Письменник і вуличний фотограф Артем Чапай вирушив у подорож найвіддаленішими пляжами України. Він мандрує переважно пішки, а також електричками та плацкартами, фотографує простих людей і спілкується з ними: питає про щастя і мрії.

Про свої пригоди Артем Чапай написав на сайті видання Texty.org.ua.

Маршрут мандрівника

Артем вирушив з Вилкового і йшов на північ уздовж моря. За його словами, пляж у Приморському нагадує автомобільну стоянку, а найкраще місце мандрівник знайшов вже наприкінці поїздки – йшов пішки на північ від Катранки:

"Тут, на щастя, машиною до моря не доїдеш, бо містки лише пішохідні. А пішки люблять ходити не всі. Тож якщо йти ще далі пішки на північ, то від останніх нудистів Катранки й до перших нудистів сусіднього села є кілька кілометрів, де в певні дні не було взагалі нікого – тільки шторм ти й налякані твоєю присутністю зграї бакланів".

Люди, яких Артем зустрічав під час мандрівки, автор: Артем Чапай, texty.org.ua

Народне життя на пляжах

Саме на пляжах, за словами Артема, відбувається важлива частина народного життя. Під час мандрівки він зустрічав дуже різних людей: на лексусах і "Запорожців", п’ятдесятників, що пригощали медом, і компанію за горілкою, один з яких називав себе "смотрящим за зоною".

Зустрів також розмови про Бога з чоловіком, якого назвав Містик, вони разом говорили на метафізичні теми, прогулюючись вздовж моря.

На віддалених пляжах більше спокою, автор: Артем Чапай, texty.org.ua

Артем пише, що на віддаленіших пляжах люди тихі і спокійні, навіть якщо їх багато: можливо, коли стоїш (або лежиш) на відстані п'ятдесяти метрів одне від одного, а не "як у Затоці" – з'являється місце для ввічливості та людяності".

За словами мандрівника, саме тут, на диких морських узбережжях, він вперше за півтора року пандемічного вигорання гостро відчув поезію життя.

«Дівчатка, посуньте ваші фігури!»: фоторепортаж із одеських ринків
Дзен, природа і люди Кінбурнської коси: фоторепортаж