У Бердянську існує єдине антикафе, яке функціонує одночасно як молодіжний простір, коворкінг і простір для реалізації всіх на світі ідей. Розповідаємо, як навколо антикафе сформувалася ціла спільнота креативного класу в Бердянську.

Ідея заснувати «Час Є» виникла в 2013 році. Ксенія Клейнос тоді вчилася в Санкт-Петербурзі на економістку, працювала в рекламі, маркетингу та менеджменті, а додому, в Бердянськ, приїжджала тільки навідати маму.

Дивитися відео Бердянськ з дрона на ютубі:

«І от я якось приїхала та зрозуміла, що треба тут щось робити.

Бердянськ — це дуже тихе та депресивне місто. Коли туристи роз’їжджаються, місцевим тут зайнятися нічим.

Я почала частіше сюди заїжджати, організовувати якісь вечори настільних ігор, збирала людей. Спершу жодного приміщення не було. Нам узагалі казали, що робити антикафе в Бердянську — це шалена ідея. Але чому не спробувати? Я зустріла Аллу (співзасновниця антикафе — ред.) і ми за два тижні знайшли приміщення, перефарбували його і зробили невеличкий ремонт», — розповідає Ксенія.

Ксенія Клейнос, засновниця антикафеКсенія Клейнос, засновниця антикафе

Приміщення зараз орендують. Щоб вистачало на зарплати, час від часу тут організовують платні заходи, але їх небагато. Наприклад, англійський розмовний клуб за 20 гривень на годину, ще тут можна забронювати приміщення для святкування дня народження, тренінгу чи майстер-класу.

В антикафе постійно щось відбувається. Курси, презентації, майстер-класи, покази. Глобальна ідея в тому, аби дати місцевим поштовх. Показати, як можна щось створювати у власному місті та дати зрозумілу інструкцію.

«Є сенс розвивати людей, які живуть тут. Вони матимуть в голові якісь ідеї та організовуватимуть щось далі, маючи приклад», — каже Ксенія.

Так вийшло з днем моди — місцева дівчинка прийшла в простір з ідеєю створити фешн-покази, її пропозицію підхопили, власники антикафе поділилися ресурсами і контактами, і день моди вже відбувся вп’яте. Потім у простір прийшла художниця, яка хотіла проводити майстер-класи.

«Ми спочатку робили майстер-класи, потім вийшли за межі простору і стали проводити такі заходи в місті, наприклад, у музеї, організовувати виставки, брати участь у конкурсі талантів, їздити на арт-резиденції. А почалося все з маленької ідеї», — згадує Ксенія.

Фестиваль анімації тут почався з майстер-класу, як робити мультфільми.

Ксенія називає антикафе майданчиком для заходів. Над розвитком простору постійно працює троє людей, і регулярно долучаються волонтери.

«Мені хочеться, щоб місто розвивалося. Але це така річ, що цей розвиток не можна чітко виміряти.

В цілому, я хочу, аби місто було приємним для життя, і тут хотілося бути.

І, звісно, щоб сюди поверталися люди», — говорить Ксенія.

Основна проблема, пояснює, в тому, що люди не бачать тут можливостей для свого розвитку.

«Я хочу, щоб творча людина побачила, що її вміння та талант тут потрібен. Щоб вона знайшла, де саме його можна реалізувати. Що більше людина бачить можливостей — то більше їй хочеться розвиватися далі».

Антикафе вже давно не працює в режимі антикафе. Тобто сюди майже ніколи не приходять для того, щоб заплатити за час. Простір трансформувався і об’єднав навколо себе не лише ентузіастів, а й місцеві бізнеси та частково міськраду, яка час від часу долучається до фінансування спільних проєктів. І антикафе вийшло за межі своїх стін. Цьогоріч, скажімо, волонтери створили на одному з міських пляжів музей — бетонні стіни порту розписали картинами українских художників-абстракціоністів.