Як завгодно. Можна навіть літаком (щоправда, лише до Запоріжжя).

Бердянськ знаходить у Бердянській затоці. Окрім нього її узбережжі є ще одне місто - Приморськ. Більша частина пляжів у Бердянську знаходиться на косі, яку ділять на три частину - Ближню, Середню і Дальню.

Жити можна в Бердянську або на Бердянській косі. На косі чистіше море й пляж довжиною в 23 кілометри, а в Бердянську купа розваг, барів, ресторанів, атракціонів і всякого такого. З дітьми зазвичай радять їхати на косу, бо там менше гамору (хоча зараз її так забудовують, що скоро різниці не буде й помітно).

Варіантів житла традиційно є кілька: приватний сектор, готелі, бази відпочинку та санаторії. З першим усе, здавалося б, просто: приїжджаєш у місто, прогулюєшся найближчими вулицями та знаходиш собі житло. Все було би саме так, але Бердянськ нещодавно отримав статус найпопулярнішого українського курорту, тож є ризик, що ви так нічого толкового не знайдете. До того ж, це не село, а місто, тож просто стукати в хати не вийде.

Тому радимо подбати про житло завчасно. На офіційному туристичному сайті міста є список місць, які працюють цілий рік або лише сезонно. Загалом у Бердянску майже сотня баз відпочинку та готелів. Ми не радитимемо вам цього разу жодне конкретне місце, бо нам обидва рази не пощастило, і повертатися туди не хочеться. Ми шукали житло через сервіс booking.com. І якщо ви повторюватимете наш шлях, то перше, що зробіть — почитайте відгуки.

Головне правило вибору — дивіться на локацію. Врахуйте, якщо готель буде з видом на оглядове колесо, то сон вам тільки снитиметься.

У Бердянську ви точно не схудните (хоча все може бути, головне — не їжте майонезні салати з розкладок). У Бердянську є офіційний сайт міста, де зібрали майже всю необхідну логістичну інформацію для гостей. Зокрема, склали список місць, де можна пообідати. Там є підбірка найкращих (або ні) їдалень, пабів, кафе та ресторанів.

Ми були, звісно, не всюди, але встигли зайти в найрекомендованіші місця. Зокрема, в Пивбар №1 на Приморській площі. Крім пива (але воно, кажуть, теж нормальне й місцеве), є багато страв із місцевої риби та морепродуктів. Ми куштували бичків і ще щось із рапанами. Бички достойні, рапани не дуже.

Трошки далі від центру є ресто-паб Катран, де теж подають пиво, бургери (навіть із креветками, дуже смачно) та ще з десяток оригінальних страв, якими ви можете розбавити свої курортні обіди.

Найсмачніша піца — в піцерії Немо на вулиці Шмідта. Її настільки облюбували туристи й місцеві, що готові вистоювати годинну чергу під дощем. Люди працюють теж привітні. Якщо ви знайдете волосину поруч із ананасом і куркою, грошей з вас ніхто брати не буде.

Або на міських пляжах, або на Бердянській косі. На косі краще, в Бердянську людяніше, але їхати нікуди не треба (якщо ви, звісно, зупинилися в самому місті). Коса простягається на 23 кілометри, і це все — один суцільний пляж. Якщо будете з зовнішньої сторони, то вам відкриватиметься вид на відкрите море, а якщо з зовнішньої — то порт і саме місто.

На найближчій до Бердянська частині коси розташовані всякі атракції: дельфінарій, аквапарк, бази відпочинку, готелі. Клуби й барчики — трохи далі, на середній косі. А на дальній нічого з цього немає, лише просторі пляжі, заповідник і маяк. Радимо їхати саме туди. Якщо пройти буквально хвилин 20 від маяка, то можете навіть лишитися на березі без зайвих очей.

У самому Бердянську є кілька пляжів. Один із них — Центральний пляж №1, розташований на набережній. Він досить широкий із прийнятною інфраструктурою (туалети, лежаки, навіси), але біля порту. Тому якщо вам таке сусідство не дуже, шукайте далі. Пляж №2 — в районі Ліски, тут теж є інфраструктура і піщане плавне дно. Можете спробувати його. Ще один пляж (№3) розташований між районами Слобідка і центром. Тут теж зазвичай не проштовхнутися.

Ще до двох бердянських пляжів треба доїхати. Наприклад, пляж АКЗ починається при в'їзді в місто та закінчується біля берегоукріплювальних тамб. Тут побудували дитячі табори, тож більшість пляжів — у користуванні таборів, а для всіх відкрита ділянка двожиною метрів сто. Добиратися з центру до півгодини.

До пляжу "Лазурний" теж треба трошки проїхатися (маршруткою №20). Він має вихід у відкрите море, тож вода тут чистіша, ніж біля порту.

Як завгодно, але не факт, що вийде. Тут дійсно досить багато традиційних, як для курортного міста, атракцій, і більшість з них ви знайдете на набережній увечері. Площа перетворюється на Лас-Вегас з вогнями, атракціонами й купою вельми дивних, але й звичних, пропозицій. Скажімо, тут можна постріляти в тирі по кульках, повисіти дві хвилини на балці та виграти 200 гривень, сходити в 10-D кінозалу на кілька квадратних метрів (звідти доносився страхітливий вереск, подумайте тричі), ігри у віртуальній реальності та ще півсотні речей, якими можна себе зайняти, якщо вам аж дуже нудно. Але розраховуйте свої сили та не лізьте на колесо п'яними.

У центрі ввечері та вночі гучно, тож якщо ви не любите хаос і натовп — не йдіть туди після заходу сонця.

У Бердянську є антикафе, де завжди можна себе чимось зайняти. Воно називається "Час Є!" і там періодично відбуваються лекції, майстер-класи, кінопокази чи серії воркшопів. Там можна пограти в настільні ігри чи просто почитати книжки. Деякі заходи безкоштовні, деякі ні, але радимо стежити за цим простором у фб. Раптом саме під час вашої відпустки туди приїде ваш улюблений музикант або показуватимуть хороший фільм.

У Бердянську можна замовити кілька тематичних екскурсій. Якщо традиційні оглядові вас не спокушають, йдіть на екскурсію бердянськими маяками.

Якщо ви зупинилися в самому Бердянську, то перш за все їдьте на косу. Туди регулярно ходять маршрутки, можна замовити таксі. Зараз коса фактично повністю забудована готелями й базами відпочинку, і з кожним роком їх стає усе більше. Рівень забруднення росте, а місцеві унікальні озера руйнуються. Поки частина з них (наприклад, Кругле, Мазанкове, Довге, Велике й Красне) ще живі, з'їздіть. Солоність води в озерах подекуди така ж висока, як у Червоному морі.

Заради чого дійсно варто їхати на косу — Нижньобердянський маяк. Він стоїть на краю коси, між озерцями. Його побудували всередині 19 століття, а на електрику перевели одним із першим у світі. Маяки донедавна були стратегічними об'єктами, куди не можна було потрапити без спеціального дозволу київсього департаменту. Проте зараз нарешті маяки відкривають для туристів. Процес лише запустили, і першими відкрили кілька маяків на Херсонщині. Бердянських маяків у списку "дозволених" ще немає, але, можливо, до літа з'явиться. У будь-якому разі туди варто з'їздити і подивитися хоча би ззовні. Історія маяків, зокрема українських, дійсно дивує. Ви знали, наприклад, чому в світі немає двох однакових маяків, за яким принципом його фарбують та які маяки називають райськими? Якщо ні, тицяйте на посилання.

А ще нинішній наглядач Нижньобердянського маяка, Яків Федірко, працює тут уже більше пів століття. Він продовжив династію свого батька, якому після війни запропонували роботу на маяку. Родина переїхала з Маріуполя, і відтоді Яків Васильович з маяками має справу щодня, ось вже майже 70 років. З них років 5 він працював на кримському маяку, але все ж повернувся сюди. Яків Васильович, як і всі наглядачі маяків, живе в будинку на території маяка. На роботі він майже завжди, тож є шанс, що вам пощастить із ним поговорити.

Якщо маєте день чи два, їдьте дивитися на небо в телескоп і пити українські вина. Хвилин за сорок від Бердянська, в селі Оленівка, торік відкрили Астрохату. Це місце, де збираються астролюбителі для того, щоб спостерігати за галактикою в телескоп. А ще подегустувати українські вина, відпочити від гамору міста, побути наодинці з собою і селом, погрітися біля багаття та поспати в тіпі — житлі кочових індіанців. Ось тут ми вже писали, що це за місце, хто його створив і навіщо. До того ж, влітку в Астрохаті планують провести кілька дитячих таборів, тож якщо думаєте, куди спровадити дитину, аби вона і розважилась, і дізналася щось нове, пишіть Юлії та Олексію. Вони подбають, щоб після зміни дитина знала основне про будову Всесвіту, і могла перевірити зіркові об'єкти на власні очі.

Порт з'явився тут два століття тому, і це зараз єдиний морський транспортний вузол в області. Всередину вас, звісно, ніхто не пустить, але порозглядати кораблі здалеку зможете. До того ж, зі сторони пляжу (праворуч від порту) стіну перетворили на музей. Засновники антикафе "Час Є!" вирішили трошки розбавити одноманітне пляжне життя і на бетонних плитах намалювали копії картин художників-авангардистів. Тепер на пляжі можна не лише пожувати кукурудзу, але й подивитися збільшені в кілька разів картини Марії Приймаченко, Василя Кандинського, Казимира Малевича та інших художників.

Обов'язково варто пройтись набережною, але у вас в будь-якому разі мало шансів її оминути. Тут є красива і досить фотогенічна альтанка, неподалік пам'ятник бичку-годувальнику, купа закладів для поїсти, і вид на море. Можете пройтись до Бердянського педагогічного універститету. Раніше тут була класична чоловіча гімназія, а тепер, крім учбових приміщень, є музей та виставка, присвячена будівлі.
Архітектура в місті направду цікава, і деякі будівлі стоять вже по два століття. Радимо якось виділити пів дня чи день — і блукати вулицями.
Маршрут для такої прогулянки з сенсом уже є.

Агенція АртПоле та Інститут історичної урбаністики в Бердянську спроектували культурну мапу міста з позначками місць, які покажуть вам справжній Бердянськ з історією. Карта складається з двох частин. На історичній позначено пам'ятки архітектури 19-20 століть, частина з яких повністю збереглася, а частина — залишилася лише на фотографіях чи у документах. Якщо ви цікавитеся минулим і хочете побачити трансформації в місті — радимо пройтися цим маршрутом. У списку місць є, скажімо, караїмська кенаса, де зараз діє спортивний клуб, нижньобердянський маяк на косі, синагога, на місці якої нині житловий будинок і собор, де тепер міський ринок.

Сучасну мапу міста створили самі бердянці. Сотні місцевих взяли участь в опитуванні, які місця вони вважають найкрасивішими чи найцікавішими для відвідування. З цих рекомендацій сформували 50 об'єктів, які згадували найчастіше. Рейтинг очолили аквапарк "Мис Доброї Надії", Бердянська коса, Приморська площа та зоопарк "Сафарі". У дванадцятку також потрапили колесо огляду, парк Шмідта, набережна, художній музей імені Бродського, Бердянський педагогічний універститет і пам'ятник бичку-годувальнику. Словом, якщо ви любите мандрівки з сенсом, які знайомлять не лише з пляжами, а й із місцевою культурою (зокрема, гастрономічною), то беріть мапу й ідіть досліджувати. Не забудьте зайти на центральний ринок за рибкою.

Йдіть на Центральний ринок і скуповуйтеся там. У центрі, на набережній, традиційно є ятки із сувеніркою, і там можна закупитися магнітами чи закарпатськими шкарпетками, але якщо хочете чогось дійсно місцевого, то йдіть на ринок. Можете брати все, що пов'язане з бичками. Не дарма ж у центрі міста стоїть пам'ятник бичку-годувальнику.