Багато моря і багато гір, серед яких особливо гостро відчувається свобода. Таким був наш Крим до анексії. Вже 7 років півострів перебуває під незаконним контролем Росії. Згадуємо події 7-річної давності очима військового, який там служив, та роздуми про перспективи повернення Криму.

  • 20 лютого в Україні День анексії Криму. До цієї дати редакція "О, Море" зібрала спогади п’яти українських військових, які були на півострові під час анексії. Крим для них – не просто місце служби, а важлива частина України, розбиті плани на майбутнє.

  • Четвертий герой циклу – Захар Сандул, йому 34 роки. Родом із Вознесенська Миколаївської області.
  • За фахом – історик. Службу в Криму почав менше, ніж за місяць до окупації.
  • Нині командує ротою у 503 окремому батальйоні морської піхоти. Капітан. Не вірить у швидку деокупацію півострова і дипломатію.

Я перевіз родину до Криму, думав, буду там надовго

Я закінчив військову кафедру, працював у державній кримінально-виконавчій службі. Друг порадив піти на службу в ЗСУ. Так я прийшов служити на посаду командира гірсько-піхотного взводу в 36 бригаді.

Ми виходили в гори під час навчань, пішки, в екіпіровці. Це дуже складно. Просто підніматися вгору, потім спускатися вниз, потім знову вгору, слизько. Служба моя почалася 3 лютого 2014 року.

Крим дуже сподобався. Гарний. Я все життя прожив у степу на Миколаївщині. А тут гори! Море! Устиг трохи побачити моря.

Як кажуть, ніщо не віщувало. Ми тренувались на полігонах, стріляли, ніхто не міг подумати, що щось буде.

військовийПеревіз родину до КримуАвтор: Надано героєм

Я перевіз родину до Криму, думав, буду там надовго. У мене дружина була вагітна другою дитиною, на сьомому місяці

У нас зброя була в казармах заряджена

Все почалося дуже швидко. Нас в один день підняли по тривозі й одразу відправили в парк (техніки – ред.,) готуватися до виїзду. Ще ніхто нічого не знав. Думали, може, навчальна тривога. Цілий день готувалися, заряджали машини, зброю. На вечір нам дали відбій і відправили у казарми, додому не відпустили. Так було ще два дні.

крим військовіКрим, військовіАвтор: Надано героєм

Парк унизу, гори його обступають. І там було видно світлосигнали. Противник засів на висотах і спостерігав за нами. Наступного ранку почалася облога частини "зеленими чоловічками".

Всі знали, що це російські солдати, тому що форма така в ЗС Росії. Майже одразу з’явилося місцеве "ополчення", приїхали з Сімферополя, почали просити Росію захистити Крим від "бендерів", "фашистів"

У нас зброя була в казармах заряджена. Десь третина нашого батальйону – місцеві, з Криму. У них бойовий дух не впав, вони були готові боротися проти ворога. До нас приїжджав генерал Кузьмук, народні депутати, казали триматися, казали, що ми молодці.

За пару тижнів прийшов наш комроти і сказав, що на територію частини почали заїжджати російські військові і набирати воду, бо вони стояли далі табором, там стояли і їхні бойові машини "Тигри".

Щоранку в облозі грав оркестр

Для підтримки нашого морально-бойового духу в облозі комбриг віддав наказ оркестру грати щоранку. Згодом зібрав офіцерів і сказав, що людей класти він не буде, відкривати вогонь теж не дасть команду.

анексія кримуДух підбадьорювали музикоюАвтор: Надано героєм

На наступних офіцерських зборах повідомив – є три варіанти на вибір:

  • звільнитися,
  • продовжити службу на материковій Україні,
  • продовжити службу в російській армії.

Вибір звільнитися був у сержантів та матросів. Офіцери мали або служити ворогу, або в українській армії. Наступного ранку бригаду вишикували і почали ділити, хто куди йде. Із нашого батальйону десь 60 людей вирішили їхати на територію України, загалом було близько 300. Наступного дня підняли прапор російський на території частини.

Коли комбриг сказав здати зброю, командир нашого батальйону підполковник Юрій Головашенко дав наказ зброю і боєприпаси не здавати, зачинити двері в казарму, нікого не впускати, якщо прийде комбриг, його заарештувати. Наш батальйон залишився єдиним підрозділом, який не здав зброю.

Нам вдалося прапор врятувати

Ми були розчаровані, що не було наказу стріляти. Танки були готові виїжджати в Сімферополь. Думаю, якби перекрили перевали, аеропорти, може, на цьому б і завершили. Може, навіть стрільби не було б. Вони б побачили, що в них нічого не вийде. Адже перевал закрив – і все, іншої дороги нема.

Нам вдалося прапор врятувати. Дружина підполковника Головашенка вивозила на собі прапор частини і печать.

анексія кримуВійськові в КримуАвтор: Надано героєм

Нас довго не вивозили, і через це втратили ще частину контрактників, які хотіли служити Україні. Вони побачили, що росіяни повидавали не по одному комплекту форми, як було в нас, а по три. Я не залишився. І дружина сказала: їдемо додому.

Не хотілося кожного ранку голитися і бачити в дзеркалі зрадника. Я тих, хто залишився, сприймаю як зрадників. Вони продалися за гроші, за матеріальні блага. Ні з ким там не спілкуюся

Я досі у війську, служба в Збройних Силах дуже престижна. І захищати державу треба теж. Думаю, я не застану, коли Крим буде українським. Суто військовим шляхом ми без підмоги Європи, США не повернемо. У Росії багато людського ресурсу, у нас менше. Та і місцеве населення… Більшість аморфні, сіра маса.

Дипломатія не допоможе. Дипломатичний спосіб – хіба укласти мир, коли Крим повернемо.

Хотілось би повернути Крим, повернутися туди жити. Історія одного військового
Вони скоро самі до нас попросяться, в Україну, – військовий, який служив у Криму під час анексії