BBC Україна випустила чотири епізоди міні-серіалу про забруднення Чорного моря. Кореспонденти служби зафільмували роботу науковців з міжнародної експедиції EMBLAS, розпитали їх про масштаби проблеми та мету проекту.

Проект EMBLAS (у перекладі з англійської — екологічний моніторинг Чорного моря) фінансується Європейським Союзом та Програмою розвитку ООН. Він діє з 2013 року і спрямований на відновлення навколишнього середовища та стійкості Чорного моря.

Учені наголошують: країни Східної Європи десятиліттями використовували Чорне море як звалище промислових і сільськогосподарських відходів.

Тож нічого дивного у тому, що його екосистеми перебувають у жахливому стані.

У першій серії, зокрема, директор Українського наукового центру екології моря Віктор Коморін розповідає, що результати досліджень тривожні. Науковці виявили у чорноморській рибі до 60 різних токсичних забруднювачів, при цьому абсолютно в усіх відібраних зразках міститься в середньому 30 їх видів. Тобто кожна рибина у Чорному морі забруднена.

Навіть у відкритому морі дослідники знаходять токсичні речовини. Іноді це забруднювачі, котрі ми щодня використовуємо у побуті: кофеїн, знеболюючі речовини (ібупрофен, диклофенак), компоненти побутової хімії (шампуні, посудомийні засоби).

Науковці відмічають, що найнебезпечніші з них — фармацевтичні засоби, особливо антибіотики, оскільки бактерії в морі цілком здатні розвинути резистентність. Мікробіолог Марія Павловська досліджує морські бактерії та поширення у них гену резистентності до різних видів антибіотиків.

«Це можна використати у прогнозах, наскільки швидко у нас виникне проблема стійкості до того чи іншого препарату, — пояснює вона. —Кожен може пригадати історію з життя про те, як банальна інфекція типу пневмонії довго й важко лікувалася. А в деяких особливих випадках — не вилікувалася, бо лікарі не змогли підібрати діючий антибіотик».

У другому випуску йдеться про дослідження дельфінів у Чорному морі та спробу науковців створити щось на зразок паспорту для кожної особини. Усі три види чорноморських китоподібних ссавців — афаліна, білобочка (або звичайний) й азовка (морська свиня) — занесенi до Червоної книги України. Вони потребують особливої уваги та захисту. А це можливо тільки тоді, коли вчені володітимуть достатньою кількістю інформації про локальні угруповання тварин.

Біолог Каріна Вишнякова розповідає, що основна мета експедиції — відзняти якомога більше особин: «Вишукуємо у морі групу дельфінів, підходимо до неї чимближче і намагаємося сфотографувати спинні плавці. Потім цей матеріал обробляємо».

Кожна тварина має унікальну форму спинного плавця, подряпини або шрами на тілі, за якими її можна ідентифікувати. Тож аналіз знімків дасть багато нової інформації. Наприклад, на яку відстань ходить особина, які існують локальні угрупування дельфінів та які акваторії особливо важливі для харчування і розмноження морських ссавців.

У третій серії автори підіймають проблему пластику в Чорному морі. Керівник групи експертів проекту Ярослав Слободник відразу дає масштаб: Чорне море — найбільш забруднене у Європі сміттям, що плаває на його поверхні; за кількістю різних предметів на квадратний кілометр воно вдвічі брудніше за Середземне.

Найбільше науковців непокоїть мікропластик, котрий знаходять навіть на глибині 2000 метрів.

Тобто він заполонив не лише поверхневі води, а й проник максимально глибоко в екосистему.

Мікропластик утворюється в процесі розкладання пластику, що може тривати кілька сотень років, і небезпечний тим, що накопичується в організмах, у тому числі тих, котрі потрапляють на наш стіл.

Тож поміж іншого мікробіологи в експедиції шукають бактерії, що здатні «поїдати» мікропластик: спочатку відбирають їх у донних відкладеннях з глибини понад два кілометри, а згодом досліджуватимуть на активність генів, які відповідають за розклад мікропластику.

Четвертий епізод розповідає про спостереження за рівнем сірководню, який складає майже 90% Чорного моря. Зона, яку займає ця агресивна хімічна речовина, розташована під поверхневим кисневим шаром, там практично немає життя.

«Уявіть, як сірководень, ця токсична хімічна речовина, наближається до поверхні моря і якоїсь миті її торкається.

Це вбило би все живе у морі: люди не купатимуться, риба не житиме, на дні не буде ніякої рослинності.

Це могло би стати кінцем Чорного моря як басейну для проживання видів», — пояснює Ярослав Слободник.

Дослідження вказують на коливання рівня сірководню у морі. У минулі роки вчені знаходили його на глибині 60 метрів, це вище у порівнянні з попередніми роками. Чому так — науковці поки не знають. Можливо, через зміну клімату. Водночас цього року зонд виявив кисень на глибині 90 метрів, що глибше на 20 метрів, ніж у попередні. Проте радіти зарано, спочатку вчені мають упевнитися, що це не сезонні коливання.

Автори міні-серіалу «Коли хвилюється Чорне море» запланували ще один епізод. В останньому випуску обіцяють розповісти про те, що люди уже зробили для очищення моря та чи є надія на його відновлення.