Між Кривим Рогом і Києвом забагато кілометрів
Наталя вперше поїхала аніматоркою в табір три роки тому. Її колеги працювали в таборі поблизу Генічеська з початку літа, тому давно були знайомі між собою. Дівчина ж приїхала пізніше і спочатку почувалася незручно.
Все змінилося, коли в табір приїхав новий вожатий – Рома. Він нагадав Наталі давнього приятеля, між ними одразу виникла взаємна симпатія. Хлопець і дівчина почали разом готувати виступи на вечірні концерти у таборі: ставили сценки, вчили танці та пісні.
В останню ніч зміни компанія вожатих пішла купатися на море. Тоді хлопець вперше наважився обійняти Наталю. Цей момент зіпсувала колега: «Рома, я все розповім Маші». Хлопець одразу відсторонився і Наталя зрозуміла, що той має дівчину. Наступного дня зміна закінчилася – Рома і Наталя попрощалися, навіть не обійнявшись. Весь рік після роботи в дитячому таборі вони не спілкувалися.
Наступного року дівчина знову поїхала працювати у дитячий табір вже до Бердянська. На роботу запросили ті ж роботодавці, тому багатьох колег дівчина вже знала. На тритижневій зміні працював і Рома. Він одразу заявив, що з дівчиною вже розійшовся і жодних перешкод для стосунків немає.
За три тижні Рома мав повернутися додому. Він вже відпрацював три зміни і був дуже втомленим. Попри це хлопець залишився ще на одну зміну, аби провести більше часу з Наталею. Вдень Рома і Наталя працювали, ввечері – гуляли узбережжям. Про пару стали пліткувати й інші вихователі, й діти.
«Деякі діти навіть запитували, чи я, бува, не вагітна. Інші ж закидали наші спільні фото в сторіз, тегали, писали, що ми найкраща пара в світі», – сміється Наталя.
Стосунки не продовжилися, каже Наталя, лише тому, що Рома жив у Кривому Розі, а дівчина – в Києві.
Вибач, але це був просто курортний роман
З Дмитром Інна познайомилася у 2016 році, коли відпочивала з подругою у Затоці. У перший вечір відпустки дівчата вечеряли у ресторані, де хлопець працював офіціантом. Дмитро обслуговував їхній столик і здався дуже приємним. Інна захотіла познайомитися і залишила свій номер телефону на серветці. Хлопець зателефонував одразу, щойно забрав рахунок і серветку зі столу. Домовилися зустрітися після зміни. Інна чекала на міському пляжі, Дмитро запропонував прогулятися узбережжям, випити вина.
Вечір видався романтичним: пара дійшла до віддаленого пляжу, де не влаштовували дискотеки.
За активним обговоренням Інна й Дмитро навіть не помітили, як настав ранок.
Наступні дні відпустки були майже однаковими. Зранку вона ходила купатися на море з подругою. Потім йшла до Дмитра на роботу. Поки той працював, чекала його біля бару. Після робочого дня разом ішли на пляжні дискотеки. Коли ж у хлопця був вихідний, пара весь день проводила разом у місті чи на пляжі. Ввечері вони танцювали на дискотеках і гуляли біля нічного моря.
Одного разу Дмитро вирішив зробити Інні сюрприз: після того, як закрив зміну, приготував вечерю на двох. Ресторан був лише для них двох, лунала тиха музика. Дмитро й Інна піднялися на терасу, над безлюдним пляжем літали пташки.
«Найбільше з того вечора пам’ятаю краєвиди. Море було спокійним, місяць відбився у товщі води. У цьому ресторані ми й зустріли світанок», – згадує дівчина.
За два тижні Інна повернулася додому. Дмитро залишився працювати в Затоці. Кілька місяців вони постійно переписувалися. Дівчина навіть кілька разів приїжджала до хлопця в гості.
Після повернення додому навіть не зідзвонились
Влітку 2013 року Аліса поїхала працювати помічницею вихователя у дитячий табір на Азовське море. Дитиною вона бувала там щороку, тому зраділа, коли випала нагода підзаробити в знайомому місці.
Святослава вона помітила вже в перший день. Поселення в день заїзду було для хлопців зірковим часом. Вони завзято взялися допомагати дітям з важкими сумками та валізами. Аліса спостерігала за тим, як метушиться Святослав, але заговорити першою не наважувалася.
Познайомилися ввечері перед табірною дискотекою. Це було особливе свято: час найкращого одягу, зачісок і яскравого макіяжу.
Коли діти поснули, пара пішла гуляти узбережжям. За повільними розмовами дійшли до кінця бази, а повертатися до гурту не хотіли. Для того, щоб йти далі, треба було перелізти через високу стіну.
– Я не полізу, навіщо? Давай залишимося тут, – почала Аліса.
– Чекаю тебе по іншу сторону, – після поцілунку сказав Святослав і зник за стіною.
Відтоді пара почала постійно спілкуватися. Вихователі знали, що керівники табірної зміни не схвалюють стосунків на очах у дітей, і через це зазвичай майже не бували разом відкрито. Багато часу проводили разом за буденними табірними активностями: ранковими вмиваннями, сніданками, іграми, підготовкою до концертів та конкурсів. Рідко вдавалося провести час наодинці, подалі від чужих очей.
А потім зміна закінчилася разом із любовною пригодою. Після повернення додому навіть не зідзвонювалися. Аліса каже, це був просто цікавий досвід, який неодмінно мав трапитися в її житті. Тепер принаймні є що згадати.