Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Подорожуючи Туреччиною і спілкуючись із людьми, які тут живуть, – можна сказати одне: ця країна не набридає, тут завжди є щось, що готове вас здивувати, злякати, зачарувати і вразити.
Дарма сподіватись, що у вас буде можливість побачити іншу Туреччину, купуючи пакет аll inclusive, адже автентичних вражень не купиш. У вас теж має бути дещо важливе для пізнання – бажання знайомитись з людьми та здатність дивуватись.
Спілкуючись з істориками, антропологами, соціологами, музикантами, письменниками та бізнесменами під час наших подорожей, – я відкриваю для себе зовсім інший бік Туреччини. Не туристичної та прилизаної під вимоги європейського клієнта, а повнокровної та багатої на артефакти країни – Анатолії.
Серед цих артефактів – древні руїни і храми невідомих богів, дивні обряди, прислів'я і поклоніння місяцю, яке досі існує у невеличких селах центральної Туреччини.
До цікавих причин відвідати Туреччину самотужки можна додати і грандіозну анатолійську кухню, що увібрала у себе страви перших цивілізацій з родючого півмісяця, незрівнянну музичну культуру, яка має зовсім іншу нотну систему, яка відрізняється від класичної нотної грамоти.
1: Аспава – Allah Saglik Para Afiyet Versin Amin
"Боже, дай мені здоров'я, грошей і апетиту, амінь!" – саме так розшифровується слово ASPAVA, яке ви можете побачити на деяких ресторанах.
Найвідоміші "аспави" – саме в Анкарі, столиці Туреччини. Аспава – це ресторан, де ви купуєте одну-дві страви, а натомість вам приносять до замовлених порцій ще й компліментарні мезе – тобто закуски.
Правду кажучи, можна наїстись і самими мезе і забути про те, що ви замовляли. Це давня традиція і аспави належать до ресторанів, що передаються з покоління у покоління.
Мезе – закуски до основної страви в аспаві
2: Павільйон – турецький Бродвей і особливий клубний відпочинок
В українських клубах турки-туристи поводяться зазвичай доволі виклично. Все тому, що вдома, у них немає шансу вразити місцевих дівчат, які дуже вимогливі до манер і статків.
В нічних клубах Туреччини існує зовсім інша культура спілкування в клубі, а саме в павільйоні. Там традиційно є добре підсвічена сцена, на якій танцюють і співають під живу музику.
Решта гостей сидять за столиками та спостерігають за дійством. Правду кажучи, дивитись як красиві дівчата і хлопці танцюють, а потім ще й, трохи захекані, співають – це справді дуже сексі, такий собі естетичний і еротичний відпочинок.
Якщо вам пощастить знайти павільйон (pavyon) – то обов'язково підіть туди. Звісно, бережіть свої гроші, адже в павільйоні збираються хвацькі турки, які можуть вас підбити на якісь авантюри, в тому числі й запропонувати вам дівчину або хлопця.
Є великий ризик втрапити у неприємності та викинути багацько грошей на вітер, тому будьте пильні і скажіть, що пишете статтю про культуру павільйонів в Туреччині, а в секс-послугах не зацікавлені. Ну хіба що вам і справді хочеться гострих вражень.
До слова, проституція в Туреччині легальна, навіть є спілки секс-робітниць, а деякі колишні працівники навіть отримують пенсію офіційно. Правда, правління Ердогана намагається знищити ці соціальні програми.
До слова про танці: як будете в Анкарі – не дивуйтесь, якщо чийсь автомобіль зупиниться на обочині, а з нього вийде 7 чоловіків, які почнуть танцювати просто на дорозі під гучну музику. Таке в них часто буває, просто почули улюблену музику і вирішили потанцювати.
Навіть кліп про це є. Також в ньому оспівується любов турків до тесбіх – вервечки, що видозмінилась з часів буддизму до молитовного об'єкта католиків і мусульман.
3: Гьобеклі-Тепе – храм невідомим богам, якому більше 12 000 років
Гьобеклі-Тепе
Гьобеклі-Тепе, що розташоване за 12 км від міста Урфа – найстаріша пам'ятка архітектури, яка відома людству. Місце, про яке варто знати, аби розуміти на скільки складна буває іноді археологія і антропологія. А ще релігієзнавство.
Адже знахідка "Пузатої гори", як перекладається назва, – перевернула уявлення про розвиток людських громад. Це величезний комплекс із храмів на одній горі. Зараз викопаних храмів є 12, проте науковці кажуть, що під землею є близько 30 таких кругових комплексів.
Кілька загадок, які досі не розгадали науковці:
-
чому немає залишків поселень (артефактів, поховань, інструментів) ні біля знахідки, ні в радіусі кількох кілометрів
-
чому храми були засипані ґрунтом, ніби хтось хотів приховати їх
-
кому було зведено храми – яким богам поклонялись тутешні люди
-
що це за дивні істоти вирізьблені на каменях
Вуглецевий аналіз дав розуміння, що споруди були зведені 12 000 років тому. А зважаючи на обсяг робіт та майстерність виконаних оздоб на каменях-колонах храмів, що зображають дивацьких тварючок – говорить про те, що будували його справжні майстри архітектурної справи. Уявіть собі – 9-те тисячоліття до нашої ери! До порівняння – піраміди були побудовані на початку третього тисячоліття.
Зараз комплекс під накриттям, аби археологам було зручніше працювати
Тож коли храми знайшли – це перевернуло уявлення про неоліт, адже вважалось що в ті часи (9 тисячоліття до н.е.) людство малювало пальцями коників у печері і лише вчилось працювати з каменем.
4. Книгарні, комікси і вульгарні жарти
Цікаво, але на культуру турків постійно впливають і вони радо підхоплюють все нове. Традиція чаювання і самовар прийшли до них порівняно недавно і ймовірно з Російської імперії, але унікальний дизайн келихів для чаю у формі жіночої талії зробили бренд "турецького чаю".
Турки вміють запозичувати красиво. Вони захопили й американські комікси. Проте окрім american style історій про світ супер-людей з'явилась ще й унікальні турецькі комікси, які вже стали надбанням їхньої специфічної культури жартів.
Прилавки з турецькими коміксами "Шазам"
Турецькі жарти дуже брудні і специфічні. У них все доведено до найвищого рівня туалетного збоченого гумору. Вони десь на рівні з англійським чорним гумором. Проте це все так вшито в їхнє життя, що лаються залюбки до своїх дітей і рідних. Дуже грубим вважається показати дулю, тому в коміксах цього багато.
Монна Риза "А це бачив?"
Єдине, що є табу – як і в італійців – неприпустимі лайки і образи честі матері. Тому вони вигадали інший матюк, який буквально означає "грав я піхву твого батька, його книгу і вашого імама", де книга – це Коран. Це все, звісно, не має виходу в публічний простір, окрім лише журналів із коміксами. Ось де можна швидко вивчити турецькі матюки і зрозуміти їхній гумор.
У таких журналах-мемах турки висміюють всі події, що стались у світі та в Туреччині зокрема, багато жартують про політику, секс та різні сторони життя. Правда читають ці журнали звісно не всі – лише релігійно нейтральні турки.
Турки багато читають і це видно по їхніх книгарнях. Мені одного разу пощастило побувати на книжковому ярмарку в Ізмірі, що відбувається кілька разів на рік. Масштаб виставок із прилавками неможливо описати словами.
5. Каппадокія – це марс і там дуже дивні люди
Звісно, якщо ви не хочете дізнаватись нове, не знайомитесь з людьми і не швендяєте підозрілими вуличками й закладами в пошуку пригод, то і в Каппадокії ви не знайдете нічого, крім кольорових летючих куль, марсіанських краєвидів із каньйонами і туристичних прилавків, де торгують виробленими в Китаї сувенірами.
Окрім японських зівак і інстаблогерів, що фотографуються на фоні заходу сонця на каньйонах, в Невшехірі – є багацько дивних людей, які потрапили у Каппадокію і вирішили там жити.
Що може бути краще за свою печеру?
До прикладу – якось ми з чоловіком (в нього в Каппадокії є печера) зайшли провідати його подругу – німкеню, що все життя була панком і жила в сквотах, але потім одружилась з турецьким анархістом і переїхала жити до Каппадокії.
Коні (так її звуть) вже перевалив шостий десяток, чоловік, на жаль, загинув, а вона залишилась жити тут. Коні тримає кіз і робить надзвичайний сир, вирощує виноград і горіхи, а ще говорить турецькою з тяжким каппадокійським акцентом.
Вона якраз варила чай, коли ми зайшли до неї в печеру. В її "квартирі" близько 10 кімнат, а при бажанні вулканічну породу можна роздовбати ще на 5 додаткових кімнаток. З глибини печери чути якісь дивні звуки. Хтось виводить кіз на двір, аби подоїти.
Італієць виявився хіпстером з-під Риму, але так заріс бородою, що від турецького хіпі його ніяк не відрізнити. Ми йому сказали, що кордони вже відкрили, але його здається все в житті влаштовувало.
До нас потім доєднався комп'ютерний геній, що кодив просто зі свого телефону. Він виявився наполовину турком, наполовину французом, який значну частину життя прожив з дружиною полячкою і спитав мене "Oh, u are from Ukraine! чи пані мувє по-польску" на що я відповіла турецьке "evet" що означає "так". Такі собі типові 10 хвилин із життя Каппадокії.
6. Антіохія (Антакія) – земля, де малюють писанки і стрибають через вогнище на Івана Купала
Питання релігії дуже контраверсійне в Туреччині. З одного боку ми бачимо жінок у хіджабах, які одружені з метросексуальними чоловічками, які малюють нігті, з іншого – абсолютно демократичних і просунених у питанні атеїзму людей.
Та ще більше мене тішать випадки, коли люди виконують якісь ритуали і навіть не підозрюють для чого вони це роблять. Антіохія, біблійний край, батьківщина Івана Златоуста, до всього цього ще й дуже гостинний край, де вас можуть загодувати до півсмерті.
Справді, в Антакії (як її тепер називають турки) вся їжа дуже смачна і жирна, а люди надзвичайно гостинні, говорять арабською і дуже зле знають турецьку. Це одразу на кордоні з Алеппо.
Антакія або Антіохія – сусідка Сирії
Так от, будучи там вже двічі, я розумію, що буду дивуватись і втретє і вчетверте. Наш тутешній товариш розповідає мені про щорічну традицію.
Антіохійські писанки продають як сувеніри в Каппадокії
– Ти знаєш, а ми щороку на весні малюємо яйця і роздаємо їх друзях. А ще ми стрибаємо через вогнище влітку, щоб бути здоровими.
– А чого ви це робите?
– Ну бо так наші бабці з дідами робили.
– Але це ж християнський культ!
– Нє, ти шо, ми не християни, ми алеві.
– А що таке алеві?
– Це складно пояснити. От ми малюєм яйця… ми езотеричні мусульмани! В нас багато секретів, я не можу розказати…
Так, ці алеві – досі загадка для мене. А ще вони і Місяцю поклоняються.
7. Мечеть, синагога і церква на одній вулиці
Де в іншому місці ви можете побачити співіснування різних конфесій без будь-яких конфліктів. Це дивовижно, але справді в Туреччині живе так багато різних людей і вони у своїй переважній більшості мають велику повагу до чужого віросповідання.
Можна побачити турків-християн, вірмен православного обряду, християн арабів, єврейські общини, мусульман, алеві, буддистів, тенгристів і атеїстів, які при цьому будуть ще й найкращими друзями і тусити разом.
Тож справді, вже тричі я пережила цей досвід, коли ти йдеш однією вулицею і зустрічаєш синагогу, мечеть і церкву в кількох десятках метрів одне від одного.
Кладовище у Мерсіні – унікальне місце
Ще цікавіше – на кладовищі у Мерсіні. Там можна вивчати релігієзнавство, адже на одній ділянці кладовища спочивають польські католики, турецькі та арабські християни, видно зірки Давида на плитах покійних євреїв і звісно багато мусульман.
8. Солодощі, що піднімають потенцію в чоловіків
Баклава і сарма
Якось в Бодрумі наш близький товариш розповідав історію своєї бурхливої молодості:
– Ми тільки приїхали, ну і звісно, хотіли знайти "кишки міста" – бордель чи павільйон, тому пішли до кондитера
– Стоп, а чому до кондитера?
– Ну бо такі речі в кожному місті знають тільки таксисти і кондитери.
– Щодо таксистів я розумію, а чому кондитери?
– Ну як чому? Як ти думаєш, чого ми так багато солодкого їмо?
Я завжди десь на підсвідомому рівні відчувала що в турецьких солодощах є якась частка надмірного еротизму. Правда, не могла зрозуміти чому в кондитерських так багато чоловіків, які приходять їсти баклаву і сарму з фісташками о 23:00. І не питайте мене, чому я так пізно їла солодощі.
Так от! Вважається, що багаті на горіхи і мед турецькі солодощі дуже сильно піднімають потенцію і з давніх-давен турки їдять солодке перед пригодами на всю ніч. Це, насправді арабська традиція, але вона полюбилась туркам, які на перше місце ставлять жіночу втіху у сексі, тому дуже переймаються тривалістю любовних втіх.
