Залізний Порт розташований за сто кілометрів від Херсона. Залізничної станції безпосередньо тут немає, і найзручніший маршрут — доїхати до Херсона, а звідти добиратися маршрутками чи автобусами. Влітку в цьому напрямку додають поїзди, тож перевіряйте, чи йтиме щось із вашого міста.

Влітку також у Залізний Порт можна доїхати автобусами з інших міст — перевізники в курсі, що це популярний курорт, тож не прогавлюють нагоди заробити на охочих поплескатись у морі. Якщо вас не вивертає від трясіння на розбитих дорогах, то можете ризикнути, але майте на увазі, що дороги на Півдні не дуже.

З Херсона до Залізного Порту ходять рейсові автобуси та маршрутки. Автобуси рушають з міжміського автовокзалу та приміської автостанції поруч із центральним ринком. Рейсовими автобусами, які йдуть або безпосередньо до Залізного Порту, або через нього, ви доїдете години за три, а маршрутками за дві.

В Херсон навіть літають літаки. Ну, на випадок, якщо ви хочете з Києва домчати за годинку. Правда, потім усе одно кілька годин будете чукихати до Залізного Порта.

І головне — за скільки.
Залізний Порт — це курорт, де, здається, немає верхньої цінової межі. Можна зняти кімнату в готелі на узбережжі навіть за три-чотири тисячі гривень, а можна переночувати на розваленій радянській базі за півтори сотні.

Традиційно для приморських містечок хвилин за 20 від берегової лінії можна орендувати ліжко гривень за 100-150 з відповідними умовами: душ і вбиральня на вулиці. Такі варіанти краще одразу шукати на місці, хоча ця опція завжди непередбачувана: або пощастить, або ні. Існують навіть опції переночувати за 60 гривень.

На першій лінії житло коштуватиме приблизно від 1000 гривень. Скажімо, в готелі Пасуель за таку суму можна зняти двокімнатний стандартний номер з видом на море та оглядове колесо. Але враховуйте той факт, що готель чи санаторій на набережній автоматично позбавить вас нічного спокою. Набережна — основне (і єдине, зрештою) місце в Залізному Порту, де життя кипить і о другій, і о третій ночі, тож разом із комфортним номером із мінібаром можете бонусом отримати безсоння.

З голоду в Залізному Порту ви точно не помрете. Тут є кількадесят ресторанів, і щосезону їхня кількість збільшується. Але є одне але. Ціни не завжди співмірні з якістю. Щоправда, закладів тут вистачає, тож ви завжди маєте з чого вибрати.

Комплексні обіди можна замовити в кафе «Хуторок» неподалік від набережної. Зазвичай там багато людей, але обслуговують швидко, і з їжею все нормально (принаймні було, коли ми там обідали). Вибір страв великий, а ціни помірні (як для курорту). Щоправда, є і суттєвий мінус — вбиральні. Їх, по-перше, мало, а про чистоту там дбають недостатньо регулярно.

Пообідати можна ледь не на пляжі — на набережній регулярно розкладають готові страви, і там само ввечері готують шашлик чи смажать рибу на грилі. Будьте обережні з майонезними салатами — якими б свіжими їх туди не привезли чи не принесли, спека швидко зробить з них отруту. Але від смаженої при вас картоплі на заході сонця радимо не відмовлятися, це смачно.

На набережній щороку проходить фестиваль вуличної їжі та музики Чіга-Біга, там є з десяток яток із різноманітними бургерами, азійськими локшинами чи іспанськими чурросами (це така солодка випічка). Для поціновувачів літератури на набережній ще є гастробар «Хемінгуей» з цитатами з його текстів на стінах і мінімалізмом в інтер'єрі. Словом, якщо вам захочеться чогось ненав'язливого — радимо йти туди щонайменше на каву.

А якщо ви зупинилися в місці, де можна готувати самостійно, обов'язково сходіть на закупи на центральний ринок — влітку там купа овочів, з десяток видів персиків і динь, і є свіжа риба.

Більшість розваг у місті сконцентровані на набережній. Тут і бари, і клуби, і лунапарки, і ресторани, і скумбрія-на-грилі, і вулична їжа. Словом, кількасот кілометрів нестримних розваг. Але є одне але. Велетенська набережна — це єдине місце з інфраструктурою, тож якщо відійдете звідти на сто метрів, опинитеся в глухому селі. Тому, власне, всі і тусуються на набережній. А це означає, що проштовхнутися там літнім вечором вкрай важко. Якщо натовпи — це не ваше, то спершу подумайте, чи ви дійсно хочете саме в Залізний Порт, бо є купа інших, тихіших місць. Із розваг для інтровертів тут влітку є розвага подайвити під водою з інструктором або ж покататися верхи на конях степом.

У Залізному Порту є два аквапарки. Один — на Морській у центрі, а інший трошки далі, але велетенський. Також по набережній розкидані лунапарки, а посеред моря — кілька надувних островів, куди гайсають на бананах чи інших водних штуковинах.

Якщо мріяли, але ніяк не наважувалися, в Залізному Порту можете спробувати покататися верхи на конях. Лана Офіцерова працює з кіньми на власній конефермі, готує дітей до міжнародних змагань, а влітку приїжджає з тваринами до моря. Рано вранці та на заході сонця, коли не спекотно, можна домовитися про прогулянку верхи степом чи уздовж узбережжя.

Нічне життя несеться теж на набережній. Просто йдіть на звук, який вам припаде до душі. Тут є і танцполи з музикою 80-х (більшість), і запальні сети з сучасними хітами від, простигосподи, Артура Пірожкова. Найпопулярніші клуби: Стамбул, Тарантіно, Мохіто та Аттіка.

Вже кілька років у Залізному порту проходить фестиваль вуличної їжі й музики «Чіга-Біга». Кожного дня о 9 вечора грають нові молоді гурти, а протягом дня можна забігти перекусити.

Неподалік від Залізного Порту розташований Чорноморський біосферний заповідник. Це більше сотні тисяч гектарів, 80% з яких — закрита для туристів зона.

Але залишаються ці 20%, і вони теж варті того, щоб зазирнути туди бодай одним оком. Власне, що таке цей заповідник? Це більше 20 островів і величезна Тендрівська коса. Є ще затоки та купа інших природних див, але радимо поїхати щонайменше на Тендрівську косу.

З Залізного Порту туди можна дістатися на катері (про ціни та розклад дізнавайтеся на набережній, де пропонують екскурсії). На Тендрівській косі розташований один із найкрасивіших маяків узбережжя, куди рідко добираються туристи, але біля якого часом можна побачити табун диких коней.

Якщо Тендрівської коси для вас мало, то неподалік, у Миколаївській області, є Кінбурнська коса. Щоправда, з Залізного Порту туди добиратися вкрай важко (ми витратили на це годин десять та чотири види транспорту). Все через те, що коса майже всуціль вкрита піском, і проїхати там можуть хіба позашляховики. Тож простіше їхати до Херсона, звідти до Очакова, а звідти на катері на косу з іншого її боку. Словом, краще сплануйте окрему мандрівку на косу.

За кілометрів 20 від Залізного порту є термальне джерело, гейзер «Гарячий ключ». Звісно, вам розкажуть про цілющі властивості та всяке таке, але врахуйте, що термальні джерела, як і грязі (які там теж є) — це недоказова медицина, тож варто тричі подумати та бажано проконсультуватися з лікарем, перш ніж експериментувати. Ось тут ми, до речі, писали про те, який вплив на організм мають термальні джерела, а ось тут — чи дійсно лікувальні грязі лікують.

Пляжі в Залізному Порту піщані з дрібним ракушняком, вхід всюди безкоштовний, але враховуйте, що де-не-де берег фактично окупований шезлонгами та міні-барами. Це зручно для тих, хто готовий платити і хто хоче відпочити з коктейлем у руці, але не надто комфортно для людей, які хочуть розкластися на власному покривалі та без зайвих витрат.

Щоб знайти місце з меншою щільністю людей, варто пройти вздовж набережної, пансіонатів, ресторанів та розважальних комплексів, дійти до наметового містечка та спуститись до води. Дорога від оглядового колеса може зайняти хвилин 20 прогулянковим темпом, але воно того варте — тихіше й нема натовпів. У центрі ж — пункти прокату водних мотоциклів, водні розваги, вечірки, аквапарки і все те, що люди зазвичай або обожнюють, або ненавидять.

Везіть персики. Серйозно. У Залізному Порту чи не найбільший асортимент, який ми зустрічали на всьому маршруті. Тут є схрещені сорти з яблуками, грушами, сливами, абрикосами й усім, що могло спасти людині на думку. Тому неодмінно візьміть із собою кілька кілограмів, якщо ви машиною. Якщо своїм ходом — теж беріть, але не кладіть на дно валізи.