візочок, рушили в інший кінець летовища до залізничної станції, звідки відправляється Leonardo Express – потяг, який їде 30 хвилин (без зупинок) до залізничного вокзалу в Римі.
“Ідеальний варіант”, – каже жінка.
Єдине – виникла проблема отримати квитки до Формії в автоматі самообслуговування.
“Мені це не вдавалось, а часу пробувати ще - не було. У касі я запитала про знижку для дитини й молодша їхала безкоштовно. Ми зі старшою по 14 євро за квиток. Знаю, що є ще автобуси звідти, але то не наш варіант – я економила кожну секунду, щоб швидше дістатися до місця і діти змогли відпочити”, – розповідає Маріанна.
Вона також зауважила, що в касі автовокзалу без проблем говорили англійською: «Ну а в разі чого – google-перекладач вам у поміч».
На вокзалі в Римі на платформі в автоматі вдалось придбати квитки до Формії.
“Зручно, що потяг з аеропорту прибуває одразу на перон і тобі потрібно просто перейти на твою колію”, – каже жінка.
Коли верталися додому з Італії, до аеропорту Ф'юмічино в Римі дісталися також потягом. Однак, вявилось, що їхній рейс перенесли на 2,5 години.
“Левову частку очікування в аеропорту зайняв контроль: там одна загальна черга на всі напрямки Wizz Air і не зрозуміло, куди ставати та скільки часу це займе. А ще треба було знайти свій ґейт, що теж не просто в такому гіганті”, – каже Маріанна.
Добре, що в цьому аеропорту була дитяча зона: гірка, м'яке покриття, хатинки – тож дівчата там провели якийсь час.
Візочок цього разу жінка взяла з собою в салон літака.
“Стюардеса спершу звернула увагу, що треба залишити його в багажі, але я зазначила, що він без проблем влізе на полицю, і що мені оперативно потрібно буде вийти з літака, адже ще добиратися в Україну з Польщі, а рейс і так затримали”, – згадує жінка.
Стюардеса, сказала що в них повна посадка, але коли всі сили в літаку, то виявилося, що на полицях ще вдосталь вільного простору. Тож так і летіли й вийшли з літака миттєво.
Формія
В Італії Маріанна з дітьми мешкали у друзів, тож трохи зекономили на готелі.
«Наша дорога до води займала 15 хвилин вниз і трохи довше, коли йшли з пляжу вгору. Ходили до води ми лише після обіду і були аж до вечора, бо в день перебувати там нереально, адже спека в липні в Італії 34-35 градусів. Думаю, восени буде взагалі шикарно», – каже жінка.
У дорогу без гаджетів
Маріанна не використовує у дорозі гаджетів, щоб зайняти дітей у подорожі: «Знаю, це може дратувати багатьох читачів-батьків, але це правда. Діти не знають такої опції, стараємось розважати чимось іншим”.
В дорогу вона взяла дві невеличкі настільні гри, шнурувалки, блокноти із завданнями.
“Загалом діти в дорозі поводилися значно краще, ніж вже на місці, на відпочинку. Ми обговорювали те, що бачили за вікном, але більшість часу вони або гралися, або їли”, – згадує Маріанна.
А ще старша донька жінки у дорозі любить читати книжки.
«У потязі до Рима контролерка, побачивши Юстину з книжкою в руках, сказала: «Це так мило, вона ніби доросла!", – каже Маріанна.
Подорожі, на її думку, розвивають, тож і без телефона прекрасно їхати. Основне – постійна зміна локацій, картинок перед очима. Це пригода, яку цікаво пізнавати. І не треба видумувати велосипед.
“Наприклад, якби ми їхали добу в автобусі, я б не могла похвалитися такою легкою дорогою. Хоча, може видаватися, що ті всі пересадки – це непросто. Але то кайф!", – підсумовує Маріанна.
