Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
«Плавання — це єдиний вид спорту, від якого не боляче»
Наталія Філатова займається плаванням три роки. До того грала у волейбол та бігала на довгі дистанції. Брала участь у запливах «Чорноморська перлина», «Dnipro International swim marathon», «Oceanman» в Одесі, Греції та Італії.
З водою Наталія ще з дитинства на «ти». Каже, в неї ніколи не було страху до води.
Плавати врешті навчилася, але серйозно зайнялася іншим видом спорту — волейболом. Якось під час гри вона отримала серйозну травму, і вже не змогла повернутися до спорту. Одразу почала шукати нове захоплення: почала бігати на довгі дистанції, а потім, три роки тому, згадала, що вміє досить непогано плавати.
«Плавання — це єдиний вид спорту, від якого не боляче. Можна плисти багато кілометрів, відчувати спокій і занурюватися у свої думки. Те саме можна відчути під час ультратрейлу (забігу на великі дистанції з різним рельєфом тривалістю понад 20 годин, — ред). Проте щоб так насолоджуватися бігом, треба пережити багато болю та страждань. У плаванні найбільша травма, яку я отримувала — натертість від гідрокостюма», — каже Наталія.
Для Наталії запливи на довгі дистанції — це виклик собі та водній стихії. Вона хотіла випробувати себе в рідному Чорному морі, тому обрала заплив Oceanman в Одесі. До нього готувалась більше року. Щоб взяти участь у змаганнях на відкритій воді, треба добре натренуватися, тому одним із етапів підготовки був тригодинний заплив у басейні, де дівчина пропливла 9 кілометрів.
«Це була непогана підготовка до довгих запливів. Вже в травні я подолала 15 кілометрів у відкритій воді по Дніпру під усіма мостами Києва і зрозуміла, що в мене все вийде, але багато чого залежатиме від погоди. Щоб розвідати ситуацію, я поїхала до Одеси у червні на змагання «Чорноморська перлина» і пропливла 5 кілометрів морем. Отримала багато задоволення, але зрозуміла, що цієї відстані для мене замало», — каже дівчина.
Після цього був 10-кілометровий заплив у Черкасах і змагання Oceanman у Греції та Італії.
«Доводилося пристосуватися до хвиль. Ми пливли по колу, тож в одному напрямку течія допомогала, а в іншому треба було з нею боротися.
Але це в ідеальних умовах, за відсутності течії та хвиль», — зауважує Наталія.
Наталія намагається не тренуватися сама у відкритій воді. Каже, що коли опиняється одна у безмежному просторі води, з'являється відчуття тривоги. Проте на запливах такого страху не існує взагалі: «Ти знаєш, що завжди хтось є поруч, інколи, особливо на старті, коли велика кількість людей починає плисти й боротися за місце у воді, ти відчуваєш цю присутність у буквальному сенсі», — пояснює.
«Ставлю перед собою нереальні завдання. Іншим не раджу»
Андрій Лютий займався плаванням 8 місяців, готуючись до запливу Oceanman в Одесі. Брав участь у Dnipro Triathlon Fest, Riverman, Dnipro Swim Race та запливі через Дніпро в Черкасах.
Андрій ніколи не займався плаванням професійно. Хіба міг проплисти 30 метрів морем, жартує.
У його житті плавання з’явилося майже випадково: він щороку ставить перед собою спортивні цілі, і йде до них.
«Якщо чесно, я не зважаю на свої можливості.
Я ставлю перед собою завдання, які здаються нереальними. Наприклад, торік моєю спортивною метою було подолати 80 кілометрів бігом, і я це зробив», — каже Андрій. Спортивні цілі, пояснює, допомагають йому дисциплінуватися, підтримувати форму та розширювати світогляд.
Заплив в Одесі відповідав його меті — треба було проплисти 10 кілометрів у відкритій воді.
Щоб підготуватися до одеського запливу, Андрій став учасником всіх плавальних стартів, про які знав. Це і Dnipro Triathlon Fest, 1 кілометр на Riverman в Запоріжжі, 3 км на Dnipro Swim Race в Дніпрі, 5 км на запливі через Дніпро в Черкасах.
«Плисти у відкритій воді страшно. Тут, на відміну від бігу, нічого не видно, ти весь час дивишся у воду. Це як робити щось, одягнувши пов'язку на очі», — каже Андрій.
Всі ці запливи відбувалися в річках, у морі все дещо інакше. Андрій говорить, що плавати на довгі дистанції легше в річковій воді, бо майже немає хвиль, вода прісна і має стабільнішу температуру. Морські запливи в цьому сенсі непередбачувані.
«Під час запливу найважчою виявилась неготовність мого організму до морської води, — згадує чоловік. — Можливо, через хвилі, або через солону воду вже на половині дистанції я відчув, що мені стає погано. Це заважало зосередитися на плаванні. Але в морі плисти значно приємніше — там щонайменше чистіша вода».
«В басейні — комфортно, в морі — приємно»
Андрій Кіхтенко навчився плавати у 6 класі і з того часу періодично повертається до цього спорту. Займається несистематично. Цьогоріч взяв участь у запливах «Чорноморська перлина», Міжнародному запливі через Дніпро та Oceanman Odessa. До цього не плавав на довгі дистанції.
Андрій дізнався про запливи у відкритій воді майже випадково. Знайома брала участь у змаганнях і розповіла, як воно — долати дистанції в морі. Андрію ідея сподобалась, і він вирішив, що було б цікаво спробувати й собі.
Він обрав три змагання — «Чорноморська перлина» в червні, Міжнародний заплив через Дніпро в Черкасах у липні та Oceanman в вересні. Планував також взяти участь у запливі через Босфор, але через обмежену кількість учасників зареєструватися туди не вдалося. Готуватися почав приблизно за півроку.
Спочатку Андрій планував до літа подолати 3 кілометри, але згодом зрозумів, що цього буде замало, тому перереєструвався на 5 кілометрів і готувався інтенсивніше.
Відкрита вода, на думку Андрія, не створює ніякого дискомфорту. Каже, що температура буває різна, але можна плавати в гідрокостюмі, тому не це проблема.
Найважче, що було для Андрія під час запливу — орієнтуватися у просторі: «Дратували бокові хвилі, через них окуляри почали протікати, що робило орієнтування ще важчим».
Хоч в Андрія є страх перед відкритою водою та глибиною, на змаганнях цей страх відходить на другий план: «Під час змагань я більш сконцентрований на диханні та на тому, куди треба плисти, а все інше проходить якось непомітно. Адреналін в крові, інші учасники пливуть поруч і страху глибини зовсім немає».
«Конкуренція — це добре»
Марина Ковалева займається плаванням приблизно 10 місяців. Брала участь у запливах Oceanman у Греції та Одесі, а восени проплила дистанцію 4.5 кілометрів на запливі у Блакитному озері в Україні.
Спочатку Марині здавалося чимось нереальним те, що вона зможе проплисти один кілометр. Вона записалася на тренувальну програму в Києві, ціль якої — підготувати людину, яка навіть не вміє плавати, до кілометрового запливу.
«Насправді я пішла вчитися плавати без цілі брати участь у будь-якому запливі, хотілося просто системно займатися плаванням, бо мені це подобається. Але коли ти досягаєш результатів, пропливаєш перший кілометр, то розумієш, як це — тримати тіло у воді, рухатися. Хочеться досягати чогось іншого, більше робити, більше займатися, ставити собі нові виклики», — каже Марина.
Перший заплив, в якому брала участь Марина — це Oceanman у Греції. Там вона мала проплисти два кілометри. До цього вона плавала тільки в басейні та озерах.
А ще в морі бувають медузи.
«Заплив відбувався після сезону штормів, і медуз дійсно було багато. Коли бачиш, що вона пливе перед обличчям, забуваєш, що тренер казав не робити різких рухів. Для мене в такі моменти неможливо бути спокійною, єдине бажання — втекти звідти», — каже Марина.
В Україні зараз регулярно організовують два запливи в морі: Oceanman Odessa та «Чорноморська перлина».
