Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Редакція "О, море" зібрала для вас найбільш вражаючі факти з історії маленького села із великим курортним потенціалом.
Як з’явилась Лебедівка?
Її заснували німецькі колоністи у 1787 році. Колоністів сюди запросила Катерина ІІ – вони мали допомогти освоїти Південні регіони України. Тоді селище називалось Бурнас, наслідуючи назву найближчого до нього мису та тутешнього лиману.
Лебедівка називалася Бурнас
У 19 сторіччі бальнеологічний бум досяг свого піку і мода на різноманітні курорти остаточно накрила планету. І місцеві швидко мешканці оцінили всі природні можливості їхнього рідного селища:
- такий рідкісний для спекотних бессарабських степів змішаний ліс
- Чорне море та солоний лиман, який є чудовим родовищем лікувальних грязей
Із властивою їм методичною ретельністю німці почали будувати тут вілли та пансіонати, зайнялись благоустроєм парків і перетворили село на чудовий курорт, який отримав лаконічну німецьку назву Бад Бурнас.
Променад у Бурнасі (Лебедівка)
Коли Бад Бурнас став відомим курортом?
Наприкінці 19 – початку 20 сторіччя. Саме тоді остаточно стало зрозуміло, що клімат Бад Бурнаса – ледь не панацея від сухот. Лікувальні грязі та вуглецеві ванни лиману почали активно та успішно використовувати у лікуванні захворювань шкіри, внутрішніх органів, опорно-рухового апарату. Слава про курорт почала ширитись світом.
Місцеві жителі переповідають, що на цьому курорті відпочивали легенда української літератури Леся Українка, яка з дитинства була хворою на туберкульоз та мусила постійно лікуватися, та майбутній перший голова відродженої польської держави Юзеф Пілсудський із родиною.
У Бад Бурсені відпочивали справжні знаменитості
Після Першої світової війни Бад Бурнас (власне, як і вся Бессарабія) відійшла до складу Румунії, курорт почав розвиватись ще активніше. Туди на відпочинок приїжджали представники військової та політичної верхівки країни. Аж до короля Міхая із родиною, який, як розказують, за час свого правління не пропустив жодного курортного сезону.
Не факт, що король тоді вибирав місце відпочинку для монаршої родини свідомо. На момент першої інтронізації Міхаю трошки не вистачало до повних шести років і королем він став буквально випадково. Після того, як його батько – кронпринц Кароль – з’їздив у закордонну відпустку зі своєю коханкою, його зі скандалом змусили зректись престолонаслідування. Відтак 4-річний Міхай став спадкоємцем свого діда і, коли той помер в липні 1927 року вступив на престол.
Красень король Міхай щороку відпочивав у Лебедівці
Але на прикладі юного румунського короля можна впевнено сказати, що дитинство, проведене на цьому курорті, забезпечує дітей потужним зарядом здоров’я.
Королю Міхаю, наприклад, його вистачило на довгих 96 років вкрай насиченого життя, сповненого пригодами. За які він встиг пережити організований його ж батьком переворот (у 1930 році Кароль все ж вирішив повернути собі владу), дочекатись, як військові організували переворот вже проти його батька, повернувши трон Міхаю, заарештувати заколотників і у 1944 році вивести Румунію з антигітлерівської коаліції.
Після завершення Другої світової війни комуністичний уряд скасував монархію у Румунії, Міхая змусили емігрувати і на батьківщину він зміг вперше приїхати лише 1992 року. І це при тому, що румунське громадянство йому повернули лише у 1997 році – до того уряд боявся, що енергійний монарх організує на свою користь черговий переворот. Хоча, сам король, здається, взагалі цим не цікавився – захоплений авіацією, він пілотував комерційні літаки, а перевороти до його життєвих планів не входили.
Як Бад Бурнас перетворився на Лебедівку?
Після Другої світової війни. У 1940 році Бессарабію, разом з нашим курортом, повернули до складу СРСР. Нащадків німецьких колоністів звідти виселили – у 1940-их німців примусово виселяли з різних регіонів, незалежно від того, як давно вони там живуть. Плюс, вочевидь, чутки про те, що під час війни на цьому курорті проходили реабілітацію військовослужбовці Люфтваффе, довіри до місцевих мешканців не додавали.
У 1945 році колишній курорт перейменували на Лебедівку і, зневаживши її рекреаційний потенціал, зробили тут колгосп та рибацьку артіль. Щоправда, через кільнадцать років про пансіонати і вілли згадали. Там відкрили санаторій для дітей, що перехворіли на поліомієліт, який пропрацював з початку 50-х до кінця 80-х років.
Після цього у селі відкрили кілька баз відпочинку уже для дорослих. Однак колишньої своєї курортної слави Лебедівка так і не наздогнала. Та і саме село було не дуже багатолюдним: за даними перепису УРСР 1989 року населення там нарахували всього 33 особи: 16 чоловіків та 17 жінок.
Лебедівка так і не наздогнала славу попереднього курорту
Однак старовинні німецькі вілли та санаторії у селі збереглися і досі. Тому у Лебедівку варто їхати не лише для того, щоб відпочити на одному з найкращих пляжів узбережжя із цілющими грязями та неймовірними краєвидами. Там також можна відчути себе гостем німецького дореволюційного приморського курорту, завдяки архітектурі, якої більше немає ніде в Україні.
