Найближче велике місто — Мелітополь. Сюди можна дістатися поїздом із Києва, Харкова, Львова, Ковеля та Івано-Франківська. А з Мелітополя до Кирилівки 80 кілометрів, тобто трохи більше години дороги. Маршрутки влітку ходять з десяток разів на день. Прибувають прямо в центр Кирилівки, на автостанцію. І сюди ж відправляються маршрутки з Запоріжжя та Дніпра. Загалом влітку в Кирилівку регулярно додають по кілька рейсів із великих міст, тож перевіряйте у місцевих перевізників, які в них плани на Кирилівку цього року.

В епоху навігаторів цей розділ не дуже помічний, але якщо раптом у вас зламався локатор, то знайте: треба їхати трасою до Мелітополя (це дороги Одеса-Ростов і Харків-Сімферополь). Якщо їдете останньою, до за 25 кілометрів від Мелітополя, біля постаменту оленя, звертайте ліворуч. Ще 40 кілометрів — і море.

Залежно від того, що ви хочете: спокою чи невпинного куражу.

Якщо друге, то обирайте житло безпосередньо в центрі Кирилівки. Ходитимете щоночі в прибережні нічні клуби й зависатимете в аквапарку. Але спокою вам не буде, бо на головній вулиці стає тихо тільки близько сьомої ранку, коли люди вже розійшлись і ще не встигли оговтатися після бурхливої ночі.

Якщо ви приїхали з родиною, купою дітей або просто хочете залягти на дно й не зіштовхуватися з натовпом людей щовечора, то шукайте кімнату в місцевих десь углибині селища. Сервіс у Кирилівці специфічній і ціни рідко відповідають умовам. Але особливість Кирилівки в тому, що біля неї — дві коси з довгими пляжами, часом новішими базами та загалом вищим рівнем обслуговування. Тож аби бодай-якось витримати конкуренцію, Кирилівка бере цінами. Тут можна навіть знайти місце в розваленій радянській базі за 70 гривень (умови вас перенесуть на початок 90-х), і зняти номер з душем гривень за 500-700. Дорожче теж можна, українські курорти біля моря щороку ламають верхню цінову планку, тож якщо знайдете двомісний номер на букінгу за чотири тисячі в третій лінії, не дивуйтесь, таке життя.

Якщо аквапарки, бари та клуби — це не місця, де ви хочете прописатися на тиждень відпустки, то їдьте далі по Федотовій косі й на косу Пересип. На косах теж є готелі й бази відпочинку, ціни де-не-де будуть вищими, але варіантів сотні, тож щось виберете. Бонусом буде життя прямо на березі моря, і ввечері засинатимете під морський прибій, а не пісні Артура Пирожкова. Але це вже як пощастить.

Власне, Кирилівка розташована на початку коси. Але далі, на його середній частині, вільніші пляжі й менше галасу, а ще далі — заказник. Там дикі пляжі, майже немає готелів, але купа комарів. Завершується коса Бірючим островом, але це заповідна зона, і приїхати туди можна хіба на екскурсію. Поселитися там не можна, якщо ви не бізон чи ще якась рідкісна тварина.

На диких пляжах Федотової коси можна стати з наметом. Це платна опція, якщо ви з машиною — на в'їзді вашу машину зареєструють і за кожен день перебування на косі доведеться заплатити по 200 гривень. Якщо ви просто запхали намет у наплічник і доїхали сюди маршруткою, то розкластися можна безкоштовно. І ще — якщо ви зупинились в одному з готелів — то теж зможете проїхатися машиною безкоштовно, трансфером.

Організованих наметових містечок на косі немає. Тобто люди все одно стоять із наметами, але туалети лаштують собі самостійно, заздалегідь подбавши про брезент, який стане стінами кабінки. Таке. Але коси, звісно, прекрасне місце, щоб розпружитися після мегаполісів (а сама Кирилівка — погане).

Оскільки ми анонсували цей путівник як максимально суб'єктивний та упереджений, то тут не буде жодної назви закладу, звідки можна вийти задоволеним. Ми чесно протестували близько 8 місць, питали порад місцевих, заходили у випадкові місця та навіть дивилися рейтинги на TripAdvisor (і покладали на нього надії). Надії не виправдалися. І здається, що всі навколо (і місцеві, і туристи) були в курсі ситуації, бо більшість закладів попри натовпи на пляжах стояли порожніми.

Родини традиційно готують вдома. Бази й готелі переважно мають окремі кухні, де можна розкластися зі своїми чи позиченими сковорідками, зварити супчик з фрикадельками чи посмажити котлетки. Кому ще, зрештою, довіряти свої шлунки на відпочинку, як не собі?

Друга за популярністю опція — купувати готову домашню їжу на вулиці. Щодня обабіч більшості центральних (та й узагалі всіх, де є бази) вулиць паркуються машини-ресторани. Ну як ресторани. Звичайні собі легкові автівки. На капоті та багажнику (в тюнінгованих версіях — на окремо винесених стільцях і столі) розкладають десятки контейнерів і каструль, в яких — скарб.

Борщі, супи горохові, гречка, салат з крабовими паличками, фрикадельки рибні з підливою, олів'є, оселедець під шубою двох видів, салат «Мімоза», бички смажені, рулетики курячі під майонезом, яйця фаршировані паштетом (теж під майонезом). Все це багатство запікається й маринується під сонцем, оселедець під шубою гріється в +45 години чотири, олів'є покривається жовтою, як пісок на пляжі, плівкою. А потім усе це остаточно розкуповують голодні відпочивальники. Як ви зрозуміли, Кирилівка — це курорт для сміливих.

Їжте фрукти, словом. Наприклад, спробуйте всі види персиків з місцевого базару (тобто штук 10, роботи вистачить на кілька днів). І не пхайте до рота всяку заразу, навіть якщо вам розказують, що олів'є не може зіпсуватися, бо йому лише доба.

Кирилівці з водою пощастило. Це півострів, і його омивають Азовське море, Утлюцький і Молочний лимани, а з Кирилівки починається Федотова коса й коса Пересип.

Якщо ви зупинилися в центрі, то неподалік є центральний пляж і пляж санаторію. Кирилівка — досить велике село, тож часом до пляжу добиратися доведеться навіть хвилин сорок.

Звісно, ви не їздитимете купатися щодня на косу, якщо зупинилися в центрі, тож обирайте житло зокрема й виходячи з пляжних побажань. У чому різниця? В центрі зазвичай дуже багато людей, і крім піщаного є також пляж із глиняною кручею.

Косу Пересип зазвичай обирають для відпочинку з сім'єю, на пляжах — майже білий дрібний пісочок і немає натовпів, бо коса довга, всім знайдеться місце.

Найчистіші пляжі в заказнику на Федотовій косі, там майже пустельний берег.

На цьому Кирилівка спеціалізується. З розвагами в їхньому традиційному розумінні тут проблем нема.

Є аквапарк «Острів скарбів» з більш ніж 30 різними атракціонами для дорослих і дітей, півдесятком кав'ярень, екстримальними зонами й навіть піратськими кораблями. Аквапарк розташований у центрі Кирилівки й займає площу в майже 60 тисяч квадратних метрів. Тож якщо ви хочете випробувати на собі кожен атракціон, треба йти на весь день із 10 ранку до 7 вечора. Актуальна ціна для літа-2020 — це 550 гривень за дорослого й 530 за дитину (за 9 годин). Якщо хочете заскочити на пару годин, ціна буде нижчою менш ніж на сотню.

Традиційно для морських курортів тут є лунапарк. Він теж у центрі, й щовечора тут нестримно несуться американські гірки, машинки ганяють на автодромі, колесо огляду захитує галасливі компанії, люди скачуть на батутах і тарзанках, а наймолодших відправляють кататися на лебедях. Все в найкращих традиціях морських розваг.

Для дітей тут же, в центрі, є дельфінарій, акваріум із рибками й дзеркальний лабіринт. Заплітання афрокосичок теж можна вважати розвагою. Сидиш собі години 6, медитуєш, а тобі вплітають нитки у волосся.

Для дорослих тут нон-стоп працюють клуби, нічні дискотеки, пінні вечірки, пиво наливають зранку й ввечері. Варто лише ввечері вийти на головну вулицю — і вас засиплять пропозиціями сфотографуватися з орлами, мавпами чи виграти пляшку пива в запеклій боротьбі із силою земного тяжіння. Або постріляти в тирі по кульках. Чи провисіти на планці більше двох хвилин і виграти 500 гривень. Якщо втомитесь ходити від розваги до розваги, вас може підвезти місцевий рікша на саморобному рікшамобілі.

Нічних клубів тут кілька: Aguadance, Rіо і Галактика. Ми не тестували, але здалеку бачили пінні вечірки.

А на Федотовій косі, прямо на Утлюкському лимані, працює клуб віндсерфінгу і кайтсерфінгу. Там можна замовити заняття та повправлятися в екстремальному катанні по воді.

Коли втомитеся запалювати Кирилівку та їсти новорічні салати, проїдьтеся на коси. Наприклад, проїдьтеся далі Федотовою косою аж до Бірючого острова. Це заповідна зона, і вхід туди обмежений та лімітований. Пускають лише раз на день і в певний час. Громадський транспорт із селища туди не ходить, тому дістатися туди можна або власною машиною, або з екскурсією. Їх, як правило, можна замовити прямо в центрі Кирилівки. Там часто збирають групи.

Навряд чи вам захочеться трястися з Кирилівки на екскурсію кудись години три-чотири поганими дорогами (але про всяк випадок можете перевірити пропозиції місцевих гідів). Головне — зганяйте на всі коси й лимани (зокрема, Молочний лиман, там тусується багато птахів).