Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Редакція "О, Море" розповідає, як працює театр, де дерева та озера стають сценами, кози – повноцінними акторками, а місяць – виконує роль світла і відповідає за атмосферу.
Головні дійові особи розмови:
- Олександр Книга, генеральний директор і художній керівник Херсонського академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша. Саме він розповів редакції "О, Море", звідки виникла ідея такого театру, як заробити 6 мільйонів гривень під час пандемії та чи може культура стати новим туристичним магнітом Херсонщини;
- Херсонський музично-драматичний театр ім. Миколи Куліша, на базі якого і відбувається Лісовий театр;
- Олешківський ліс, Станіславські скелі і вся Херсонщина, де і проходять вистави.
Народний артист України, художній керівник та генеральний директор театру Миколи Куліша Олександр Книга
Пролог. Все креативно і просто
"Я був просто шокований", – розповідає Олександр Книга про ювілей свого колеги з Білоруського драматичного театру.
Художнього керівника з Херсонщини вразили зовсім не напої і частування, а вистава, яку білоруські театрали поставили просто на дачі під відкритим небом. Тоді у Мінську вони зіграли "Чайку" Антона Чехова.
Українець був у захваті. Не було стандартної сцени, звичної глядацької зали – та все виглядало дуже просто і водночас креативно. Олександра це настільки надихнуло, що вже наступного року він вмовив білорусів повторити перфоманс під час щорічного міжнародного театрального фестивалю "Мельпомена Таврії".
Перші вистави просто неба в театрі зіграли ще 7 років тому
"Там грала сама природа! Тільки уявіть: ліс, здійнявся вітер, героїня закінчує свій монолог словами "Риби, птахи і звірі..." – і вітер вмить затихає! Або ж інша вистава, коли герой вбиває першу жертву, другу – і тут над сценою здіймається величезний місяць! Всі були шоковані, а ми навіть не могли подумати, що так може бути", – зізнається Олександр Книга.
Це було 7 років тому. Та називати це датою, коли на Херсонщині офіційно почав працювати Лісовий театр, не можна. Наступного року після прем’єри "Чайки" білоруси поставили під відкритим небом іншу виставу.
Ще за рік – експеримент підтримали й українці і поряд з північними гостями на сцені грали актори театру Куліша. Все це – продовжувалося у рамках "Мельпомени Таврії". Аж ось херсонці зрозуміли – експеримент вдалий, глядачам подобається – можна починати щось своє.
У Олександра Книги з сім’єю (до речі, чоловік – батько п’яти дітей – двох синів та трьох доньок) є невеличкий бізнес – база зеленого туризму "Чарівна криниця". Вона розташована в Олешківському лісі.
Саме там було вирішено обладнати сцену, залу – і поставити для херсонського глядача чи не найбільш просякнуту природою п’єсу української літератури – "Лісову пісню" Лесі Українки.
"Лісова пісня" Лесі Українки
Дія 1. Людей потрібно дивувати
На місці, де був природній пагорб, Олександр за свої гроші зводив лавки для глядачів. Неподалік викопали справжнє озеро, а сцену будували так, аби зберегти дерева, що ростуть просто крізь неї.
"У нас є сцена біля озера. Там з води виходить Водяник, або Лукаш бігає мокрий, коли його ганяють духи. Природа дуже сильно відгукується у кожній з вистав. Адже театр так і зародився", – вважає Олександр Книга.
Щодо популярності театру – то величезну роль тут зіграв саме фестиваль, з якого все починалося. На подіях була велика кількість акредитованих журналістів, які і розповідали людям про театр просто неба.
"Аби люди приходили в театр, їх треба дивувати"
Художній керівник з Херсонщини згадує, що спершу люди відреагували на вистави, як на щось нове. Та в команді театру точно знали – аби глядач приходив, його треба дивувати.
Зараз лісовий театр може прийняти 450 глядачів. Щовихідних з кінця травня і до жовтня там ставлять вистави.
Театральний сезон під відкритим небом 2021 розпочнеться вже 22 травня! Квиток на виставу коштує від 200 до 250 гривень. Крім того, є можливість за 80 гривень купити квиток на автобус, який довезе глядачів від Херсонського музично-драматичного театру ім. М. Куліша в ліс – і назад.
Зараз вистави в лісовому театрі звично проходять з аншлагами
Лісовий театр утримує сам себе. Сцену та лавки здають для концертів та корпоративів, а всі зароблені гроші вкладають в обладнання.
Дія 2. Місце зустрічі змінити можна
Наявна сцена в Олешківському лісі зовсім не означає, що театр обмежується тільки нею. Митці використовують для своїх творчих задумів всі цікаві об’єкти Херсонщини.
До прикладу, Станіславські скелі. Вони знайомі українцям з кліпу Скрябіна "Місця щасливих людей". До речі, Олександр каже, що саме він показав Кузьмі ці місця, які згодом надихнули музиканта на кліп.
Так ось, минулого року на День Конституції оркестр театру Куліша зіграв там акустичний концерт. У театру не було грошей, аби привезти на скелі дизельний генератор і підключити електрику, але була ідея – зіграти останній акорд в момент, коли сонце сідатиме в Дніпровсько-Бузький лиман.
У театрі завжди шукають нові цікаві локації для виступів
"У день концерту мені телефонує наша адміністраторка і каже, що там неможливо грати і співати. На місці була навала сонечок. Їх були десятки тисяч! Можливо, комах викинули з літаків, аби боротися із шкідниками. Не можна було не те що співати – навіть очі відкрити було важко! Та за годину подув вітер – сонечок не стало. Концерт відбувся – і спричинив справжній бум!" – розповідає Олександр Книга.
Молоді режисери також часто не обмежуються стандартною сценою. До прикладу, Євген Резніченко, випускник Київського національного університету театру, кіно і телебачення прийшов до художнього керівника театру Куліша з ідеєю – поставити в лісі імпресивну постановку "Сон літньої ночі" Вільяма Шекспіра.
Ідея така – глядач пересувається разом з акторами чотирма лісовими локаціями. Їх молодий режисер кілька днів підбирав разом з художником. На деяких спеціально поставили пеньки, солому чи дошки, аби глядачі мали, де сісти.
"Уявіть, глядачі ідуть разом з акторами, несуть факели. Один з героїв всю виставу водить разом з собою козу з нашого домашнього господарства. Люди навіть прозвали її "актрисою". Щоправда, вона вже трохи підросла, тому на цей рік доведеться шукати нову акторку", – жартує Олександр.
Шекспір у лісі – це прогулянка з факелами, з козою під руку
Ще один цікавий приклад – вистава на храмовому дворі. Там місцевий театр втілив у життя оповідання Марії Матіос "Не плачте за мною ніколи". Художній керівник згадує, що довелося доволі довго домовлятися із священиками, та коли вистава відбулася – спричинила справжній фурор.
"Це моновистава. Старі бабусі готують собі на похорон хустини, посуд, а деколи навіть домовини. Ось про це і йде розповідь. Та вона зовсім не про смерть, а про життя. Тому я вирішив домовитися із місцевим храмом, аби зіграти цю виставу просто на їхньому подвір’ї. Щоб головна героїня розповідала історію і паралельно вивішувала на жердинах рушники", – згадує Олександр Книга.
Антракт. 2020 рік і 6 млн гривень за пандемію
8 березня 2020 року в театрі Куліша вдалося поставити одразу чотири прем’єри. Усі – з переповненими залами. Натхненні актори і режисери вже готувалися до нової прем’єри. Дата – 27 березня, особлива. Саме тоді відзначають Міжнародний день театру.
У момент, коли все вже було на фінішній прямій, здавалося ось-ось пролунає третій дзвоник і в залі вимкнуть світло – як сталася пандемія. Всю країну закрили на жорсткий карантин, а про вистави з глядачами можна було забути. Спершу на два тижні, які згодом розтягнулися на кілька місяців.
Зараз генеральний директор згадує, що тоді це сприймалося як нові умови, в яких потрібно вчитися працювати і творити по-новому.
"Всі репетиції ми перевели в онлайн. Крім цього, робили безліч різних перфомансів і соціальних проєктів. Наші актори записували кліпи і відео на підтримку лікарів. По всьому місту театральні афіші замінила соціальна реклама – "Носити маску – це по-театральному". Таким чином про театр не забували", – пояснює Олександр Книга.
Перша пост-карантинна вистава відносила глядачів театру до Італії
Щойно карантин послабили – і перші глядачі з’явилися в театральному дворику. Взагалі, херсонці зізнаються, що можливість робити вистави під відкритим небом тоді допомогла театру вижити. Навіть більше того, не в останню чергу, за рахунок відкритих майданчиків, театру імені Куліша вдалося заробити шість мільйонів гривень за 2020-й і навіть поставити кілька прем’єр.
Весною 2020-го людям бракувало всього: спілкування, подорожей, мистецтва. І в театрі це чудово розуміли. Тому першою ж пост-карантинною виставою вирішили подарувати херсонцям Італію.
"Ми завжди хотіли відкрити сцену в дворику театру, але пандемія значно прискорила цей процес. Було вирішено ставити італійську постановку і взагалі перенести людей в Італію. Тому дворик прикрасили квітами, маленькими столиками та іншими атрибутами італійського стилю. Глядачам пропонували італійське вино та смаколики", – пояснює Олександр Книга.
Карантин навіть допоміг театру відкривати нові локації
Це справді спрацювало. Перша вистава проходила все одно з обмеженнями. Всього 100 квитків. Ціна – 200 гривень. За словами Олександра, доволі дорого як для Херсону. Та квитки розкупили за день. Дворик, крім італійського, ставав французьким і традиційно українським. Театр знайшов спосіб існувати і почав безперервно ставити вистави. А можливість робити це не в класичний спосіб і без традиційної глядацької зали – неабияк врятувало ситуацію.
Дія 3. Аукціон ролей
Незважаючи на те, що пандемія відступає, від креативного підходу в театрі не збираються відмовлятися.
Окрім лісового театру та театрального дворика, музично-драматичний театр Куліша має ще й чотири сцени всередині.
Перша – це класична велика сцена. Також є сцена-кафе, яку Олександр називає єдиною подібною в Україні. Сцена під дахом – місце, де раніше розташовувався декоративний цех, а зараз грають вистави. А сцену під сценою використовують для моноперфомансів.
Всіма цими локаціями театр хоче провести своїх глядачів. Та зробити це не просто екскурсією, а також виставою з кількома варіантами фіналу. Квитки на таку подію коштуватимуть близько 1000 гривень.
Ще одна креативна ідея цього року – втілити мрії людей про акторство.
"Ми ставимо мюзикл "12 стільців" і вирішили провести аукціон ролей для херсонського бізнесу. Для тих, хто мріяв виступати на сцені, але колись обрав інший шлях. Загалом, ми продали 12 ролей на суму в 200 тисяч гривень! При тому, що початково роль коштувала 12 тисяч і мінімальний крок в тисячу", – розповів Олександр Книга.
Учасники отримують можливість два місяці відвідувати репетиції, займатися сценічною майстерністю, вокалом, пластикою. Не факт, що вони точно зіграють, виконавців ролей призначатиме режисер.
Епілог
В Україні не так часто говорять про культуру. Ще менше – згадують про культурний туризм. Якщо про поїздки задля музичних фестивалів чи концертів ще можна говорити, то про подорожі заради театральної вистави згадають хіба одиниці.
Херсонський театр Куліша змінює це. Він доводить, що театр можна зробити будь-де. Більше того, зробити це якісно, творчо і цікаво, як для глядача, так і для акторів та режисерів.
Шекспіра можна ставити не тільки на класичній сцені із глядацькою залою
Виявляється, театр і туризм – непогано поєднуються. Вистави можуть відкривати людям не тільки унікальні історії, а й унікальні ландшафти. Показувати, що Шекспіра непогано слухати не тільки у величезній залі, а й посеред Олешківського лісу. Оркестр знайде собі місце не тільки в оркестровій ямі, а й на просторах Станіславських скель. А, відвідавши херсонські гейзери, озера та пустелю, можна ввечері сходити в театр, не переводячи подиху від побаченого.
"Людям це цікаво. Зараз навіть складають спеціальні маршрути, аби не везти людей напряму з Одеси до Херсона. Їм пропонують дегустацію вина чи поглянути на піски в Олешках, а потім відвідати наш театр. Квитки на вистави часто замовляють із Миколаєва, Кривого Рогу чи Запоріжжя", – каже Олександр Книга.
Заради театру складають спеціальні туристичні маршрути
Художній керівник з Херсону впевнений, культура і театр, зокрема, можуть бути туристичним магнітом. Все, що для цього потрібно – люди. Одні – які готові придумати і втілити що-завгодно. Інші – яким все це буде цікаво і потрібно.
