Захарченко Вячеслав Карпович у Хорлах знаменитість. Він місцевий художник, чиї картини забирають на виставки в Ліхтенштейн, а сам він постійно повторює, що з Хорлів нікуди не поїде. У нього тут своя місія. Він пише картини та хоче навчати цього інших.

Вячеслав Карпович народився в Хорлах у 1936 році. У молодості був спортивним фотокореспондентом, хоча працював електриком. Щоразу його викликала газета “Текстильщик” фіксувати якусь спортивну подію. Одного разу, розповідає, він насунув на лоба кепку, повісив на шию старий “Зеніт” (чим усіх шокував), фотографував, затисавшись серед немалої групи (а було близько 30 осіб) кореспондентів. 

  • До мене тут і з Берліна приїжджали, пропонували поїхати на міжнародну виставку, але я відмовляюсь. У 2015 році я дозволив у Києві зробити, і то була  не моя виставка. Студенти Київської академії мистецтв попросили зробити макет красивої будівлі. Ми працювали над ним в Хорлах півтора місяця. З’ясувалося, що для президента будівлю красиву ми зробили. А так я ніде не світився. Для художника треба свобода, щоб він працював.

Пану Вячеславу пропонували зробити виставку в Ліхтенштейні, та він відмовився. Бо, каже, народився і виріс у Хорлах і тому хоче організувати виставку в Україні: в Хеорсоні, на якійі буде 150 робіт. 

 

 

Коли було 180 років Софії Богданівни - я зробив такі 2 портрети. Вся рамка була в об’ємній ліпнині. Вони були дворянами - ось 2 дворянських герба. Тут стоїть Микола 2 - він навідував Асканію Нову. портрет досі стоїть в трапезній асканії Нової. Портрет - портретом, але рама зроблена на диво об’ємною, ще таких рам ніхто не робив. 

Був такий парадокс - до свята (др Софії Богданівни?) проходила виставка всіх художників України, хто щось робили для Асканії Нової. Виставили і цей портрет. І що ви думаєте - його оцінили в 150 000 $ і хотіли продати Едуа́рд Фальц-Фейн, щоб сім’я купила цей портрет. Я не вірив, а коли Наталія приїхала сказала - так, вирішили продати цей портрет. А я їм за 500 $ написав. 

 

Цей портрет я зробив, коли вона приїхала в Хорли. Вже не було ні Гусмана ні Едуарда і вона одна сюди приїхала. А портрети попросили зробити, коли її вбили. Тоді їй було 84 роки. На 1 портреті вона молода, а на 2-у старше. 

 

Коли в Киргизії були погроми я повернувся додому. В Киргизії я мало не потрапив до рабства. Мені за високу платню пропонували працювати на “місцевих царьків”. Я їм підходив і вони хотіли взяти мене робити те, що вони хочуть. Звідти було складно вибратися, але мене врятували. Сказали, якщо я 3 роки не буду світитися і не писатиму картини - виживу. І я 10 років займався тут свинарством і рогатим скотом. Мене врятувала студія. Хоч я і не малював, але займався з учнями. Зараз до мене також ходить одна учениця.

Звісно, зараз складніше, бо немає студії.

Вже 3 роки немає. Закрив наш прєдсєдатєль. І потім її розбили. У нас в студії раніше було чисто.

12 - 13 чоловік. Для Хорлів це добре. Заняття проходили у суботу/неділю. Я давав їм і домашнє завдання. 

На старих фотографіях Хорлів ви бачили, що було багато фруктових садів, парків, хатки були білі та чистенькі. Була відповідальність, щоб все було красиво. Я не можу також похвалитися, але вірю, що коли зроблю студію - наведу лад. Зараз я більше на роботи звертаю увагу. Я сподіваюсь, що прийде час і у мене буде власна студія на власній території.  

Я кабініст - це означає, що ті хто навчаються в моїй студії мають спочатку навчитися правильно малювати, а потім “хоч на голову ставайте”. А зараз навпаки. Мою студію навіть тричі закривали, бо вважали, що я не тому навчаю дітей. Спочатку студію вирішили зробити платною, але я сказав: “Поки я тут платної студії не буде”. Тоді студію закрили. 

Виставили роботи у виставковій залі і роботи студійців виявились кращими за роботи художників. Люди почали говорити, що діти так малювати не можуть і нас знову закрили. Відступили від нас лише тоді, коли нам присвоїли звання “народної студії”. 

У мене завжди були безкоштовні студії. Але мої студійці завжди займали перші місця.

Так. Спочатку я проведу кілька професійних виставок, потім ці роботи продам і на отримані гроші зроблю студію. Я не збираюсь просити у когось гроші. Треба знайти людей, яких будуть цікавити мої роботи і щоб на отримані гроші я зміг побудувати студію. Думаю все вийде і коли студія буде - це буде дуже добре.