Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
У річці водиться стільки раків, їх нікуди дівати й починають додавати навіть у борщ? Слід задуматися, чи не вартує цей рак у борщі стати місцевою родзинкою. Розказуємо про фестивалі, які існують у селах, містечках та громадах не лише на українському півдні, а й по всій Україні.
Помідоровий
У сезон томатів, хоч на один літній день, Дерибасівська вулиця в Одесі стає червоною. Під музичний супровід люди ведуть паради червоних автівок, готують помідорові торти, а головне — танцюють та хлюпаються в томатах, перетворюючи їх у юшку.
Подібний фест — "Томатина" — є й в Іспанії. Під час свята іспанці посеред вулиць кидаються томатами, як сніжками. В Одесі томатного "місива" ще нема (на жаль чи на щастя), зате є ярмарок, де торгують десятками сортів помідорів і вчать готувати чорноморських мідій у томатному соусі.
Полуничний
Цей фестиваль теж відбувається в Одесі. До центрального парку людей закликають приходити в образі ягоди. На святі увесь день готують і продають полуничні страви, підбирають відтінки червоних помад та суконь, вчать варити варення. Є навіть оригінальна розвага: сісти на спеціальний велосипед, який чавить для гостей смузі, якщо крутити педалі. Фестиваль вважають сімейним, тому одночасно тут проводять лекції про те, як уникати конфліктів у сім’ї та піклуватися про безпеку дітей.
Полуничний фестиваль відбувається в Одесі
Чорничний
На Закарпатті в селі Гукливе, біля підніжжя Боржавських полонин, місцеві організовують фестиваль "Верховинська яфина". Яфиною тут називають чорницю, яку щоліта збирають чи не тоннами. На фесті все, як із помідорами в Одесі, тільки роти не червоні, а чорні. На тому ж Закарпатті в селі Геча є фестиваль сливового леквару – закарпатського повидла, яке готують, помішуючи, цілісіньку добу.
Кавуновий
Фестиваль із громіздкою назвою "Український кавун — солодке диво" проводять у містечку Гола Пристань на Херсонщині. Місцеві вважають свою землю кавуновою столицею: звідси кавуни роз’їжджаються всією країною. Під час кількох днів фестивалю тут можна об’їдатися кавунами, як у мріях дитинства, — занурившись у скибку лицем. Тут наливають кавуновий сік і подають страви з нього, вчать різьбленню на кавуновій шкірці й щороку визначають найважчий кавун. Одного разу сюди майже довезли 125-тикілограмового, але розбили дорогою.
Фестиваль кавунів щороку відбувається на Херсонщині
Рибна юшка
На Одещині (в Маяковській громаді) кілька днів готують юшку з понад двох десятків рецептів. Таким фестом люди популяризують місцеві продукти та кухню. Кажуть, що у звичайні дні всі сім’ї тримають свої рецепти в таємниці й діляться ними лише в дні фестивалю. Бо уха — це не просто суп із рибою. Її смак щонайменше залежить від виду риби та способу приготування.
Приготування такої страви на фестивалі виглядає, як ритуал. Деякі кухарі гасять напівзотлілі поліна в юшці, щоб було смачніше. Також у місцевих можна скуштувати:
- каурму з баранини,
- бринзу з духмяними травами,
- дунайського оселедця,
- сармі у виноградних листях,
- молдавську мамалигу з бринзою та сметаною,
- меліну та гезляме,
- болгарський кебаб-мангал тощо.
Десятиметрова ковбаса
Любашівська громада на Одещині популяризує себе через ковбасний фестиваль. На ярмарку одночасно важать, ріжуть і пакують ковбасу, танцюють і б’ються козаки, гості вчаться робити варено-копчену, сиров’ялену чи сирокопчену ковбасу, виробники міряються десятиметровими ковбасами, а місцеві готують своїх свиней до перегонів.
Фестиваль ковбаси влаштовують на Одещині
Поїсти і заміж
У Херсоні проводять гастрономічний фестиваль "Тышо-Тышо". Приготування вуличної їжі тут поєднують із виступами вуличних музикантів. Крім як поїсти, на фестивалі можна жартома одружитися в "Тышо-Тышо РАГС-і". Замість весільних голубів, тут вам запропонують весільних раків.
Борщ
Містечка, де люблять і вміють готувати борщ, теж мають фестивалі, як от "Борщ’їв" у місті Борщові на Тернопільщині й "Таврія-Борщ" в Асканії-Новій. Тут усе, як у всіх, тільки замість томатів чи кавунів, — суцільний борщ.
В Асканії-Новій люди готують два десятки видів борщів за різними південними рецептами: з колобками та балабениками, з начиненою галушкою качкою, зі смаженими бичками, линами, карасями, з кавуном та виноградом.
Тим часом на Закарпатті на околиці Берегового в селі Мужієво створили фестиваль "Золотий гуляш".
Борщ на будь-який смак з різних куточків України
Бички
Фестиваль "Смажений бичок" відбувається в курортному Скадовську на Херсонщині. На центральній набережній до ночі співають, смажать бичків, танцюють у піску і продають страви з морепродуктів.
Консервація
У Запоріжжі майже двадцять років існує фестиваль домашньої консервації. Люди з усіх областей приїжджають виставляти на торг свої джеми, карамелі, в’ялені томати, крафтову пастилу, сири, домашні цукати, пряники та капкейки, конфітюри, медові муси, соуси, власні спеції. Консервація тут — як мистецтво. Тому всіх охочих вчать декорувати свої банки-закрутки. По-перше, це гарно, по-друге, краще продається.
Морозиво
В Одесі є фестиваль солодощів та морозива. Цілісінький день у парку продають торти, шоколад, карамель і сотні видів морозива. Навіть смажене. І гостре. І солоне. Солоне, до речі, з пармезаном.
Фестиваль морозива відбувається в Одесі
Фестиваль світла
"Бартервіль Арт Фест" у 10-тисячному райцентрі Мена на Чернігівщині став не лише тематичним фестивалем світла та лампочок — це й історія про те, як камерні музичні вечори двадцятирічної молоді за десять років переросли у кількатисячний фестиваль з авторським декором та півсотнею музикантів із різних куточків України.
Менські хлопці та дівчата починали із закинутих приміщень, потім створили сцену із понтонів на Десні, які назвали "Сатурналіями", а згодом залучили міське фінансування, аби створити конкурентний фестиваль у своєму райцентрі. Коли кількість відвідувачів перейшла тисячну позначку, організатори й самі здивувалися.
Після останнього фестивалю організатори досі відпочивають, проте містечку Мена сподобалося фестивалити, ідею підхопила місцева влада, зібрала волонтерів і другий рік поспіль організовує музичний фестиваль "ЛуМена". Їхній фестиваль має на меті популяризувати енергоефективність.
Як ще фестивалять по Україні
- Кілька тисяч людей збирає й козацький фестиваль "Покрова на Хортиці". Щороку, 14 жовтня, на острові люди в національних костюмах і козацькому настрої зранку йдуть до Січової церкви Покрови, звідти вертаються ходою під козацькі пісні, щоби приєднатися до звичних фестивальних розваг — майстер-класів, ярмарків, козацьких вистав, танців та концертів.
- У Запоріжжі місцеві митці створили "Ленд-арт фестиваль". Щороку сюди приїжджають скульптори, аби гуртом виготовляти арт-об’єкти з природних матеріалів. Так постають, наприклад, кількаметрові коні з гілок. Водночас люди тут спілкуються і прибирають парки чи береги річки. Виготовляти скульптури запрошують усіх — і тих, хто уміє, і тих — хто в руках гілки не тримав.
- В Одесі є фестиваль піщаних скульптур: профі й аматори зводять будинки, левів та русалок із кар’єрного піску з дна озера, який може довго тримати форму. Учасникам дають на це аж 40 тонн.
Фестиваль піщаних скульптур в Одесі
- Чимало в Україні й історичних фестів, як от "Форпост" у Кам’янці-Подільському. Це фестиваль середньовічної української культури. Відбувається все у величезній міській фортеці, де на три дні відтворюють середньовічні поселення, поєдинки, ярмарки та харчевні.
- У Мезинському національному парку на Чернігівщині, де сто років тому знайшли поселення кроманьйонців із палеоліту, проводять фестиваль "Мамонт-Фест". Тут гостей на кілька днів відправляють у ще глибшу часову мандрівку — у життя кроманьйонців. Усе в стилі кам’яної доби. Дрес-код — "первісні люди". Але їжу добувати самому не доведеться й мамонтів не покажуть — хіба кісти. Гуртом тут ходять хіба на найближче село в магазин.
Коли унікальні обряди
Незвичні традиції регіону, особливо, коли вони рідкісні чи унікальні, можна подати як фестиваль для сотень зацікавлених. Так відбувається в селі міського типу Міжгір’я на Закарпатті, де є фестиваль "Проводи отар на полонину".
Місцеві змогли перетворити свій давній звичай та повсякденність у масове святкування. Дійство відбувається на Синевирському перевалі серед карпатських гір. Вівчарів проводжають щедрими побажаннями гарного літа на полонині, адже жити їм там аж до осені.
Навколо співають, танцюють, проводять майстер-класи з ковальства, готують сир, вурду і бринзу, місцеві продають власні страви і вироби, а увечері всі палять вівчарську ватру, яка, за повір’ям, відганяє від отари овець та їхніх поводирів злих тварин та духів.
Проводи вівчарів стали фестивалем на Закарпатті
На Полтавщині в селі Опішне у фестиваль перетворили місцеве гончарство. Кілька днів тут ліплять та продають горщики, вчать це робити інших, готують місцеві страви, катають на возі та розписують тіло глиною.
"Маланка-фест" у Чернівцях – це своєрідний карнавал людей у кольорових костюмах усілякої нечисті, що ходить центральними вулицями, співає, танцює й, навіть водить тринадцятиметрового дракона.
На Херсонщині ж є фестиваль, який знайомить людей із частинкою німецької культури на українській землі. Ще в середині ХІХ століття на Херсонщині німці-колоністи заснували поселення Кронау. Їхні нащадки досі тут мешкають, а культуру з культурою знайомить "Кронау-фест".
Для гостей проводять історичні екскурсії будівлями, які збереглися до сьогодні, розповідають про традиції німців, як виглядали їхні будні, показують світлини й картини нащадків. Традиційно на фестивалі є ярмарки з їжею й місцевими виробами. Навіть невеликий чемпіонат із футболу. Свій фестиваль місцеві називають "туристично-ностальгійним туризмом".
Як хочете й собі влаштувати фестиваль – вистачить і того, що вдосталь родить на городі чи ловиться в річці, або дрібничка, яку виготовляють місцеві майстри. Будь-яка історична подія, яка сталася на території містечка, – й у вас уже є неймовірна ідея для фесту.
