Здається, в Україні немає жодної дружної компанії чи родини, де хоча би раз не кинули фразу на кшталт "Їхати на курорт в Україні? Щоб мене розводили за мої ж гроші?" І тут можна закотити очі, подумавши, що ця людина — сноб, нахаба і не цінує українське. Можна підтакнути й відповісти, що українські курорти дійсно не варті того, аби витрачати на них свої гроші та нерви.
А можна розібратися, які ж насправді системні проблеми постійно супроводжують український туристичний сервіс, і чи є шанс вибратися з цього дна. І ще — які стереотипи та переконання заважають місцевим підприємцям підняти морський туризм на пік слави.
Цей текст відображає максимально суб'єктивний та упереджений погляд людини, яка все життя кривилася від українського Півдня, а потім поїхала, щоб його зрозуміти. І щось таки має сказати місцевим.
1. Сезон на морі триває 2,5 місяці не через те, що люди в інший час не можуть.
Можуть. І, можливо, навіть хотіли б, якби знали, чим на тому морі можна зайнятися в травні чи вересні. Сезон на морі міг би з легкістю тривати й усі півроку, але для цього треба пояснити людям, що їх там чекають, і що їм буде чим зайнятися.
Влітку все ясно: сонце, пляж. Але насправді море — це грандіозний ресурс, навколо якого можна розбудовувати цілорічну інфраструктуру. Візьмімо, до прикладу, Балтійське море. Воно переважно холодне, дуже вітряне та непридатне для цілодобового плавання. Там особливо не поніжишся. Але попри це на місцевих набережних завжди людно.
Правда в тому, що люди люблять воду, і не тільки плавати в ній, але й споглядати. Але для цього мають існувати бодай елементарні умови: щонайменше взимку мають працювати готелі з опаленням, діяти кілька закладів, де можна поїсти, вулиці мають бути освітлені ліхтарями, а в місцевому барі не має висіти замок "Зачинені до літа".
Взимку біля моря теж є що робити
2. Якщо сервіс незмінно поганий, не значить, що так буде завжди
Якщо він поганий останні 20 років, але люди все одно їдуть, це точно не означає, що погано має бути й далі.
Це одна з головних проблем. Уявімо звичайну собі власницю хати в, наприклад, Лазурному. Вона добудувала до власного будинку сарайчик років двадцять тому, в сарайчику обладнала три кімнати для туристів і стала здавати ліжко-місця за, скажімо, 50 гривень за добу. Дешева пропозиція для людей невисокого достатку, які раді з'їздити на море, і яких влаштує шланг з водою замість душу, прикритий шторками на городі. Власниця задоволена, бо їй — прибуток, і гості більш-менш раді, ну, бо вони на морі.
Але проходять роки. Тьотя Валя щоліта заробляє собі якусь суму, і як справжня підприємиця вирішує її вкладати далі. Бо бізнес має рости, і прибутки треба множити. Що вона робить? Вона добудовує до сарайчика ще сарайчик, ставить там дві розкладачки і має в голові план — наступного літа з цієї кімнати вона матиме ще три тисячі гривень.
Ціни, звісно, ростуть навіть на сарайчик. Але шланг у душі не змінюється, тому що сантехніку неможливо конвертувати одразу в грошовий еквівалент. Мовляв, люди не платять за душову кабіну, вони платять за ліжко.
У чому ж тут проблема? В тому, що план тьоті Валі недалекоглядний. Вона вкладається в кількість, а не в якість. І рано чи пізно (швидше рано, бо світ дуже стрімкий) її гості зрозуміють, що за 200 гривень на день вони можуть відпочити в кращих умовах, з постійною гарячою водою та без плісняви на стінах. І вони таки оберуть цей другий варіант попри те, що тьотя Валя їм уже як рідна.
3. Людям треба не тільки море
Навіть якщо це літо. Навіть якщо це пік сезону. Навіть якщо вони самі кажуть, що головне — накупатись.
Звісно, важко говорити про всіх. Бо люди різні, і треба їм, відповідно, кому що. Але є деякі речі, які людей об'єднують. Наприклад, в Залізний Порт люди завжди приїжджають на маршрутках чи машинах, бо поїзди сюди не ходять. Звісно, можна ще добратися морем, але таких ентузіастів, погодьтеся, треба пошукати.
До багатьох українських курортів досі немає доріг
А якщо люди добираються наземним транспортом, то їм треба дороги. Відсутність нормальної дороги навряд чи змусить людину розвернутися і передумати їхати у відпустку на півшляху, але наступного разу вона задумається, чи не було би краще взяти квиток у Туреччину та не блювати в пакетик усю дорогу.
Ще людям треба щонайменше якось розважитись. А щоб привабити більше людей, розваги мають бути щонайменше різнопланові. Не знаю, на що розраховують власники атракціонів "поставте пляшку за нитку вертикально та виграйте 20 гривень". Навряд чи на те, що ця розвага буде популярна до кінця світу.
4. Коли вашому курорту пощастило
І поруч з ним намалювалося якесь диво — наприклад, Рожеве озеро — це бонус, але не звільнення від роботи
Імовірно, вам пощастило більше. Бо Рожеве озеро, термальне джерело, пташині озера чи ще якісь природні дива — це бонус, але й відповідальність. Відповідальність — бо якщо курортне містечко не розвивається, маючи так багато всього, з чого можна зробити фішку, — то це провал.
Ви точно чули заклики на кшталт "Приїжджайте до нас, у нас є гарячі джерела та сольові озера, природа неймовірної краси!". І все було би добре, але не можна на кожному стовпі розписувати, яким сяйвом і маревом охоплює туристів при зустрічі з природним чудом, але не запропонувати для цього туриста жодного адекватного способу дістатися до цього чуда.
Рожеві озера на Арабатській стрілці доволі популярні серед туристів
Якщо з людини здирають 500 грн за таксі, яке є єдиним "громадським" видом транспорту до місцевого природного дива, то вона, звісно, туди доїде, бо ж вона перлася сюди через півсвіту. Але навряд чи повернеться сюди вдруге. І це стратегічний провал, бо Рожеве озеро не переважить відсутність інфраструктури, туалетів у кафе, самих кафе чи розваг, наближених до адекватності. Подивитися на озеро — це година. А відпустка — тиждень. Вгадайте, які враження переважать.
5. Люди приїжджають рідше не тому, що в них немає грошей
А це основна причина, якою пояснюють місцеві підприємці зменшення потоку туристів цьогоріч. І не через вибори президента чи парламенту (це теж популярне пояснення).
Люди приїжджають менше через сарафанне радіо та конкуренцію. Українські курорти зараз конкурують не між собою (хоча між собою теж), але й із закордонними альтернативами. Не секрет, що відпочинок у Туреччині чи Єгипті може коштувати вдвічі дешевше за аналогічний тур в Залізний Порт. А навіть якщо ціни ідентичні, то навіщо обирати місце, де тобі обов'язково скажуть щось на кшталт "Ах, хочете дешевше їхати в таксі? Ви ж у відпустці, треба було бути готовими до трикратних цін, це ж сезон!"