Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Редакція "О, Море" попросила експертів розповісти про причини цих явищ і що варто робити вже зараз, аби наслідки не стали катастрофічними.
Загалом проблему можна розділити за кількома ознаками:
- антропогенні фактори (те, що ми пов'язуємо з діяльністю людини);
- глобальні кліматичні зміни.
Розбираємося детальніше, з якими екологічними проблемами зараз зіштовхуються українські моря.
Засмічення пластиком
Результати дослідження UNDP показали, що кількість сміття у Чорному морі – майже вдвічі вища, ніж у Середземному. І 83% з нього – пластик (PET-пляшки, упаковки, пластикові пакети тощо).
Прибирання Джарилгача
Пластик, як пояснив заступник голови Національного екоцентру України Олег Деркач, через температурні коливання та ультрафіолетове проміння, вільно розкладається на дрібні частки – мікропластик, який у великих обсягах осідає на дні. Зараз вся товща морського середовища пронизана мікропластиком.
Коли це сміття осідає на дно, морські організми його сприймають як їжу, що пагубно впливає на їх життєдіяльність, а часто просто вбиває. Через харчові ланцюги мікропластик рано чи пізно потрапляє і до організму людини. Рівень шкоди нашому здоров’ю від цього поки що точно не встановлено, однак вплив однозначно є і він – негативний.
Що робити?
Усім без винятку:
- для початку – зменшити використання пластикових упаковок, одноразових пакетів. Сортувати сміття;
- не викидати засоби особистої гігієни (як от вушні палички) у каналізацію – через неї вони потрапляють до річок, а далі – у моря;
- не викидати сміття у річки та моря, не залишати на берегах біля водойм. Якщо знайшли у воді пластик – за можливості, витягайте та утилізуйте його.
Бруківка з утилізованого неліквідного пластику в Одесі
З боку органів влади:
- контролювати дотримання Закону про відходи у громадах;
- інформувати людей про важливість роздільного збору сміття, його правильну утилізацію;
- побудувати підприємства, які б займалися утилізацією та переробкою сміття в Україні;
- налагодити ефективну систему управління охороною довкілля – державні екологічні інспекції наразі не працюють так, як повинні.
Відходи промисловості та сільського господарства
В Азовському морі, зокрема, більшою проблемою є відходи підприємств, які розташовані у прибережних містах. Так, за інформацією журналу "Екологія підприємства", щороку з заводів Маріуполя близько 900 млн кубометрів стічних вод потрапляє у водойми, зокрема і в Азовське море.
87% з них припадає на Металургійний комбінат "Азовсталь", який є найбільшим забруднювачем Азовського моря в межах Донецької області.
"Азовсталь" – один із найбільших забруднювачів Азовського моря
Загалом підприємства, розташовані в прибережній зоні Азовського моря, щорічно скидають у його води:
- понад 1000 тонн сполук заліза,
- 300 тонн нафтопродуктів,
- 150 тонн фенолів,
- близько 70 тонн солей цинку,
- 200 тонн сполук міді та свинцю.
Забруднюють Азовське море і шлакові відвали (відходи металургії), які з кожним днем накопичуються та мають згубний вплив як на стан місцевої флори і фауни, так і на здоров’я людей. А шлаковий пил змивають талі води й дощі та забруднюють море. Розчинні компоненти шлаку у взаємодії з водою перетворюються на небезпечні сполуки.
Навколишнє середовище у радіусі 200 км від шлакових відвалів є забрудненим і це вказує на екологічну катастрофу Азовського моря.
Забруднення органікою є проблемою і для Чорного моря. Як розповідає Олег Деркач, тут йдеться передусім про те, що через надмірну розораність земель (часто – по врізу води) під час опадів родючий шар ґрунту, а з ним і різних добрив, гербіцидів тощо потрапляє в річки, а звідти – у море. Це ж стосується і неочищених промислових стоків.
Зараз у Чорному морі допустимі норми токсичності і концентрації таких шкідливих хімічних сполук, як інсектициди, деякі пестициди, ртуть тощо, перевищують норми і це є загрозою для морських жителів і людей.
Органіка у великій кількості призводить до вимулювання русел річок, осідання цих залишків на дні, та фактично до зміни мінерального складу й накопичення біогенів, які є живильним середовищем для багатьох організмів. Наприклад, токсичне цвітіння водоростей – один із досить небезпечних факторів такого впливу.
Тут виділяють і низку хімічних речовин, які особливо небезпечні – можуть викликати отруєння та, в подальшому, впливати на життя людей. Морський біолог Владислав Балинський наводить приклад знятого з виробництва ще у 90-х інсектициду – дусту. Поховання цієї речовини проводилися дуже недбалим способом, тому вона досі впливає на харчові ланцюги і на здоров'я людей. Зокрема, за словами експерта, це дуже актуально в одеському регіоні:
Тому варто регулярно проводити перевірки, моніторити стан водойм, правильно утилізувати небезпечні відходи. Однак цього ніхто не робить. Чому? Питання вже політичне.
"Інститут ліцензування підприємств з боку Міністерства екології прогнив наскрізь. Це – корупційна машина і тому ліцензії на утилізацію небезпечних відходів отримують підприємства-шахраї. Тому вони утилізуються тільки на папері насправді. А по факту – зливаються в моря і річки", – вважає Владислав Балинський.
Він додає, що аналогічна ситуація в Одесі і з підприємством-монополістом, яке займається очищенням стоків. Так, перевірки викидів очисних стоків у Хаджибейський лиман, які проводили влітку цього року, показали десятикратні перевищення норми по нітрату амонію та інших азотистих речовинах.
В Одесі ж взимку викид стоків здійснюється в Чорне море в безпосередній близькості від берега. Оскільки очистка їх, за словами експерта, проводиться неякісно – акваторія забруднюється.
У Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів (раніше – Мінекології) у відповідь надали нам офіційну інформацію щодо процесу отримання ліцензій вищезгаданими підприємствами.
Що робити?
- створювати очисні споруди,
- контролювати на державному рівні процес очищення відходів, які потрапляють у водойми – позбутися елементу корупції у цій сфері,
- відмовитися від миючих засобів, що містять фосфорні компоненти,
- не викидати нечистоти у водойми та не мити там автотранспорт,
- зменшити кількість орних земель неподалік водойм, посадивши натомість багаторічні насадження.
Цвітіння морської води
Цей процес по-науковому називається евтрофікація та відбувається у теплі пори року: може розпочинатися наприкінці весни і закінчуватися у серпні чи вересні. Його називають однією з найсерйозніших на сьогодні екологічних проблем, з якою зіштовхуються чи не всі приморські країни.
Динофлагеляти під мікроскопом
Причиною цвітіння води є низка різних факторів. Зокрема, як пояснюють у Державній екологічній інспекції України, цей процес може мати природний характер, а його інтенсивність залежить від погодних умов та кількості біогенних речовин, що потрапляють у море з річковими водами та опадами. Це призводить до порушення екосистеми, процес цвітіння води прискорюється та охоплює все більші площі.
Олег Деркач уточнює, що азот- та фосформісткі сполуки також створюють ідеальне живильне середовище для мікроорганізмів і викликають цвітіння водного середовища.
Це явище має чимало негативних наслідків. Передусім, замори риби: ці мікроорганізми рано чи пізно опиняються на дні і, гниючи, спалюють там весь кисень. Таким чином утворюються величезні безкисневі зони і вся живність, яка є на дні, гине.
Також через цвітіння вода перестає бути прозорою. Оскільки самі водорості на глибині приблизно 30-35 метрів, то, через втрату прозорості, сонячне проміння просто не досягає дна, що призводить до знищення великих ділянок відтворення живих організмів.
У 2020 році цвітіння Чорного моря було видно навіть з космосу.
Фото з космосу зафіксувало цвітіння води в Одеській затоці
Що робити?
- впроваджувати заходи на зменшення викиду азот- і фосформістких сполук на підприємствах та на регіональних рівнях, проводити контроль цього процесу
Зростання солоності
Ще одна важлива сьогодні проблема – серйозне підняття солоності Азовського моря. Як розповів директор Приазовського національного природного парку Дмитро Воловик, протягом останніх 5 років цей показник зріс з 8 до 16 проміле.
Фахівці пов'язують це явище, по-перше, з випаровуванням води внаслідок тривалої спеки, по-друге – з пересиханням річок Кубані і Дону, які впадають у море. Саме тому воно поповнюється переважно з Керченської протоки і ця солоність починає відповідати Чорному морю.
Це – природний процес, який, зокрема, призводить до зміни фауни: приходять нові види з Чорного моря, а місцеві (наприклад, бичок) потерпають.
Що робити?
- це явище є наслідком глобального потепління. Тому вихід – дотримуватися заходів, які можуть уповільнити цей процес, встановлених світовою спільнотою.
Нашестя медуз
Медузи завжди були в Чорному морі. Однак вже кілька років поспіль нашестя медуз зриває туристичний сезон в Азовському морі. І пов’язано це якраз зі зростанням солоності води. Також сприяють збільшенню кількості цих організмів теплі зими: раніше, коли море замерзало, медузи частково гинули.
Останні кілька років льодового покрову взимку тут немає, тому більше медуз виживає і розмножуються. До того ж, щоліта "заходить" нова їх популяція з Чорного моря.
Медузи у Хорлах
Також на збільшення кількості медуз впливає порушення промислового вилову риби. У воді залишається багато планктону, якими харчуються медузи, при відсутності конкуренції з боку риб – медузи мають величезну кількість продуктів харчування.
Медузи не шкідливі для навколишнього середовища, однак серед них є й отруйні, контакт з якими може викликати алергічну реакцію у людей. За словами Дмитра Воловика, це явище – тимчасове, і його "просто потрібно пережити". Такі "нашестя" уже були у 80-х роках і тоді за кілька років проблема вирішилася – завдяки сніжним холодним зимам.
Більш того, експерт зазначає, що у такій кількості медуз є і позитивний момент:
Що робити?
- сподіватися, що зима буде морозною і медузи частково зникнуть; боротися з кліматичними змінами.
Червоні припливи
Це явище в Україні спостерігали навіть в жовтні 2020-го року, що не є типово. Причина цього – масове розмноження мікроскопічних водоростей, динофлагелят. Токсини, які вони виділяють, є небезпечними для людей та можуть становити загрозу для морської фауни (деякі водорості, гниючи, спалюють розріджений кисень – гине риба).
Бура вода – наслідок червоного припливу і цвітіння динофлагелятів
На поширення водоростей впливає низка факторів, як от тривала спека, забруднення води та сильні дощі, що змивають у море багато органіки та нечистот.
Владислав Балинський зазначає, що цей процес – дуже небезпечний, тому що організми виділяють велику кількість токсинів, які, при високій концентрації, можуть призводити до смерті.
У періоди червоних припливів не варто купатися в морі чи їсти морепродукти – токсини можуть викликати алергічну реакцію, починаючи від шкірних проявів, екзем і запальних процесів слизових оболонок, і закінчуючи отруєннями, хворобами шлунково-кишкового тракту, органів дихання.
Прояви навіть можуть виникати у людей, які безпосередньо не контактують з водою, а просто живуть чи довго перебувають поблизу. Тому що низка токсинів – летючі, вони випаровуються.
Що робити?
З боку органів влади:
-
контролювати такі процесами, як вилов мідій чи риби під час цього явища;
відстежувати концентрації токсинів у пляжній зоні (зараз цього не роблять).
Висихання лиманів
Через порушення водообміну між лиманами і Чорним морем їм загрожує висихання.
Олег Деркач пояснює: велика проблема існує саме для тих лиманів, які відділилися від моря, тому що рівень води там не може підтримуватися за рахунок останнього.
Річки ж, які несли прісну воду в лимани, міліють та зарегульовані греблями. Тому в цих ізольованих водоймах зростає концентрація солі і вони фактично перетворюються на соляну пустелю.
Відповідно, погіршуються умови для проживання місцевого населення: разом з лиманами люди втратили рибу та відпочивальників, які приїжджали сюди на відпочинок. Сольові бурі, що піднімаються на таких пустирях, в тому числі небезпечні і для людини – пил призводить до цілої низки захворювань.
Також сіль засмічує посіви. Тобто наслідки – це деградація цілих регіонів. І це вже спостерігається, зокрема, в Татарбунарському районі.
У цілому ж, проблема обміління стосується уже не лише закритих водойм, а й великих рік. Наприклад, дуже швидко міліє Буг, а у Дніпрі цвітуть фактично всі водосховища і виникає багато нових проблем з водокористуванням. Цей стік живить Чорне море і, звісно, зараз його стан погіршується й через це: солоність зростає, біорізноманіття зменшується.
Проблему в деяких випадках можливо вирішити. Так, у грудні 2019 року року відновили стійке водне сполучення між Азовським морем та Молочним лиманом.
Як розповів Дмитро Воловик, тут запустили канал і 200 квадратних кілометрів Молочного лиману отримали воду. До нього зайшла досить серйозна кількість кількох видів риб, вода там піднялася і фізико-хімічні показники лиману відновилися. Солоність впала зі 120 проміле до 26-30.
Що робити?
- знаходити технічні можливості для відновлення водообміну і міграційного шляху для морських мешканців між морем та лиманами;
- адаптувати місцеве населення до зазначених змін.
Види-вселенці
Заселення організмів, "чужих" для наших морів, є серйозною проблемою. Процес цей має як антропогенний характер (потрапляють у море з водами на танкерах), так і природні чинники. Це може призводити до значного розбалансування морських систем, пояснює Владислав Балинський. І наводить приклад рапани, заселення якої у Чорне море відбулося ще у 70-х роках.
Це – досить великий хижий молюск, який поїдає все живе, що зустрічається на його шляху. Таким чином у Чорному морі, наприклад, зникли устричні банки. Після того, як рапана з'їла устриці, вона перебралася на мідій. І тут – досить серйозна проблема, тому що мідії є фільтраторами і впливають на систему очищення морської води.
Мушля рапана
Ще один приклад, який показує глобальність проблеми – заселення гребневика. Це – істота, подібна до медузи, яка світиться в темряві. Вони активно поглинають фітопланктон з води, при цьому конкуруючи з рибою за їжу.
Таким чином в Чорному морі в десятки разів зменшився вилов цілого ряду промислових риб, що вплинуло і на птахів, які харчуються нею, і в цілому на весь харчовий ланцюг.
Подібних процесів – дуже багато. Величезна кількість організмів-вселенців, які так чи інакше впливають на екосистему українських морів. Зокрема, цим викликані і вищезгадані токсичні цвітіння.
Що зрештою чекає на українські моря?
Як говорить Владислав Балинський, морю – без різниці, проблеми будуть у людини й громад, які живуть на узбережжі. І вони вже є. Як і глобальні процеси у вигляді зменшення видового біорізноманіття, що тривають.
Наразі ж фахівці констатують: старі проблеми українських морів залишилися, з'явилися нові, однак морем так і ніхто серйозно не займається – адекватної реакції з боку держави немає. Проте є і пункти, виконати які під силу абсолютно кожному.
Можливо, ми не маємо змоги прямо впливати на глобальні зміни клімату, але точно можемо покращити ситуацію на місцевому рівні – щоб наші моря залишалися безпечними передусім для нас самих.
