Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Про те, як здійснити мандрівку тривалістю понад рік, редакції "О, Море" розповіла актриса, мандрівниця, авторка Анастасія Клюфас. Вона мандрувала зі своїм чоловіком – мандрівником, програмістом, автором блогу "Вйо у мандри" Ігорем Клюфасом.
Анастасія та Ігор
Раніше пара вже бувала у Туреччині, Грузії, Чехії, Румунії, Австрії та Польщі. У чоловіка більший досвід мандрів (Індія, Непал, Киргизстан, Швейцарія, Бельгія, Норвегія, Словаччина та інші країни Європи). Спільно пройшли "Стежку святого Павла" у Туреччині, трекінговий маршрут "Джута-Рошка" у Грузії, піднімалися у Роднянські Альпи та хребет П’ятра Краулюй у Румунії.
Як наважитися на таку тривалу мандрівку
Ми зрозуміли, що відпусток з роботи нам недостатньо, що не хочемо обмежувати наші мандри жодними "дедлайнами" чи географічними кордонами. Прагнули дослідити, як це бути там, де хочеться, і стільки, скільки хочеться
Тож назбирали грошей, звільнилися з робіт і дозволили собі бути вільними від довготривалих планів. Купили квитки в один бік, не маючи уявлення про те, коли повернемося, які саме країни відвідаємо після Непалу та скільки часу в них проведемо.
Прокидалися вранці у незнайомій країні, за сніданком планували, як наповнити день, і вирушали назустріч пригодам, відкривали для себе дивовижні культури, насолоджувалися природою світу.
У нашій подорожі був дуже інтенсивний період, коли ми не затримувалися в одному місці довше ніж на 2 дні. Це дарувало розуміння плинності всього у житті і загострило цінування тієї миті, у якій перебуваємо. А легкість наплічників (після Непалу у кожного було не більше 4 кг) дарувала мобільність руху і стан ненакопичення.
В Непалі
Ми навчилися знаходити спільну мову з іншими там, де, здавалося, стоїть мовний бар’єр. А ще збагнули, як швидко ми здатні адаптовуватися до того, що називають "виходом із зони комфорту", і наскільки ілюзорні її межі. Та найцінніше – це відчуття свободи, яка відкриває перед тобою безліч можливостей і, відповідно, дарує розширення внутрішніх меж.
Калькулятор поїздки
- Ми мандрували 435 днів (із жовтня 2019 по грудень 2020). За цей час відвідали шість країн: Непал, Лаос, Камбоджу, Індонезію, М’янму і Туреччину.
- Загальний бюджет на основні витрати (транспорт, житло і харчування) склав близько 14 000 доларів або 380 тисяч гривень (32 долари за день). Крім того, були ще інші витрати, як-от на лікування в містах, з якими не співпрацює страхова компанія, вхідні квитки у визначні місця, засоби гігієни, мобільний зв’язок та інтернет…
Загальна вартість такої мандрівки може бути як меншою, так і більшою. Все залежить від того, де ви живете, що їсте та яким видом транспорту пересуваєтесь.
Непал
Наша мандрівка почалася з Непалу. Там провели більше двох місяців. За цей час ми піднялися до базового табору Евересту, відвідали історичне місце народження Будди (Лумбіні) і колишню столицю непальського королівства (Бхактапур), пожили у Покхарі, що розташована на березі мальовничого озера Фева, а найекстримальнішим досвідом був похід із гідами у джунглях Чітвану (за ті 7 годин ми і від носорога переховувались на дереві, і таїлися від тигра, і пливли у човні по ріці, в якій повно крокодилів).
Між містами ми пересувалися переважно автобусами і один раз літаком, коли поверталися з Лукли у Катманду. Порада: якщо плануєте подорожувати в Непалі автобусами, прихопіть вушні затички, засіб від нудоти і маску від пилу.
Лаос
У цій країні ми пробули 29 днів. Просувалися з півночі на південь: Луанг Прабанг, Ванг Вієнг, В’єнтьян, кільця Тхакхек і Паксе, регіон 4 000 островів.
Лаос
У місто Луанг Прабанг ми закохалися з перших днів. Колоніальні будівлі, затишні вулички, французькі багети і кокосові млинці, ранкові церемонії пожертв монахам і відблиски сонячних променів, що догорають у каламутних водах ріки Меконг.
Неподалік від міста розташований райський водоспад Куанг Сі. До речі, природа – це особлива родзинка Лаосу. Тут ми лазили печерами, милувалися зеленими пагорбами і, здавалося, безмежними рисовими плантаціями, зачаровувались водоспадами і смакували каву на кавових плантаціях.
Лаос
Особливі враження подарувала мотоподорож кільцевими маршрутами "Тхакхек" і "Паксе". Це був істинний дотик до свободи: вранці сідали на скутер і, як ті вільні пташки, летіли, куди стелиться дорога, зупиняючись біля цікавинок, які вона пропонує.
Крім того, ці маршрути проходять через села, тож ми мали змогу не просто споглядати за життям місцевих, а ще й скуштувати традиційну їжу. І такою неповторною особливістю став для нас клейкий рис. Уявіть собі ніжний кокосовий смак, солодкавість манго і приємну тягучість рису (за консистенцією схожу до іриски), що так і тане у роті. Смакота, яку ми ніде більше не зустрічали.
Лаос запам’ятався мені усміхненими і дуже спокійними людьми. Там немає звичного для мене поспіху і прагнення виконати все і якомога швидше.
Камбоджа
Наш маршрут: Банлунг – Сіем Ріп – Баттамбанг – Пномпень – Кеп – острів Кох Тонсай – Кампот.
Камбоджа
За 30 днів, що прожили у цій країні, ми поплавали в озері, що розташоване у кратері згаслого вулкану, поїздили на бамбуковому потязі. Також споглядали за кажанами, що безперервним ланцюгом вилітали з печери при заході сонця, три дні гуляли легендарним храмовим комплексом Ангкор, жили у колоніальному Кепі та на острові Кох Тонсай, де світло вмикається лише на дві години ввечері, споглядали за весільними церемоніями, які святкують просто на дорозі, перекривши декілька смуг для руху, скуштували морозиво з фасолею...
Камбоджа
Ми насолоджувалися цим часом, і я дивувалася експресивним життєрадісним камбоджійцям. Здавалося, ще не одне покоління буде затиснуте страхом через моторошні часи правління червоних кхмерів, проте я побачила радість від вільного буття.
Індонезія
Лаос і Камбоджа дещо схожі між собою ландшафтами, архітектурою, а от перетин екватора був істинно новим диханням: інша культура, релігія, архітектура, природа...
Балі
Маленький острів Балі, на який ми приземлилися, не втомлювався зачаровувати нас своїм різнобарв’ям: тут вам і вулкани, і безмежні пляжі, і багаторівневі рисові тераси, і скелясті прірви. Окрім природи, особливістю острова є світогляд і релігія місцевих. Там люди вірять у те, що боги живуть на горі, а злі духи – в океані.
Ранок балійки починається із задобрювання духів. На перехрестя доріг і при вході в будинок вони виносять пожертви у спеціально сплетених із бананового листя кошичках. Квіти і ароматичні палички добрим духам, а злим (аби ті не дуже бешкетували) – сигарети.
Індонезія – то тисячі різних островів. Ми побували лише на трьох: окрім Балі завітали на острови Ломбок і Ґілі Траванган. Особливо виразно можна прослідкувати, як релігія впливає на формування культури.
Балі
На Ломбоку основна релігія – мусульманство, і тут ви вже не зустрінете скульптур чи танців, які є на Балі. Проте на Ломбокові більше пляжів, пристосованих для плавання.
Сусідні острови Ґілі – це взагалі рай для снорклінгу, чим ми там переважно і займались. Термін нашої візи завершувався, та й коронавірус досяг Індонезії. Тоді ми ще шукали країни, де не було виявлено випадків зараження, і єдиною на той момент у Пд-Сх Азії залишалася М’янма.
М’янма
Не планували провести у ній більше 30 днів, проте так сталося, що "застрягли" аж на 8 місяців.
Втім за цей час не встигли побачити всього, що входило до нашої місячної програми, але... Ми побували там, де не планували, і нам вдалось зануритися у такий контрастний, місцями шокуючий, різноманітний світ М'янми.
Наш маршрут: Янгон – Кало – Мандалай – Мінгун - П’їноолвін – Сіпо – Лешіо – регіон озера Інле – штат Каях.
М’янма
Уявіть картину: велетенська щира усмішка, яка вміщує обличчя різних етносів, племен, культур, способів життя. Є в тій усмішці і мешканці озера Інле, і люди моря, і жінки з племені Каян з незручним кільцями на шиї, і татуйовані та розмальовані танакою обличчя, чоловіки у саронгах, люди з помаранчевими головними уборами...
За яскравими елементами стоїть історія, і часто вона зовсім невесела. Так, чоловіки татуювали обличчя дружин і доньок, аби тих не викрали. Багато болю в їхніх очах, та на устах якимось незбагненним чином завжди з'являється широченна усмішка. І навіть якщо твоє житло – халупка при дорозі, це аж ніяк не завада для великої радості від плюскання в каламутній воді струмка, що протікає поруч.
Або ж якщо твоя свобода подорожування обмежена районом міста, у якому живеш, це аж ніяк не завада для розвитку і пізнання.
У М’янмі ми застали дві хвилі спалаху коронавірусу. Перша супроводжувалася жорстким карантином (було дозволено виходити з будинку лише за продуктами чи ліками). У таких обмеженнях ми разом із шістьма латиноамериканцями прожили три місяці.
Тоді я збагнула, що у днях, де щомиті святкують життя, де турбуються один про одного, де незнайомці об’єднуються та стають рідними, не знайдеться місця для депресії та тривоги. Так далеко від дому вірус об’єднав чужих людей у сім’ю, часом сильнішу, аніж кровна спорідненість.
Звісно, спочатку карантин був для всіх нас шоком, але згодом пристосувалися до такої реальності і вчилися перетворювати ситуацію у точку росту.
Саме тоді я взялася за інтенсивне написання книги "Подих мандрів", що вже зовсім скоро вийде друком, а Ігор присвятив цей час самонавчанню, вивченню іспанської та розвитку блогу. А ще ми мали натхнення творити відео з відзнятого матеріалу.
Друга хвиля застала нас на північному сході країни у штаті Шан. Заборонено було лише покидати межі цього регіону, тому ми не сумували – орендували скутер і досліджували найбільший штат країни.
Сподівалися продовжити мандри сусідніми країнами, але влада відтерміновувала їх відкриття, тож ми прийняли рішення летіти евакуаційним рейсом до Туреччини.
Туреччина
За півтора місяці ми відвідали Каппадокію і просувалися маршрутом Лікійської стежки від Фетхіє до Кемеру, обираючи для себе найцікавіші місця і зупиняючись в них на стільки, скільки нам кортіло.
Особливістю подорожі у Туреччині було те, що карантин і обмеження щодо пересування не поширювалися на іноземців (щоправда, на вихідних було скасоване міжміське транспортне сполучення).
Ми могли насолоджуватися майже порожніми вулицями міст. А ще через коронавірус були значно знижені ціни на політ на повітряній кулі у Каппадокії (ми заплатили 50 євро або 1 600 гривень з людини, хоча стандартна ціна раніше була від 200 до 250 євро або 6 600 до 8 200 гривень).
Як бачите, можна знайти і плюси у мандрах під час, здавалося, несприятливих умов.
Для тих, хто хоче у тривалі мандри
Трішки практичної інформації для тих, хто планує повторити наш досвід.
Перед поїздкою варто:
- визначитися з країнами, які плануєте відвідати, і дослідити про їхні культурні особливості, правила в’їзду, найкращий час для візиту, потребу щеплення (ми для відвіданих країн не робили);
- спланувати бюджет мандрівки: дослідити ціни на основні витрати (проживання, харчування і транспорт) у запланованих країнах і визначити, скільки готові витрачати на день;
- оформити декілька банківських карток (бажано у різних банках) та у різних валютах, а також написати у банки, щоб не блокували їх при виїзді за кордон; найкраще мати і готівку, і заощадження на картках;
- написати довіреність на когось із рідних для вирішення фінансових питань в Україні, якщо такі виникнуть;
- придбати поліс медичного страхування (ми користувались СК "Універсальна" і загалом були задоволені нею; поліс на 1 рік у 2019 році коштував близько 4500 грн з людини);
- зібрати базову аптечку з ліками, які можуть знадобитися у подорожі;
- завантажити електронні копії документів на хмарний сервіс (нам допоміг Google Drive) і зробити декілька фотографій (знадобляться, наприклад, для оформлення віз);
- зібрати необхідне спорядження, якщо плануєте походи у гори;
- продумати, де зберігати фото- й відеоматеріали (ми використовували Google Photos).
Корисні поради:
- слідкуйте, аби вага вашого наплічника була комфортною (не обов'язково купувати все наперед – у кожній країні є можливість придбати базові речі);
- всі зайві речі, які не плануєте використовувати, можете надіслати в Україну (так ми полегшили наші наплічники на 10 кг після трекінгу в Непалі – посилка йшла близько 3 тижнів і заплатили за неї близько 25 доларів або 700 гривень);
- перед орендою мотоцикла варто ретельно перевірити його стан і зробити фото- чи відеофіксацію усіх недоліків (вартість оренди від 7 до 15 доларів за день або від 190 до 400 гривень);
- для пошуку житла використовували сервіси Booking, AirBnb та Agoda, для перельотів – Kiwi і Skyscanner, для замовлення таксі та їжі у Пд-Сх Азії – сервіс Grab;
- у Камбоджі долари не обов’язково обмінювати у ріелі (в обігу вони рівноцінно використовуються).
Не розкіш, а життєва необхідність
Я вважаю, що мандри – це не розкіш, а життєва необхідність. Тут уточню, що говорю не про організовані тури, а про самостійне планування і рух. Бо в такому випадку ми беремо повну відповідальність на себе, вчимося бути з собою і наповнювати свою свободу.
Із власного досвіду скажу, що розширення географії мандрів напряму впливає на розширення внутрішніх меж у плані досвіду.
