Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Мій найприємніший спогад про море – з 1992 року. Мені одинадцять, ми з батьком сидимо у човні в кілометрі від берега. Човен злегка гойдається, шпарить сонце, відблискують хвилі, а мої пальці відчувають – тр-р-р-р-р – ніби хтось із глибин передає мені повідомлення морзянкою. Я тягну жилку, і з темно-зеленої глибини повільно піднімається мій перший чорний бичок. Він видається мені величезним, а розчепірені плавці – схожими на крила. У повітрі бичок тріпотить, оббризкуючи мене солоною водою. Зловив!
Якщо ви опинились на березі Азовського моря, маєте вільний час і хоч трохи любите рибалити, гріх не половити бичка. Бичок – головна азовська риба. У Бердянську йому навіть поставили пам’ятник. Місцеві мешканці ловлять бичка з човнів у промислових масштабах переважно навесні, коли в бичка починається так званий переднерестовий жор.
Тож якщо ви запитаєте їхньої поради, вони скажуть приїжджати у квітні й наймати катер. Але вам, скоріш за все, не потрібно сто кілограмів риби, яку ви не зможете ані з’їсти, ані зберегти й забрати додому. Отримати задоволення й наловити бичків на сковорідку чи юшку можна в будь-яку пору, крім зими, практично в будь-якій точці Азовського узбережжя. До речі, не лише в морі: бички живуть і в лиманах, і в каналах та водосховищах.
Знайомтесь: азовський бичок
Бички поширені всюди, де є вода. Нещодавно в Карпатах я переходив гірський струмок і побачив у воді бичка – точно такого, як у Бердянську.
Бички – це не один вид риби, а декілька. Найпоширеніший в Азовському морі бичок-кругляк – його можна впізнати за округлою формою голови, циліндричним тілом і плямою на спинному плавці.
Типовий розмір кругляка у прибережній зоні – до 100-150 грамів, хоча можуть траплятися й більші.
До морської риболовлі краще підготуватись
Бичок-піщаник, або бабка, має "камуфляж" під колір світлого піщаного дна. Рідше трапляється гостромордий бичок-жаба або кнут – найбільший з азовських бичків, який виростає до кілограма. В Азовському та Чорному морях живуть іще з півтора десятка видів, але поводяться вони більш-менш однаково:
- тримаються біля дна;
- люблять каміння та інші донні укриття;
- всеїдні й ненажерливі.
У природі їхня головна їжа – молюски. Аби їх розгризати, бичок має зуби й може неболяче, але відчутно вкусити. Словом, пальці в рота пхати не рекомендовано.
Чим ловити бичків на Азовському морі?
Життя в умовах жорсткої конкуренції навчило бичків хапати будь-яку їжу – і будь-що схоже на їжу – без вагань. Тому ловити їх можна не тільки на їстівну наживку, а й на штучні спінінгові приманки, якщо ви це любите і вмієте. Якщо ні, нічого страшного: аби зловити бичка, вистачить найпростішої снасті – жилка, тягарець (не обов’язково фабричний, будь-яка гайка підійде) 20-50 грамів і гачок.
Перевага товстої жилки (0,5 мм у діаметрі й товстішої) в тому, що вона не плутається. Якщо ви плануєте змотувати снасть просто собі під ноги, обирайте товсту. Якщо ловите на вудку з котушкою, тонка жилка гарантує додаткове задоволення – ви будете відчувати живу вагу та поштовхи риби на тому кінці снасті. Зловити рибу, важчу за 300 грамів, вам однаково не світить, а якщо снасть зачепилась за каміння, товста жилка не врятує.
Ловити вудкою з кільцями й котушкою зручніше. Але, якщо берете з дому улюблену снасть, майте на увазі: контакт із морською водою погано впливає на жилку й механізм котушки. Краще завести "морський" спінінг – найгрубіший і найдешевший. Підійдуть і магазинні китайські варіанти. Коли прийде час вертатись додому, таку снасть не шкода комусь подарувати чи залишити на березі.
Втім, якщо ви проситимете в приазовській крамниці гачки "на бичка", вам запропонують снасть, орієнтовану на середню акулу. Порівняно невеликі бички, які живуть у прибережних водах, об’їдатимуть із такого гачка наживку й не зачіплятимуться. Гачки номер 3-5 (за старою радянською нумерацією – 7-10) видаються мені оптимальними.
Ловити бичка найзручніше вудкою з кільцями і котушкою
Гачки можна в’язати просто на основну жилку без повідця. Снасті з кількома гачками – це додаткова морока. Вам, можливо, пощастить зловити двох-трьох бичків відразу, але й часу на знімання риби з гачків та заміну наживки змарнуєте чимало. Як на мене, двох гачків достатньо.
На що ловити бичків у Азовському морі?
Всеїдного бичка справді можна спокусити шматком кольорової гуми чи фільтром від сигарети. Але він має свої смаки та преференції – охочіше бере м’ясні наживки, а з-поміж м’ясних надає перевагу калорійнішим.
Місцеві найчастіше використовують спосіб, який називають "сам на сам". Перш ніж читати про нього, приберіть, будь ласка, від екрану дітей, вагітних і слабконервних. Отже, зловивши на що завгодно – хоч би й на голий блискучий гачок – першого бичка, його ріжуть на шматки та використовують м’ясо як наживку для інших, які вочевидь не вважають канібалізм гідним осуду. Мені цей метод несимпатичний із морально-етичних міркувань.
Земляні черв’яки користуються попитом у бичків, але їх важко зберегти живими на сонці.
Якщо економія на наживці для вас не принципова, найгігієнічнішим варіантом є морожене куряче філе. Якось у Мисовому на Казантипі (зараз, на жаль, ця територія окупована Росією) я прийшов на пірс і почав тягати бичків одного за одним, відчуваючи на собі заздрісні погляди місцевих. Їхню наживку – рибу, молюсків і тельбухи – бички явно цінували менше, ніж шматочки курячої грудки, яка, до того ж, добре тримається на гачку. Думаю, що сосиска або будь-яка людська м’ясна їжа також підійде.
До речі, мою наживку тоді вкрали портові коти. Будьте пильні.
Азовські бички охоче клюють на м'ясо
Де ловити бичків?
Бички живуть усюди, навіть у мілких прибережних водах. Але найбільше вони люблять місця, де можна заховатися – наприклад, розсипи каміння, залишки зруйнованих споруд.
Якось у Кирилівці я побачив на піщаному дні за 20-30 метрів від берега темну пляму – невеличке каміння, що лишилось від давно зруйнованого хвилерізу. Глибина була не більше двох метрів, і я вирішив спробувати, чи нема серед каміння парочки пристойних бичків… Виявилося, що бичків там більше, ніж каміння. Я повертався на цю місцинку ще не раз і завжди мав добрий улов.
Надувний човен можна привезти з собою, а дерев’яний, металевий або пластиковий – взяти напрокат на пляжі чи турбазі. Проте виходити в море за сильного вітру та високих хвиль небезпечно: втопитись у мілкому Азовському морі так само легко, як і в будь-якому іншому. І навіть у спокійну погоду не відпливайте задалеко – ризикуєте замість бичків запізнатися з прикордонниками, й добре, якщо з українськими.
Найкраще в морі рибалити з човна
Перш ніж випливати в море, подбайте про якір. І перевірте, чи він тоне. Я не жартую. Одного разу в Кирилівці ми з батьком відпливли на кілометр від берега й опустили за борт велику каменюку, яка мала втримати човен на місці. І тут наш якір… поплив. Відтоді я знаю, що черепашник – поширений у Приазов’ї будматеріал – не тоне. Довелося повертатись на берег і шукати щось солідніше.
І ще одна порада, заснована на гіркому досвіді: не випливайте без сорочки з довгими рукавами та кепки. Після години-другої на човні під сонцем вам гарантований опік будь-яких відкритих ділянок шкіри.
Якщо ви не маєте човна, не біда. Бичків можна ловити зі скель, кам’яних насипів і молів, хвилерізів, портових пірсів і тому подібних споруд, під якими є хоча б пара метрів глибини й тінь. Якщо у місті, де ви відпочиваєте, є порт або пристань, вам туди.
Як ловити бичків?
Все просто: начепили наживку на гачок – опускаєте на дно. Якщо за хвилину ви не почули характерного тр-р-р-р-р – дрібних посмикувань – спробуйте ще раз. Якщо після третього разу не вдалося, змініть місце: бичків тут немає.
Якщо ви ловите на камінні, гачок і тягарець неминуче застрягатимуть у щілинах, і вам доведеться на раз перев’язувати снасть. Тому варто запастися гачками й тягарцями, а також, якщо це можливо, опускати наживку не на каміння, а на чисте дно поруч із ним. Бички мобільні: почувши запах їжі або шум, який на неї натякає, вони підтягуються до наживки з великої території.
Коли відчуваєте клювання, смикайте відразу: це ваш шанс зачепити бичка за губу й не дати йому проковтнути наживку. Якщо клювання припинилось більш ніж на хвилину, посмикайте снасть – бички звертають увагу на рух наживки. Якщо вода чиста, а дно світле, за ними можна спостерігати.
Як готувати бичків?
Ловля бичка азартна й весела: незчуєтесь, як наловите кілька кілограмів. Проблеми починаються далі.
Бички неживучі: гинуть, щойно дістаєш їх із води. У спеку риба відразу починає псуватися.
Відро з теплою водою – не набагато кращий варіант. Можна використати щось на зразок сумки-холодильника, а якщо вода прохолодна – тримати пакет із бичками за бортом. Ще один вихід – взяти з собою пару кілограмів солі й засипати нею улов.
Дрібними бичками можна пригостити не тільки котів, а й мартинів (здоровенних птахів, яких у народі помилково називають чайками) – вони підлітають до човна й випрошують частування. На Казантипі мені навіть пощастило погодувати морську змію. Цих змій можна не боятись, вони не отруйні.
Уловом можна пригостити місцевих мартинів
Більшеньких бичків смажать, варять, тушкують і готують у купу способів. Якщо маєте час, рибу можна засушити: на сонці таранька достигає швидко. Хоча, як на мене, півкілограма тараньки не варті мороки: сушені бички на Азовському морі – не дефіцит. Якщо відчуваєте, що вже отримали задоволення, а бичок усе не перестає клювати, переключайтесь на щось складніше – наприклад, піленгаса або камбалу. Це вже риболовля для дорослих.
