27 січня 2020 04:08 5749 👀

Місце, де народжуються грязі. Кого лікує Куяльницький лиман і хто лікує його

Марина Верещака журналістка

Колись Чорне море було озером, а Куяльницький лиман – річкою. Потім через новостворену Босфорську протоку у Чорне (тоді ще озеро) потекла вода, рівень води піднявся – і утворилися лимани. Зокрема Куяльницький. Пройшли тисячоліття і лиман відрізало від моря сушею. І він навіть почав пересихати. 2007 року всох на третину. Аж поки 2014 року між ним і морем не проклали трубу, щоб "поїти" лиман морською водою. Так Куяльник знову наповнився, а Леонтій, Володимир, Світлана та Сергій досі на лимані: катаються на віндсерфінгу, охороняють та добувають грязь, лікують себе і далі лікують лиман.

Грязі з Куяльницького лиману багаті мінеральним складом, мають:

протизапальні;
відновлювальні;
міцнюючі імунну систему властивості.

Сергій Гуцалюк виріс і живе у селі Корсунці, на березі лиману. Малим він бавився у воді, а дорослим лікував спину плаванням. Тому коли Куяльник майже на третину всох, вони з однодумцями спершу розігнали піщаних браконьєрів, через яких вода йшла не за руслом, а тоді підняли ґвалт, щоб побудувати артерію, трубу, яка б з’єднала лиман з Чорним морем, щоб воно "поїло" водоймище.

"Історично лиман був з’єднаний з Чорним морем. І хто б що проти цього не казав, головний наш аргумент – вберегти лиман", – каже Сергій.

Ми стоїмо посеред лиману, на шматку суші. Сюди приїжджають кататися на віндсерфінгу і звідси добувають грязі з лиману.

"Ось тут, де ми стоїмо води було по пояс", – каже нам Леонтій. Леонтій знає лиман понад 40 років. Він – віндсерфінгіст.

У свої 73 Леонтій катає на дошці попри травму ноги – потрапив у ДТП

Згадує: раніше на Куяльник приїжджали спортсмени з усього світу. А бували часи, коли у найглибшому місці води було води не вище поясу. Леонтій збирає дошку, визначає напрям вітру, знімає футболку, вдіває панамку, хреститься і йде у лиман. Він і зараз, здається, по пояс.

Коли лиман пересихав, із дна неможливо було забирати грязі через шар солі – ківш не міг пробити його, розповідає Володимир. Він тут два через два вже шість років охороняє грязі. Ідеться про грязюку, яку шукають на дні лиманів і солоних озер: від Сивашу до Шаболатського лиману. Грязелікування або пелоїдотерапія – лікування, до якого залучають грязі (пелоїди).

Володимир каже, що 6 років тому ходив на лиман на милицях через травму спини. Тепер він готується стати на дошку для віндсерфінгу.

Коли грязюці на Куяльнику і техніці, якою її видобувають, нічого не загрожує, чоловік відгадує кросворди, сидячи на вельветовому автомобільному кріслі. Щоб побачити, як видобувають грязь, каже Володимир, треба приходити о 9 ранку:

"І будете бачити весь процес: як виходять туди на човні, ковшем піднімають 250 кілограмів грязюки, тоді тягнуть її до трактора і відвозять до грязелікувальні. Щоб позначити, де вже копали – ставлять пляшки".

Далі ці грязі з лиману Куяльник їдуть у санаторій "Куяльник" (або Клінічний санаторій імені Пирогова). Санаторію 127 років, а першим водогрязелікувальницям на лимані – 186.

В санаторії лікують нервову систему, опорно-руховий апарат, судинні патології та захворювання шкіри, дихальну систему, чоловічі та жіночі хвороби.

На території санаторію працює соляна шахта, басейни з лікувальною ропою з лиману, надаються різні види масажу.

Діапазон лікувальних програм охоплює повне відновлення організму.

Гості санаторію розміщуються в комфортних 1-2-х місних номерах з санвузлами і душем. Номери санаторію з телевізором, виходом на балкон з гарним краєвидом.

1892 року на місці дерев’яної грязелікувальниці збудували першу кам’яну будівлю санаторію. Де розташували кімнати з грязьовими процедурами. У внутрішньому дворику стоять лавочки із фонтаном – висохлим. Колись розкішна ліпнина осипається, щось прикриває стара радянська плитка.

Будівля поступово руйнується. На одному крилі, де була реєстратура, ростуть дерева. І хоча прохід закритий зламаним стільцем, люди все одно переходять там йдучи до процедурних кімнат.

Поруч із будівлею кінця позаминулого століття стоять "три батареї" радянських 15-поверхівок. Їх побудували у 1980-х. Тоді санаторій міг прийняти 3000 людей. Зараз працюють не всі корпуси – частина не ремонтувалася з часів будови. Тому нині на території санаторію приймають до 1100 людей. Санаторій всихає.

Влітку лиман наповнюється з річки Великий Куяльник. Холи холоднішає – відкривають трубу і підходить вода з моря. Цю трубу, що з’єднала море з лиманом, побудували 2014 року. Тоді ж започаткували програму зі збереження лиману, щоб вирішити питання з боку Великого Куяльника, від якої живиться лиман. Адже через піщаних браконьєрів, що працюють на берегах річки, вода стала перетікати не у лиман, а туди, де вони накопали. Ще давніше комусь спало на думку"вирінювати" русло річки, що також нашкодило і замулило русло.

Сергій показує, як виглядає труба і жолоб, яким вода потрапляє з моря до лиману:

“Це артерія, яка не дає лиману всохнути. Засув труби відкривають тільки за температури води у морі нижче 8 градусів, щоб без зайвих бактерій, і вода самотужки потрапляє у лиман та підживлює водоймище як і багато років тому, коли між лиманом та морем був канал. Лиман – дитина моря”

На Куяльнику видобували сіль. Як згадка про це тут досі стирчать дерев’яні стовпи, які ставили чи то для містків, чи для резервуарів, у яких випарювалася сіль. Перші згадки про сольові промисли тут 1499 року. Тоді це робили з допомогою чавунів, які занурювали у воду, потім підіймали, вода випаровувалася, а сіль відшкрібали. 1932 року лиман затопило і соляні промисли прикрили.

На лимані цілоріч живе автохтонна пташка: качка-пеганка чи галагаз. Вона ж зображена на гербі селища Красносілка, що на березі лиману.

На березі лиману відбувається фестиваль "Сіль землі", де показують як чумаки сотні років тому займалися сольовими промислами.

1917 року тут лікував ревматизм військовий російської імперської армії шведського походження Карл Гюстав Маннергейм. А у 1947-му під фальшивими документами зв'язкова і довірена особа Романа Шухевича, членкиня ОУН, Галина Дидик.

Грязелечение и море: где в Украине можно отдохнуть с максимальной пользой