Курорт для сусідів. Чому в Сергіївку приїжджає так багато туристів з Молдови

Сергіївка — це селище, куди люди їдуть переважно не стільки на море, скільки полікуватися в санаторій. Санаторіїв тут десятки, і майже всі вони з’явилися за часів Радянського союзу, коли курорт «орендувала» Молдовська АРСР.

Дивитися відео Сергіївка з дрону на ютубі:

Розквіт Сергіївки припав на 1970-90-ті роки. У селищі один за одним розбудовували санаторії: «Сенетатя», «Вікторія», «Патрія», «Імені Сергія Лазо», «Золота нива» та інші. Усього до середини 1980-х тут працювали 8 санаторіїв, 10 дитячих оздоровчих таборів, 19 баз відпочинку та готельний комплекс. Сюди розподіляли на роботу молодих спеціалістів з Молдови – обслуговувати й лікувати молдовських громадян.

У 1972 році тут звели міст довжиною понад кілометр. Він з'єднав материковий берег з морською косою. Адже Сергіївка не має виходу до моря: між селищем і морем – лиман. Новозбудованим мостом через лиман курсували вагончики на колесах, які збирали людей по всьому селищу, аж від старого базару, до моря, і коштували 5 копійок.

«Він так повільно їхав, що на ходу можна було застрибнути і зістрибнути. Його врешті прибрали, бо люди не дотримувалися техніки безпеки», – розповідає молдованка Вікторія Морарь.

У Сергіївці вона живе з чотирьох років. Її батьки влаштувалися тут на роботу, мама працювала вчителькою хімії та біології у дитячому санаторії.

Щоб діти не пропускали навчання, поки лікуються, в санаторії працювала школа. Сюди ж ходили й усі місцеві діти, доки у селищі не збудували окрему.

Родина Вікторії, як і інших, жили в тимчасових двоповерхових будинках. У деяких досі живуть люди, а деякі вже закинуті. Для персоналу звели мікрорайон із багатоповерхівками. Там побудували садочок, школу, базар, автостанцію. У селищі було два базари, дві автостанції, чотири школи, садки, збиралися будувати поліклініку і навіть торговельно-розважальний центр. Санаторії працювали протягом усього року, тому люди тут жили постійно.

Сергіївка хотіла приймати все більше і більше людей та туристів й у середині 1980-х почала будівництво, певно, найбільшого проєкту – комплексу «Гостиница Южная». Це 16-поверхова будівля на півтори тисячі людей і з кольоровими телевізорами у кожному номері. На базі готелю була навіть школа для шеф-кухарів й офіціантів. У готелі працювала їдальня на 3 зали, бари та навіть казино.

Тут святкували весілля, випускні вечори, були танці, грала жива музика. Підлогу готелю встеляли червоні доріжки, а на вході гостей зустрічав портьє.

Щоправда, вже за кілька років після відкриття готель закрили, і зараз він пустує.

Валентина Істратій приїхала працювати в Сергіївку за розподілом із Кишинівсього медінституту. Зараз вона працює головною лікаркою в санаторії «Вікторія» – приймає на лікування молдовських пенсіонерів. Каже, вони основний контингент курортників. Справа в тому, що в Молдові існує положення, згідно з яким кожен пенсіонер має право безкоштовно раз на 3 роки хоч до кінця життя отримувати безкоштовне санаторно-курортне лікування.

«Вони до нас приїжджають і з Італії, і з Португалії, бо, буває, що живуть там у своїх дітей, але знають, що раз на три роки вони приїдуть сюди й тут їх будуть безкоштовно годувати, лікувати й усе інше», – пояснює лікарка.

Валентина Історатій

Коли з розпадом Союзу домовленість про оренду землі Молдовською АРСР де-юре стала недійсною, постало питання, що робити із молдовськими спорудами. Частину санаторіїв викупили, декілька побудували вже за часів незалежності, а решта або розсипається, або продається за безцінок.

«Ми ніколи не зупиняли роботи. І так вже 71 рік поспіль», – розповідає головний лікар «Дитячого санаторію», В’ячеслав Мадоніч.

лікар В'ячеслав Морарь

«Дитячий санаторій» – другий заклад після «Вікторії», який лишився на балансі Молдови і вижив.

«Ми працюємо цілий рік. Щороку через нас проходить 3,5 тисяч дітей. 90% з них з Молдови, бо ми підпорядковуємося МОЗ Республіки Молдова. Але остання 5 років кожного заїзду беремо 10 дітей із зони АТО», – розповідає лікар.

Санаторій не лише пережив розпад Союзу й надалі функціонує, тут будують водолікувальницю і нови корпуси:

«Останні два роки ми їздили країною й закордоном, дивилися приклади водолікувальниць: у Вінниці, на Закарпатті, відвідали термальні курорти в Угорщині, Румунії, Болгарії. Мій висновок: дитяче санаторне лікування фактично знищили. А де є – не фінансується. Тому наша лікувальня буде чи не унікальною», – каже В’ячеслав. Вони та санаторій «Вікторія» поки єдині, що працюють у Сергіївці увесь рік.

фото Анни Ютченко