Чому не можна кидати в море й казати «пливи» та як зробити процес навчання максимально безболісним.

Коли можна починати?

До води варто привчати дитину ще до року. Звісно, не на відкритій воді, а просто у ванній. Можна занурювати дитину в воду, дозволяти бавитись та ляпати водою. Тоді немовля ростиме з відчуттям того, що вода – це нестрашно, та почуватиметься впевненіше у більших водоймах.

З двох до чотирьох років можна вчити дитину занурюватись у воду самостійно. Починати теж варто з ванної, аби дитина не боялась.

«Головне правило для батьків – це не робити різких рухів і не лякати дитину, що б не сталось: чи вода потрапила в очі, чи дитина захлинулась водою. Треба сказати дитині, що все добре, це нестрашно, перевернути і поплескати по спині», – каже Наталія Худякова.

Jen Theodore, Unsplash

А вже вчитись плавати можна з трьох-чотирьох років. Перед першими уроками можна показати мультики про підводний світ або відео про водних мешканців, як-от «У пошуках Немо», «Підводна братва» чи «Риф». Також можна запропонувати дитині пограти в морських звіряток, уявити себе дельфіном або маленьким тюленем.

Наталія радить навчатися плавати у спеціалізованому басейні під наглядом інструктора. Можна також звернутись до спеціаліста, аби той окремо пояснив батькам, як плавати разом із дітьми. Часто у басейнах є кількаразові курси для батьків.

Навчатись бажано в групі, аби дитина звикала до того, що поруч є інші люди.

«Це додає дітям впевненості, бо мама чи тато поруч. Таким чином, батьки з дитиною – у воді, а тренер підказує, як займатись з дитиною», – пояснює інструкторка.

Liana Mikah, Unsplash

Навчатись можна і у відкритій водоймі, але є кілька вимог:

  • У морі, озері чи річці має бути чистою, бо під час перших занять людина ковтає багато води;

  • Вода має бути прозорою, щоб дитина бачила дно та свої ноги. Це – аби не боятись, що вона не зможе стати в будь-який момент навчання;

  • У воді та на дні не має бути водоростей та інших рослин, щоб дитина не зачепилась і не злякалась;

  • Вода мусить бути спокійною, аби дитину не знесло хвилями.

Натомість, у басейні зазвичай обмежений простір, вода правильної температури і мають бути дотримані санітарні норми.

Інструкторка радить проводити заняття з дитиною до року не більше 15-20 хвилин. У дітей двох-п’яти років заняття може тривати 30-45 хвилини. Для дітей після п’яти років – 45-60 хвилин. Цього достатньо, аби дитина не втомлювалась та сприймала інформацію. Займатись варто 2-3 рази на тиждень.

Як тримати дитину та в які ігри можна грати?

Перш за все, треба навчити дитину пірнати та триматись на воді. Дітей до року треба підтримувати однією рукою під шию. Тобто підборіддя тримати над водою, а іншою тримати корпус. Якщо вчити дитину триматись на спині, то руку треба тримати під спиною і великий палець між лопаток, а другу руку – під головою. Якщо дитина вже самостійно тримає голову, її можна брати попід пахви чи за руки.

До того ж, це можна робити у ігровій формі:

  • Гра «Зірочка». Треба покласти дитину на воду, злегка підтримуючи під груди. Нехай дитина витягне ноги і руки в різні боки. Поступово можна вчити затримувати дихання і опускати голову вниз в позиції «зірочка» без сторонньої допомоги;

  • Гра «Поплавок». Дитина, яка впевнено почувається у воді, має обхопити коліна руками у воді і «зависнути» на кілька секунд, затримавши дихання.

В будь-якому віці, аби навчити дитину пірнати, можна обігрувати ті розваги, які подобаються дитині. До прикладу, якщо дитина любить грати у м'яч, то можна кинути його далі, аби вона допливла до нього і принесла.

Mariano Nocetti, Unsplash

«Якщо просиш дитину: «Пірнай», а вона боїться, то точно не робитиме цього. А якщо закинути м'яч і попросити принести, то дитина, швидше за все, за ним піде. І навіть якщо послизнеться у воді і впаде, то не помітить, як занурилась. Діти зазвичай не помічають, що вже пірнають, а кажуть, що досі бояться», – пояснює Наталія.

Ще одна гра для – покласти іграшки чи цікаві для дитини речі на дно і просити, щоб вона їх дістала.

Коли дитина зможе утримувати своє тіло на поверхні та пірнати, їй треба буде опанувати техніку плавання. Зробити це можна за допомогою декількох вправ:

  • «Серце». Треба навчити дитину малювати руками серце перед собою. Це допоможе зрозуміти, як рухати руками в техніці брас.

  • «Каченя». Треба підтримувати дитину за руки, а вона має ногами показати, як качка перебирає у воді ластами. Потім дитину треба спробувати відпустити – нехай виконає вправу самостійно.

  • «Жабка». Дитину треба тримати за руки, а вона має виконувати рухи ногами, імітуючи жабку. Потім можна попросити малюка з’єднати ці рухи з «серцем».

  • «Я сам». Коли дитині вдасться плисти, можна пропонувати їй зайти у воду по шию і плисти до берега. Тоді дитина відчуватиме себе самостійною, але якщо малюк втомиться, завжди зможе стати на ноги.

За словами інструкторки, в будь-якому віці люди починають вчитись плавати з тих самих вправ та рухів. Різниця тільки в тому, що до 10 років це може бути в ігровій формі, а після 10 років важлива дисципліна, і людині можна пояснювати, чому, що і для чого треба робити.

Що робити не можна?

«Якщо батьки думають, що кинуть дитину в річку чи в море, – і вона сама випливе, то це не так. Більше того – батьки можуть вчасно не зреагувати і не надати допомогу. А дитина може злякатись і отримати психологічну травму на роки. Ось зараз я займаюсь з дорослими, більшість з яких мають дитячу травму, бо батьки отак намагались навчити їх плавати», – розповідає Наталія Худякова.

Кидати дитину у воду можна за кількох умов: якщо батьки впевнені, що зможуть за секунду або дві допомогти дитині поборотися з водою, і пояснять перед тим, що це гра, а дитина на це погодиться.

Головне, каже інструкторка, – це розміреність у навчанні. Щоб навчитись плавати, різним дітям потрібна різна кількість часу. Також не можна «різко сіпатись» чи «ойкати», якщо дитина наковталась води чи вода потрапила в очі. Таким чином, батьки самі дають знати дитині, що щось пішло не так, і викликають у неї страх.

До того ж, у дитячому віці легше навчитись плавати. За словами інструкторки, дорослі зазвичай вже мають позитивний чи негативний досвід плавання і навчання. Серед найбільших проблем: дорослі бояться опустити голову у воду, бо вони знають, чим це може закінчитись. Тому часто люди перестраховуються, навіть не спробувавши. Діти цього зазвичай не бояться.

Натомість, дітям страшно довіритись дорослим, зрозуміти, що це нестрашно, весело і потрібно. Діти також бояться відривати нога від дна та лягати на спину. В дитячому віці з цим легко може впоратись інструктор. Втім, саме через страх води виникає небажання вчитись у старшому віці.

Буває таке, що дитина навчилась плавати, але робить це неправильно. Йдеться про те, що дитина розводить руками на воді не як плавець, або надмірно рухає ногами. Так-от, інструкторка запевняє, що не варто боятися наслідків цієї «неправильності». Особливо, якщо немає цілі потрапити в секцію з плавання.

Головне – щоб дитина правильно дихала під водою. Повітря треба вдихати ротом, а видихати – носом. Але якщо людина неправильно пливе, то не зможе робити це довго, бо організм втомлюватиметься.

Неправильні рухи при плаванні шкодять тільки людям, які мають проблеми з опорно-руховим апаратом чи суглобами. Тоді, до прикладу, зайві рухи руками додають навантаження на спину. В такому випадку, треба обов’язково порадитись з інструктором та запитати, чи не сприяє таке навантаження розвитку хвороби.

Siska Vrijburg, Unsplash