Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Ви точно маєте побачити Нижньодністровський національний природний парк. Містечко Біляївка розташоване вздовж Турунчука, одного з рукавів Дністра.
Варто глянути на численні рукави, протоки Дністра серед очеретяних заростів, островів та долинного лісу.
Побачити особливих птахів та рослини. Навіть туристичний маршрут у парку зветься "Дністровська Амазонія".
Через повномасштабну війну прогулянки по воді були заборонені для всіх, та тепер туди знову можна їхати. Але з обмеженнями.
Які умови відпочинку
Зараз, пояснює директор КП «Супутник» Михайло Богаченко, є дозвіл виходу на водні прогулянки трьома маршрутами: в районі річки Турунчук, Білого озера та села Яськи.
Обслуговувати ці маршрути можуть лише 10 суден місткістю від 4 до 20 людей з встановленими спецтрекерами, які відслідковує прикордонна служба.
Всі інші види водних прогулянок «Дністровською Амазонією» зараз заборонені.
Виїзди на воду у будні не проводять, екскурсії тільки вихідними. І катери повинні пришвартуватись до берега не пізніше восьмої вечора. Та захід сонця можна встигнути подивитися.
Один вихід на воду може бути 40 хвилин, а може й декілька годин, розповідає екскурсоводка та в.о. завідувачки музею «Чистої питної води» Людмила Горлева.
Людмила Горлева
Екостежка
Піший екскурсійний маршрут екостежкою Людмила розпочинає від центру містечка вздовж каналу до притоки Турунчук.
Невеличкий канал раніше був річкою Корудорова. Корудер – тюркська назва, в перекладі означає болото. Річка не завжди була повноводною, більша частина була болотом.
Наприкінці 18-го сторіччя, коли Турунчук від’єднався від Дністра то приніс багато намулу, навколо міста природно утворилося багато плавнів.
Намулу, який тут осідав і давав середовище для росту рослинності.
Та за останні десятиріччя річка обміліла і зостався невеличкий залишок.
Зараз можна прогулятися пішки вздовж річки, але ще у 60-ті, 70-ті роки тут був непрохідний ліс із затоплених у воді верб і люди пересувались по системі мостиків.
Плавнева система робить цю воду чистою. Тут є багато рослин, такі як рогіз вузьколистий, які пропускають через себе воду й очищують її. Тож тут вода чистіша, ніж у річище Турунчука або навіть Дністра.
Унікальною є система лабіринтів, проходів із птахами, що їх населяють. Пернаті прилітають сюди з Азії, Африки, Європи, гніздяться навесні та відлітають восени.
«В останню свою поїздку ми з групою дивились на баклана і бачили, що вже з’явились малята, які пробують ставати на крило. Саме зараз ми можемо бачити в плавнях дитсадок птахів, вже є виводки диких каченят», – розповідає Людмила.
Протягом прогулянки стежкою то тут, то там туристів супроводжують скульптури творіння місцевого майстра Олександра Коваленка.
Перший маршрут – Біле озеро
Приваблює квітками білої лілії, які ростуть тільки тут.
Біла лілія на Білому озеріФото: dnister.in.ua
Лілія занесена до Червоної книги України й до кінця серпня її ще можна побачити.
Так само можна побачити на озері ще одну червонокнижну рослину «водяний горіх», який подекуди розростається до таких розмірів, що не дає можливості пересуватись човнам. Проте рослина під охороною закону і травмувати її не можна, тож човни все ж намагаються пересуватись по чистій воді.
Цікавий факт: після Другої світової війни саме горіх спас місцевих жителів від голоду. Старожили пам’ятають, як у голод післявоєнних років збирали водяний горіх, висушували та перетирали його нутрощі на муку, з якої пекли хліб. Так і виживали.
Озеро збирає в сезон найбільшу кількість рідкісних птахів: це крячок, каравайка, рибалочка, рижа, біла та сіра чаплі, баклани, крякви, пелікани, а також сюди залітають лелеки.
«Там, де мало води, зручно ловити рибу пелікану та рибалочці, – пояснює Людмила. – Рибалочка – дуже цікавий птах. Коли ми пливемо лабіринтами каналів, він весь час може плисти тихесенько поряд. А ще цікаво побачити сіру чаплю, якої тут багато, вона розправляє великі крила і, коли летить над водою, схоже ніби над вами летить великий літак».
Екскурсоводка додає, що особливо гарно тут надвечір – на захід сонця завжди збирається багато птахів. На озері їм зручно гніздуватись і їх тут ніхто не чіпає, і є багато риби, щоб поживитись.
Що можна робити на Білому озері:
- знімати фото та відео;
- купатись у вказаному місці.
Чого не можна робити на Білому озері:
- ловити рибу;
- полювати на птахів або інших тварин;
- годувати птахів;
- зривати червонокнижні білі лілії, водяний горіх чи будь-які інші рослини;
- смітити.
Цікавий факт: за час воєнного стану, через загальну заборону полювання по всій дельті Дністра спостерігається збільшення популяції всіх птахів. До великої війни для охочих мисливців тут було райське місце, адже були дозволи ходити у плавнях на качок. Крім того, тут є ще багато ссавців: ондатра річкова, видра, норка європейська, шакал, лисиця та багато кабанів. Іноді в «Дністровській Амазонії» можна навіть побачити косулю, яка перепливає від острова до острова.
Другий маршрут – озеро Саф’яни
Колись Саф’яни було частиною Білого озера, та сьогодні відокремилось і все більше і більше заростає.
На озері можна побачити багато жовтих глечиків, занесених до Червоної книги України і які, на відміну від білих лілій, квітнуть по всіх притоках та каналах заповідника.
Також на озері є багато птахів, зокрема, качок та бакланів.
«Баклани, яких у плавнях багато, мають великий розмах крил і часто сидять на сухих деревах, щоб висушити їх. У них на пір’ї немає жиру, тому вони швидко намокають», – розповідає екскурсоводка.
Додає, що це добре для полювання на рибу, адже птах може добре плавати й глибоко пірнати, проте, щоб злетіти, йому потрібно повністю висохнути.
Як і всю систему озер, Саф’яни оточують лабіринти живописних проходів.
Десь на шляху до озера
Щоб потрапити до озера, треба добре орієнтуватись в цій системі й знати, які шляхи безпечні. До Саф’ян є декілька гирл, які колись прокопували самі рибалки.
Одне з гирл навіть названо на честь одного з таких рибалок, Никифоровим.
А інші гирла давно поросли. Одного разу, згадує Людмила, не знаючи цю особливість проходів швидко заростати, вона з чоловіком спробували пройти на човні іншим гирлом до озера. Та сівши на мілину, довелось нести човен удвох плавнями десь 50 метрів.
«Особливість річки та плавнів в нас описують так: на допомогу водянику завжди приходить Крутивус. Захоче Крутивус – покрутить вусом і річка тече вправо, а захоче – покрутить вліво, і річка потече вліво. І це так. Адже іноді один рік річка може бути в одному місті мілкою, а на наступний рік на тому самому місті буде глибокою, – каже Людмила. – Звісно Крутивус тут ні до чого, адже науковці пояснюють цей феномен просто: один берег може бути крутий, а інший ні, і потім все може помінятися через намул з Дністра, який може міняти течію».
Третій маршрут – до села Яськи
Це найдовший і найкрасивіший шлях, який відкриває широкі береги річки та вздовж якого можна побачити живописні краєвиди, дубові посадки, тополі, верби та мальовничі схили.
Навколо плавнів по всій «Дністровській Амазонії» загалом є 26 озер.
«І на цьому маршруті є гарні озера: Чорне, Путріно та інші», – розповідає Людмила.
Вона щиро радіє, що знову може водити туристів і проводити 2-3 водні екскурсії за день.
І додає, що порівняно з часами до повномасштабної війни, туристи по-іншому стали реагувати на природу: «Раніше хотіли відпочивати й менш цікавились нею, а зараз, коли запитую, чи треба показувати птахів, рибу, розповісти про рослини, більш охоче цікавляться».
