Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Коли мандрувати стало звичкою
Я з дитинства привчений до подібного стилю відпочинку – наметово-дикунського, але при цьому організованого. З 2014 року у нас сформувалася компанія мандрівників з трьох родин. Відтоді ми постійно кудись виїжджаємо. Адже весь час хочемо пізнавати нове. При цьому ми пропагуємо цивілізований метод дикого відпочинку: ніяких банок, недопалків не залишаємо. Все сміття завжди забираємо з собою.
У нас є група у «Вайбері» під назвою «Дохлый горностай», де ми обговорюємо наші майбутні поїздки. Кожен пропонує маршрути, місця, куди ще можна поїхати на території нашої країни і не тільки. Там же й організовуємося. Чому наша група називається саме так – розкажу пізніше.
У червні цього року ми виїжджали щовихідні в різні місця. З’їздили в Залізний Порт, побували на Кінбурнській косі, відпочили з наметами під Одесою.
Отож цього разу хтось із наших друзів запропонував поїхати на вихідні до озера Сасик поблизу Катранки. Був саме День Конституції. Все, вирішили. В той же день поїхали в супермаркет скупитися. Наступного дня о сьомій ранку зустрілися і виїхали.
Озеро Сасик на карті
Озеро Сасик, або Кундук знаходиться на території Татарбунарського та Кілійського районів Одеської області на північно-західному узбережжі Чорного моря, поблизу гирла Дунаю, природний рівень Сасика на 0,3 м нижчий від рівня моря. Лиман видовжений на 35 км від моря при максимальній ширині 11 км.
Місцеположення озера Сасик на карті.
Є дорога – немає дороги: як діставалися до пункту призначення
Ми їхали через Аккерман і Затоку, тому що з’явилася інформація про те, що трасу Одеса-Рені в районі села Маяки перекриють. До того ж я батько трьох дітей. Двоє старших гостювали у родичів в Кароліно-Бугаз. Тому довелося їхати попід берегом, щоб забрати дітей із собою.
По дорозі ми заїхали в Олександрівку. Це важливо! Там виготовляють смачну консервацію від торгової марки «С бабушкиной грядки» і продають її в фірмовому магазині. Якщо ми кудись їдемо, то завжди купуємо там свіжі консерви. Вони крутезної якості і дуже смачні. Зауважу, що за рекламу торгової марки мені ніхто не платить.
Дорога до Чорноморська була чудова, рівна, тому ми пролетіли її непомітно. Заїхали в Кароліно-Бугаз по дітей і поїхали далі.
Між озером Сасик та Чорним морем
Після Аккерману повернули до села Монаші. Тут з’явилося відчуття того, що цивілізація дійшла не до всіх куточків нашої країни. На цьому відрізку дороги не було. Замість неї лише шматочки асфальту, які стирчали то тут, то там. Біля поля прокладена ґрунтова дорога, яка теж була вся у ямах. Місцями підтоплена, тому доводилося об’їжджати безпосередньо по полю. Ці 20 кілометрів ми їхали 40 хвилин. Там важко проїхати навіть на позашляховиках.
Врешті виїхали на трасу Одеса-Рені. Швидко дісталися до Татарбунар і повернули наліво у бік моря. Там знову довелося їхати протоптаною польовою дорогою. Так полями ми й доїхали до озера Сасик, який ще називають Кундук.
Ми опинилися між Катранкою і Приморським – на дикій косі, яка радше є вузьким піщаним штучним пересипом. Він роз’єднує Чорне море і озеро Сасик.
Сасик (Кундук) – штучне озеро. Спочатку воно було чорноморським лиманом. Сорок років тому водойму перетворили на водосховище, щоб зрошувати південноукраїнські чорноземи. Її відокремили від моря 14-кілометровим насипом. Але план провалився через осолонцювання ґрунтів. Зараз біля озера є заіржавілі залишки насосної станції та трубопровідної мережі.
Немає тіні, води і туалету: умови дикого відпочинку
На косі автомобілем треба їхати обережно, з підпущеними колесами, дотримуючись певної техніки безпеки. Адже ми бачили багато “закопаних” у пісок автомобілів. Люди виїжджають на пісок красиво, як в рекламі, там і залишаються. А потім біжать у село за трактором.
Я прихильник чистої екології і мінімум людей. Коли приїхали, то натрапили на купи сміття поблизу берега. Деякі відпочивальники, мабуть, думають, що їхнє сміття повинен хтось утилізувати. Тому не прибирають після себе.
А ще там практично немає тіні. Є маленькі дерева й кущі, але вони не рятують від сонця. Біля моря й озера є болотяні водойми, де росте очерет і водяться комарі. А ще на косі живе дуже багато птахів: пелікани, чайки, лебеді, баклани й інші види.
Прісної води теж немає: ні крана, ні колодязя, ні джерела. А треба ж готувати їжу, обмитися від солоної води, попити врешті-решт. Тому п’ять десятилітрових баклажок води ми привезли з собою. Можна збігати в сусіднє село по воду, але багато не донесеш.
І туалету немає. Тому використовуємо саперну лопатку, щоб не забруднити все красиве узбережжя. І саме там, прогулюючись з саперною лопаткою по місцевості, я знайшов мертвого горностая. Я був трохи здивований, адже він не живе на цій території. Але ні – справжній дохлий горностай. От тоді ми й назвали нашу групу у «Вайбері».
Тут не хочеться думати про те, що десь є цивілізація
Ми відпочивали три дні. Нас було шестеро дорослих і стільки ж дітей. За цей час ми встигли накупатися в морі, поїсти рапанів, яких наловили на морському дні, дослідили територію навколо, влаштували гриль-вечірку.
В озері ми не купалися. Але я бачив, як купалися інші люди, й ніби робили це із задоволенням. Вода була ніби чистою, але я любитель моря. В озері я лише помочив ноги.
Кожного ранку до морського берега припливало стадо дельфінів. Десь 15-20 тварин підпливали прямо до берега. Ганяли якусь рибу. Море було дуже тепле і чисте.
Вдалині можна було побачити курортну Катранку. Але коли ти на косі біля моря і поблизу мінімум людей, не хочеться думати про те, що десь є цивілізація. Хочеться просто дивитися на море, на небо, спостерігати за кометами. Одним словом, «вмикати» романтику.
Що треба взяти з собою:
Прісну воду. Розраховувати 2-3 літри на добу для однієї людини.
Їжу, щоб вистачило на три дні. Ми взяли багато консерви. Вони не псуються при високій температурі протягом кількох днів.
Парасольки чи тенти, щоб було де ховатися від сонця.
Креми від сонця, головні убори. Обгоріти, перегрітися не буде проблемою, тому що температура тут доходила до 40 градусів.
Каремати, надувні матраци, спальники, щоб було зручніше спати. Але багато набирати не треба. Навіть вночі температура тримається до 23 градусів.
Засоби захисту від комарів. Через болотисту місцевість поблизу комахи можуть дошкуляти.
Дрова чи газовий балон, щоб готувати їжу. Ми також взяли вугілля і мангал для грилю.
Нещодавні оновлення:
31.01.2024: Переглянули статтю. Додали нову інвормацію. Інформація досі актуальна.
