Куди звертатися відпочивальникам, якщо вони захворіли у відпустці? У населених пунктах, якщо там живе хоча б близько півтори тисячі людей, зазвичай є амбулаторії та лікар. Але влітку до моря з’їджаються в десятки разів більше людей, і один лікар не може всім надати допомогу. То як вирішують цю проблему на місцях? Розбираємося на прикладі села Приморського Кілійського району на Одещині.

У селі живе менше 2 тисяч людей. Тут працює одна сімейна лікарка, а найближча лікарня – у місті Вилковому за 15 кілометрів. Звідти їде і швидка допомога. А якщо зламали ногу, наприклад – треба їхати в Татарбунари за 50 кілометрів.

У курортній зоні Приморського, а це за декілька кілометрів від села, влітку працює: 1) аптека, не цілодобова; 2) медсестри у двох дитячих санаторіях, вхід до яких закритий.

В аптеку переважна більшість людей і біжить з порізами або втратами свідомості, розповідають місцеві фармацевти.

Вони первинну допомогу нададуть, але виписувати препарати чи навіть радити – не мають права. Це має робити лікар.

Сергій Іванов – сільський голова Приморського – каже, що з радістю мав би ще одного лікаря на базах відпочинку:

«Наша лікарка не хоче ходити й обслуговувати людей на пляжі, вона приймає лише тих, із ким уклала угоду. І я її змусити не можу, бо зарплатню вона отримує не з сільського бюджету. Виходить, на базах нікого немає, а швидка з Вилкового не наїздиться».

Приморська амбулаторія належить до Кілійської райради. І лікарів має наймати Кілія, каже сільголова.

Відпочивальники в ПриморськомуВідпочивальники в Приморському

«На нараді у районі у Кілії я просив: дайте лікаря. Але адміністрація розводить руками – грошей немає наймати ще одного лікаря. Приміщення я б йому знайшов, але зарплатню не маю з чого платити».

Сільголова каже, пропонував базам відпочинку об’єднатися у комунальне підприємство, а з туристичного збору та власних коштів найняти лікаря, який би обслуговував всі бази. Але вони, каже, цю ідею закинули.

Цього літа у Приморському біля баз, у приміщенні колишнього магазину, оселився один лікар-волонтер.

Олександр, лікар-фізіотерапевт з Вінниці, який вже чотири роки працює у Познані, приїхав з початком літа у село Приморське робити людям масажі та звукотерапію. Але за тиждень відправив тибетські чаші для звукотерапії додому і почав приймати пацієнтів в імпровізованій клініці, бо виявилося, що людям бракує елементарної медичної допомоги, а не звукотерапії.

Гроші лікар бере лише за ті процедури, на які люди приїздять спеціально як до фізіотерапевта. Власне, за масажі. За ці кошти купує матеріали для волонтерської невідкладної допомоги: бинти, вату, спирт та інше.

Ще Олександр заробляє, готуючи на продаж смузі та молочні коктейлі. Ще Олександр заробляє, готуючи на продаж смузі та молочні коктейлі.

За добу до нього звертаються в середньому по 20 пацієнтів: з порізами, вітрянкою, хворобою Боткіна, вивихами, опіками, тиском і так далі. Доводиться відкачувати і потопельників.

«Випадки різні. Двоє без моєї участі потонули, трьох відкачав. А одного разу прийшли, кажуть: зранку людина потонула, і вже три години лежить на пляжі, швидка не може приїхати», – розповідає Олександр.

Проблема, каже, і з рятувальниками, і з невідкладною допомогою, і з відпочивальниками: хто дитину недогледів, хто поліз у воду п'яним, хто тверезим, але в шторм.

Ми звернулися до Національної служби здоров’я України, щоб дізнатися, хто відповідальний за те, щоб усі люди на курортах могли отримати медичну допомогу, і хто опікується тим, щоб у на морі були лікарі та рятувальники. Отримали відповідь: пацієнт, який перебуває у невідкладному стані, має право отримати безперервну та безоплатну першу медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, і перша медична допомога до Приморського їде з Вилкового. Щодо того, чи не треба на час туристичного сезону більше лікарів, НСЗУ відповідає так: «Впорядкуванням мережі лікувальних закладів, кадровим забезпеченням, облаштування прибережної зони відпочинку (зокрема, рятувальними та медичними пунктами) опікується місцева влада».

фото Анни Ютченко