Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Редакція "О, Море" поговорила з засновницею Veter do it про розвиток внутрішнього туристу, проблеми і їхнє вирішення у сфері та найгарніші місця на узбережжі.
- Проблеми і перспективи внутрішнього туризму
- Морський відпочинок в Україні
- Чим зацікавити іноземців в Україні
- Куди варто поїхати на узбережжі
Альона Дєньга
Альона Дєньга – засновниця проекту про подорожі Veter do it, яка сама себе називає просто подорожувальницею. Любить мандрувати за кордоном і Україною, а ще – любить відкривати нові потаємні місця для подорожей і ділитись ними з людьми.
Все своє життя складає туристичні маршрути, і навіть не знає, скільки їх було. За минулий рік разом з командою побудувала більше 10 комплексних масштабних маршрутів Україною.
Veter do it, він же "Ветер дует" – мультиканальне медіа про подорожі. Спершу з’явився сайт, з початком роботи безвізу запустили телеграм-канал. Упродовж останнього року медіа приділяє більше уваги розвитку внутрішнього туризму. Саме тому ми і вирішили поспілкуватись із його засновницею – Альоною Дєньгою.
Розвиток внутрішнього туризму в Україні: головні проблеми
Чи помітний розвиток місцевого підприємництва, зокрема, у маленьких містах і селах?
Багато змін позитивних. Є і не дуже позитивні. По-перше, зараз багато державних програм, та сама децентралізація, які підтримують внутрішній туризм. Вони допомагають місцевим ОТГ просувати власні локації і туризм, зокрема.
По-друге, з’являються на місцях підприємці, які готові вкладати гроші в готелі і ті об’єкти, що будуть приваблювати туристів. І по-третє, зараз набагато простіше просувати свої інфраструктурні об’єкти – готель чи приватну садибу. Щонайменше додати мітку на гугл-карту – це вже багато.
Ці всі фактори сприяють розвитку внутрішнього туризму. Плюс – у людей з’явився запит на відпочинок і з’явилися фінанси на нього. Єдине, що не дуже поспішає за загальним покращенням, – це дороги. Не скрізь локації можуть похвалитися, що до них можна доїхати притомною дорогою. І це часто фактор, чому люди відмовляються подорожувати Україною.
Ми нещодавно говорили з Богданом Логвиненком, так от він, навпаки хвалить дороги. Точніше, говорить, що стало значно більше хороших.
Інтерв’ю з Богданом Логвиненком – ви можете прочитати за посиланням.
Ukraїner постійно їздить на позашляховиках. І на досить хороших. Але треба розуміти, що не в усіх людей в Україні є позашляховики. І навіть більше скажу: не в усіх є машина. Дуже багато людей подорожує громадським транспортом.
До проблем з інфраструктурою я би додала проблему з транспортом. Умовно є локації якісь, куди автобус курсує раз на день. Він, звісно, не підлаштований під потяги чи інші автобуси, які прибувають з інших міст. Це місцевий автобус, який курсує максимум вранці і ввечері. І туристу доводиться викручуватись.
І чим далі в ліс, тим гірше, бо якщо це не курортне супер–місце, то де викликати таксі? Телефонів таксі немає в гуглі. Щонайменше треба звернутись до адміністрації якоїсь місцевої сільради – і там почати розпитувати. Оце все складнощі, які людей просто відштовхують від подорожей.
Що ще заважає нашому туризму і як це можна виправити?
Перше – це те, що досі дуже багато хто недооцінює Україну. І цим недооцінкам, мовляв, у нас немає чого дивитись, все не таке, дуже сприяє наш синдром меншовартості і порівняння.
Вони їдуть у Вилкове і думають, що там буде реально Венеція – така з гондолами і красивими гондольєрами, каналами, старовинними будинками. Це і близько не так.
Як насправді виглядає Вилкове – дивіться в "О, Море шоу":
Так само як Джарилгач чи Кінбурнська коса – це не Мальдіви. Вони дуже красиві, але по-своєму красиві. Це заважає людям цінувати, захоплюватись і розуміти, в чому саме краса, коли її порівнюють з зовсім іншими об’єктами. Це перше, що заважає.
Кінбурнська коса у 2021 році: дивитися відео
Ну а так виглядає насправді Джарилгач:
Це елемент медіаграмотності та особистого відношення журналістів та редакторів до українського туризму.
Як це можна виправити? Потрібно перестати намагатися просунути матеріали (у першу чергу, матеріали, адже всі хочуть отримати якомога більше переглядів), через оці порівняння з закордоном. Дійсно усвідомити, що Україна та її місця унікальні, все це не потребує таких косметичних нашарувань заради привернення уваги читача. Це потрібно озвучувати, комунікувати, проводити лікбез через журналістів, громадських діячів.
Друге – це інформація. Дуже багато місцевих громад, на жаль, не мають компетенції для того, щоб якісно і красиво презентувати свої цікаві місця. Їм намагаються допомогти, але поки така самопрезентація – не дуже. Ми отримуємо від місцевих громад багато різних розсилок, дуже видно, що вони стараються, але все це відстає на років 10-15. Я про комунікацію, візуалізацію цього – це все трошки печально.
Як це вирішити? На мій погляд, найпростіший шлях – створення гайдів для громад, зараз це можна зробити хоч текстом, хоч записаними відео. Одразу давати розуміння, як це має бути, ледь не шаблоном. Інший момент – візуалізація. Часто просто немає гарних фото локацій, просто не існує.
Потрібно створювати відкриті бази фотоконтенту, які потім можуть використовувати блогери, журналісти для популяризації місць. Я певна, що в кожній громаді знайдеться фотограф-любитель, який може зробити такі фотографії.
Третє – це сервіс. В Україні він тільки в процесі розвитку. І зараз лише почався активний рух, бо в останні роки багато підприємців, які надають послуги, розуміють, що якість має бути перш за все, бо це те, за чим люди вертаються. Це завдяки сервісу люди будуть рекомендувати комусь зупинитися саме в цьому готелі. Але це тільки приходить.
Тому дуже часті випадки і розповіді про недостатній рівень сервісу на місцях. Це теж відштовхуючий фактор, чому люди не хочуть їхати відпочивати в Україні. І при цьому якщо люди порівнюють ціни у якійсь умовній Затоці і на all inclusive в Єгипті, для них вибір очевидний. Бо в Затоці за ці ж самі гроші нижча якість сервісу, а в Єгипті можна хоч на пальми подивитись, умовно.
Якщо говорити, як швидко це питання може вирішитися, то приватний бізнес у вигляді готелів, приватних локацій підтягнуться швидше, за кілька років. Зараз спостерігаємо нову хвилю в цьому питанні: глемпінги, дизайнерські будиночки, гастрономічний та винний туризм, ферми. Окреме питання до тих секторів, де все залежить від держави – потяги, дороги. Тут може нічого не зрушуватися десятиліттями.
Морський відпочинок в Україні
Який потенціал в українського узбережжя. Чи розвивається він, зокрема і у зв’язку з пандемією?
Наші красиві локації стали більш відомими, бо у нас всі туристи слідують за вау–ефектом у першу чергу. Внутрішній туризм у нас розвивається, з’являються достойні місця для відпочинку, приходять інвестиції в регіони, робляться дороги до великих населених пунктів, до міст. Це все сприяє розвитку.
Плюс і пандемія теж сприяє. Незважаючи на всі фактори, які можуть відштовхувати від подорожі по Україні, за останній рік людям стало значно простіше спланувати роботу тут, ніж за кордоном. Зокрема, через постійні зміни умови в’їзду, повернення і так далі.
Тому потік людей і, відповідно, потік грошей підштовхує гроші перевкладати у розвиток локацій, готелів і так далі.
А ви особисто, як туристка, зіштовхувались із тим, що на якійсь локації на узбережжі стало краще із сервісом?
Звісно, якість послуг стає кращою. Приходять нові генерації підприємці і роблять просто об’єкти абсолютно нового рівня, нової філософії.
Тому це, звісно, впливає на сервіс. Але якщо говорити про якусь умовну Затоку, то у нас, на жаль, відсутній комплексний розвиток і бачення цих курортів. Затока – це повний вінегрет. Там є любе–голубе.
Можливо, з якоїсь точки зору це добре, що і місцеві можуть різними видами бізнесу заробити – кращими, гіршими, великими, маленькими. А з іншого боку це все перетворюється на якийсь базар-вокзал, коли все на купу, ідейності в тому немає.
Немає комплексного підходу, як має виглядати курорт, для чого він має бути. У нас це в принципі майже ніде не реалізовано. Немає загальної концепції, навколо якої розгорталося б все інше.
Затока, Одеська область
Нещодавно ви сказали цікаву фразу "У нас всі чекають від подорожей вау-ефекту". І при цьому самі ж навіть не цікавляться історичною цінністю місця. За кордоном цікавляться, читають про локації, дивуються. Чому так?
Це можна пояснити так: коли люди беруть таку довгоочікувану поїздку, вони хочуть цей час використати по-максимуму. Для того, щоб це відчути, то треба поїхати і побачити все найгарніше. Це така собі циганщина вражень.
Якщо їхати, то щоб були Херсонські гори, Станіславські кручі, щоб були класні фотки, урвища, рожеві озера яскраві. Бо інакше ж ніде не можна на Херсонщині відпочити, ніж тільки так!
Ну і плюс – це історія про поглиблення у щось. Ти приїхав на якісь рожеві озера чи у Станіслав – це ті локації, до яких минулого року витоптали просто якусь колію – пофоткався там – і все. Рожеві озера та й рожеві, а чого вони так – хтось дізнався, хтось ні. Урвища – що про них скажеш: утворилися внаслідок морської чи повітряної ерозії – і все.
А от щоб оцінити якийсь палац Качанівку на Чернігівщині, наприклад, це треба не тільки захоплюватись архітектурою чи любити руїни. Потрібно розуміти, хто ним володів, які були події, які люди тут були. Це досить складна історія, яка, на жаль, не всім доступна, бо хочеться якогось туристичного фаст–фуду. Щоб і наїстися, і смачно, і красиво, і доступно.
Треба, аби пройшов якийсь час, воно приїлося і був запит на пошук чогось новенького. І нового формату подорожей взагалі. Не оцього "давайте за 10 днів подивимось все від Вилкового до Маріуполя, і будемо по 10 годин в машині кожен день". А краще поїхати, наприклад, в Бердянськ і 10 днів вивчаємо його околиці, залипаючи по дню–два в якійсь красивій місцині.
Україна очима іноземців: чим зацікавити туристів
Чим Україна цінна для іноземних туристів? Чому їм варто тут відпочивати?
Я думаю, найперше, що може заохочувати туристів тут, це як би то не було меркантильно, але ціни.
Для них Україна – це все ще така terra incognita (невідома земля, – О, Море). Ні, не країна третього світу, просто щось невідоме. І наш колорит їм дуже подобається – чим глибше в села, автентику, їм тим більше це все подобається. Це те, за чим вони їдуть, – побачити справжній український побут, життя.
У великих містах – бари, дискотеки, тусовки, але більше колориту у маленьких місцях. Чорнобиль, звісно, популярний. І це недовикористаний потенціал, що цим туристам не показують інші місця в Україні, не розширюють їх кругозір.
Із мінусів – у нас для іноземних туристів ще не вистачає інфраструктури. Ще більше, ніж для місцевих. Бо спробуй, іноземний турист, кудись поїдь безлюдний пляж умовної Херсонщини і забронюй там якусь приватну садибу, де люди не розмовляють англійською і не мають інформації англійською.
Тобто треба нам зараз активніше розвивати орієнтир на закордонного туриста?
Я взагалі вважаю, що це дуже недопророблена тема – заохочення іноземних туристів в Україну. Це все якось розвивається саме по собі. Є Чорнобиль, звісно. Є ще Київ або Львів, куди всі їдуть за тусовками, дешевими барами, ресторанами, урбаністичним відпочинком.
А все інше у нас майже не представлено для іноземного туриста. Це хіба що для зовсім гіків, які подивилися блогерів, дізнались про якісь локації – і хочуть досліджувати. Масово такого немає.
Але я думаю, це напряму пов’язано з місцевим туризмом локальним, бо тільки за його рахунок можуть розвинутись інфраструктура – готелі, дороги, доступний транспорт, підлаштований під потреби туриста. І це все буде хорошим підґрунтям для залучення іноземних туристів.
Чи з’явилися в українському туризмі нові тенденції у зв’язку з пандемією?
Я думаю, в цілому пандемія посприяла українському туризму. Я не вважаю, що народилося щось супер нове. Це все було, воно просто трохи масштабувалося у вигляді туристів, їх цікавості, грошей, які вони принесли організаторам чи власникам тих чи інших об’єктів.
Найбільша тенденція, яку можна було б відмітити, – це мікро-подорожі, запит на мандрівки вихідного дня, недалеко від рідного міста. Це, в принципі, було популярно і без пандемії, бо люди не можуть за кордон їздити кожні вихідні. Це дуже виснажливо.
Пандемія ще більше це розвинула. Бо людям хоч кудись хотілося вириватися. Це навіть була історія не про подорожі, а про зміну якоїсь обстановки. І це почало по-новому підсвічуватись.
Відпочинок на узбережжі: де не наштовхнутись на натовп туристів
Порадьте красиві непопсові місця для відпочинку на узбережжі, куди варто поїхати цього літа і взагалі?
Майже все Приазов’я незаслужено обділено увагою блогерів, і всіх, хто ринувся минулого року дивитися Херсонщину і Одещину. Такі прекрасні місця там навколо Бердянська, Бірючий острів. Все, що розташоване між ними, дуже несправедливо проходить повз увагу людей.
Готуючись до нашої експедиції на Приазов’я, я знайшла цікаве місце із незвичною назвою Бабах–Тарама (невелике курортне селище на узбережжі Азовського моря між Маріуполем і Бердянськом, – О, Море). Там дуже незвичайний краєвид. Там можна й бюджетно відпочити, і помилуватися видами, що відкриваються з круч. Внизу є смужка пляжу. І там значно камерніше, ніж, наприклад, в Затоці.
Ближче до кордону з Молдовою та Румунією є каскад озер – Кагул і Сасик. Навколо них є багато населених пунктів, в яких можна зупинитись на ночівлю чи поїсти. Але є навколо тих озер і більш дикі місця, де для тривалого перебування будуть потрібні намети. А все, що від Вилкова до Затоки – там вже більш дикі місця, там мало людей подорожують.
А ще топ для відпочинку – острів Джарилгач і Кінбурнська коса. Це мої власні топ, бо там можливий відпочинок подалі від людей і цивілізації.
Є гарні місця і в Одеській області. Я люблю Лебедівку, Дунайський біосферний заповідник, озеро Сасик. Там зараз є багато нових місць відпочинку, і глемпінги є – це відпочинок у наметах, в яких може бути і кондиціонер, і повноцінне ліжко. Такі є на Одещині – в Затоці і Чорноморському, і на Запоріжжі – у Бердянську.
Дуже непогано ще досліджувати по дорозі на ту ж саму косу Миколаївську область – там є що подивитися. Наприклад, Мигія, Актівський та Арбузинські каньйони, Тилігульський лиман.
Мигія з дрону: дивитися відео
Чому людині варто витрачати свій час і гроші на мандри (чи може не варто?)
Звісно, варто. Бо це – розширення кругозору, це обмін ідеями, практиками якимись у поїздці за кордон чи по Україні.
Розширення свідомості веде до прогресування розвитку особистості, коли ми маємо можливість побачити і доторкнутися до різного життя світу навколо нас, повзаємодіяти з ним.
Плюс – це вкладення в себе. Навіть якщо люди не задумуються про це, а просто розслабляються і відпочивають, то це прекрасний інструмент зняття напруження та стресу. І це все – про піклування про себе.
