Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Кароліно-Бугаз з’явився завдяки яскравому авантюристу-поляку та його нащадкам. Історію перетворення Кароліно-Бугаз на курорт редакція "О, Море" дослідила у роботах істориків Станіслава Цалика та Сергія Аргатюка.
Дивитися відео Кароліно-Бугаз з дрону на ютубі:
Бунтарський початок курортної історії
Історія Кароліно-Бугазу розпочалась у зовсім неочікуваному для чорноморського курорту місці – на Хмельниччині.
Там у містечку Миньківці подільський поміщик граф Ігнацій Сцибор-Мархоцький першим у Східній Європі скасував кріпацтво та запровадив конституційну монархію. Це був кінець 18 сторіччя і така поведінка для поміщика була, м’яко кажучи, нетиповою.
Але для Мархоцького вона цілком пасувала – він звик бути визначним бунтарем свого часу.
Портрет Ігнація Сцибоар-Мархоцького
Як пише історик Станіслав Цалик, Мархоцький був сином заможного землевласника. Він рано осиротів. Ним заопікувався бездітний, але впливовий дядько.
Дядько мріяв, що небіж отримає духовний сан, але племінник збунтувався. Тож юного бунтаря віддали до прусської армії, аби там він навчився бути слухняним.
Не допомогло. За чотири роки Мархоцький повернувся додому все тим же бунтарем. Але вже освіченим: у війську він опанував німецьку й французьку мови, античну літературу, римське право, захопився просвітницькими ідеями Вольтера й Руссо.
Вжитися із дядьком він не зміг. Подався до Варшави. Став майором королівського полку. Отримав визнання, вплив і статус. Завдяки його зв’язкам дядько навіть отримав від польського короля орден св. Станіслава.
Розчулений дядько навіть покликав племінника повернутись в Миньківці. Він планував одружити його з кимось з наближених до королівського двору шляхтянок та доживати життя без турбот.
Але Мархоцький знову збунтувався. Він покинув військову кар’єру й повернувся додому. Але не сам, а з молодою дружиною Євою Руффі – донькою королівського цукерника.
Дядько був обурений. Він навіть погрожував позбавити небожа спадку. Але не встиг – помер.
Мархоцький силою захопив маєток. Владнавши майнові суперечки з родичами, остаточно оселився в Миньківцях. І вже 1791 року проголосив на своїх землях незалежну Миньковецьку державу зі столицею в Миньківцях.
Себе назвав господарем і батьком народу, а підданих – громадянами. Пригрозив судом кожному, хто назве хлібороба холопом або мужиком.
У своїй республіці граф запровадив міське самоврядування, зрівняв у правах людей усіх віросповідань, надав широкі права євреям, скасував панщину.
"Кріпак став фермером, який орендував у Мархоцького землю із правом успадкування. Звільнені селяни почали жити заможніше, старанніше господарювати. Надлишок зерна продавали Мархоцькому, а той реалізовував за кордон", – пише Цалик.
У 1793 році Польщу розділили Російська та Австрійська імперії, володіння Мархоцького опинилося якраз біля нового кордону. Він встановив на межах своїх східних земель прикордонні стовпи з написами "Границя держави Миньковецької від держави Російської", а на межах західних земель – "Границя держави Миньковецької від держави Австрійської".
Але росіяни, до яких відійшло тепер Поділля, дивакуватого поміщика не чіпали – вирішили, що поляки мають жити в Російській імперії краще, ніж перед цим у Речі Посполитій.
Тим часом Мархоцький нарощував оберти розвитку власної республіки. Він створив там двопалатний парламент. Нижню палату призначав одноосібно, проте верхню, наділену правом вирішального голосу, обирали всі дорослі громадяни. Народних депутатів обирали на рік. Суддів так само обирало населення і теж на рік.
Граф заснував два суконні підприємства та фабрику байкової тканини, майстерню з виготовлення карет, лакову та селітрову мануфактури, цегельний завод і виробництво вапна, нові млини, фабрику анісової олії, шовкопрядний розсадник.
У Миньківцях з’явилися аптека й шпиталь. Для дітей, батьки яких померли, облаштували сиротинець. Відкрили школу і дитячу музичну академію.
Каторга на березі моря
Зрештою, коли з’ясувалось, що республіка мусить щось робити із порушниками своїх законів. Граф спеціально облаштував для порушників каторгу. Але вирішив, що вона має відрізнятись від загальноприйнятих місць відбування покарання.
Мархоцький придбав під Одесою 17,5 тисяч гектарів степу, які записав на свою дружину. На її честь назвав територію графством Руффіполіс.
Так ці землі виглядали з моря
Туди з Миньківців засилали всіх порушників відбувати покарання у курортних умовах. Засланці відновлювали зруйноване під час російсько-турецької війни татарське селище Бугаз. Мархоцький перейменував його в Кароліно – на честь свого сина Кароля.
Тепер Руффіполіс перетворився на чудовий курорт
У результаті закріпилася подвійна назва поселення – Кароліно-Бугаз.
Розвиток курорту
Ігнацій Мархоцький помер у вересні 1827 року. Справу батька збирався продовжити син Карл, але за участь у Польському повстанні 1831 року вивезений до Курська, а звідти до Сибіру. Маєток 1836 року конфіскували і Миньковецька держава закінчилась. Руффіполіс, натомість, розцвів.
Такий вид на аккерманську фортецю відкривався з берегу Руффіполіса
Після заслання Кароль повернувся туди. Оселився по сусідству зі своїми сестрами. Ледь не до кінця життя займався фермерством та підтримкою польських культурних діячів. Наприклад Адаму Міцкевичу допомагав організувати кілька нелегальних мандрівок для зустрічей із друзями.
До Кароля на гостювання навіть заїжджала красуня графиня Кароліна Собанська. Вона мала в Одесі салон, який користувався неймовірною популярністю у тоді ще не розбалуваній насиченим світським життям місті. Жінка славилася пекучою вродою та користувалась шаленою популярністю.
Портрет Кароліни Собанської
Усе це Собанська використовувала для того, аби шпигувати за активістами польського руху для царського уряду Росії. Тоді у Петербурзі панічно боялись нових повстань поляків і дуже багато зусиль витрачали на те, аби їх попередити.
Ім'я Собанської помилково приписане до назви Кароліно-Бугаз, а на вокзалі міста навіть є пам’ятна дошка на її честь. Однак історики кажуть, що до міста вона не мала жодного відношення. Насправді ж Собанську в історію Кароліно-Бугазу вплели письменники, підкорені вродою та популярністю цієї жінки.
Нащадки Мархоцького продовжували жити на цих землях навіть після того, як їх націоналізувала радянська влада у 1920-х роках.
Ближче до середини 19 сторіччя у Кароліно-Бугаз прийшла мода на курортний відпочинок. Тут почали з’являтись дачники – серед одеситів ця місцина була дуже популярним напрямком для відпочинку.
Вони почали перетворювати населений пункт на комфортний курорт. Ближче до кінця століття до дачників додалось трохи туристів.
Околиці дачних ділянок
Однак справжня популярність до курорту прийшла вже після Другої світової війни. Більша частина туристичної інфраструктури тут – це радянський спадок.
За часів Радянського союзу відпочинок у Кароліно-Бугаз вважався елітним завдяки віддаленості від індустріальних центрів і повній відсутності промислових підприємств.
Кароліно-Бугаз у наші дні
Сьогодні Кароліно-Бугаз – це невелике селище на березі Чорного моря. Розташоване впритул до Затоки. Однак значно спокійніше.
Пляжі тут широкі, з чистим дрібним піском, пологим та неглибоким дном моря. Пляжний сезон стартує з кінця травня і триває до середини вересня.
Середня денна температура повітря влітку в селищі Кароліно-Бугаз 24-28 градусів, в останні роки піднімається і до 30 градусів. Температура води у сезон – 19-24 градуси.
На відміну від Затоки туристів протягом сезону тут менше і вода чистіша. Вихід до моря у Кароліно-Бугазі є практично з кожної вулиці – забудова тут не надто щільна.
Із туристичними розвагами тут складно. Стандартні для українських пляжів прогулянки на "бананах" та водних мотоциклах, звісно, тут є. Однак за більш насиченими враженнями краще їхати до Одеси – до неї трохи більше 50 км.
Крім того, тут можна знайти пропозиції екскурсій до Одеси, морських прогулянок Дністровським лиманом та відвідин Білгород-Дністровської фортеці.
Кафе і ресторанчиків у Кароліно-Бугазі не багато, більшість біля залізничних станцій чи пансіонатів. На місцевому ринку в центрі села можна купити овочі та фрукти. Біля ринку є магазин із умовно великим вибором товарів, однак ціни у ньому щонайменше на 20% вищі за ціни у міських магазинах та супермаркетах. За більш ґрунтовними покупками краще їхати у Затоку – електричкою, автобусом чи власним автомобілем.
Зняти кімнату в приватному секторі можна без проблем. Зазвичай таблички про вільні кімнати чи можливість оренди видно вже на в'їзді у Кароліно-Бугаз. Приватний сектор зі сторони Грибівки розташований трохи далі від моря.
Дістатись до Кароліно-Бугазу можна або власною автівкою по трасі Одеса-Рені, або ж автобусом чи залізницею.
З Одеси до Кароліно-Бугазу від станцій Одеса-Привокзальна та Одеса-7км ходять рейсові автобуси, а від залізничного вокзалу – маршрутки. Орієнтовна вартість проїзду і в автобусах, і в маршрутках – 50 грн.
Крім того, з Одеси до Кароліно-Бугазу регулярно ходять електрички, орієнтовна вартість квитка становить 16 грн.
