Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Саме сюди вирушила команда YouTube-каналу «Світло доріг», і привезла репортаж, від якого перехоплює подих.
Перший ранок: звуки замість будильника
Прилетівши з Чикаго після 12 годин у повітрі, мандрівники заселились в апартаменти за 190 доларів на добу — дві спальні, дві ванни, безкоштовний паркінг і вид, заради якого забуваєш про втому. Кондиціонера не було, але він і не знадобився. Перший гавайський ранок зустрів не дзвінком телефону, а звуками природи, які, за словами авторів, хочеться слухати нескінченно.
Острів ділиться на дві частини з різними характерами. Захід — сухий, сонячний, туристичний. Саме тут розташоване місто Кона з готелями, ресторанами і пляжами. Схід — дощовий, дикий, справжній. І саме туди команда вирушила першого ж дня.
Хіло: найдощовіше місто США з фермерським ринком
Дорога з Кони до Хіло — це дві години за кермом і постійне бажання зупинитися. Буквально за тридцять хвилин пальмова зелень раптово перетворюється на поле застиглої магми, і ти розумієш, що потрапив на інший острів у буквальному сенсі.
Хіло — найбільше місто Big Island з населенням 45 тисяч осіб. Без хмарочосів, без туристичного лиску, зате з характером. Пошкоджені фасади, прості крамниці, пальми і знаменитий фермерський ринок, де місцеві продають органічні фрукти, овочі та сувеніри. Один із продавців, який колись жив на Оаху, пояснив, чому переїхав: «Номер один — це найгірший трафік у Америки щороку. Це Оаху або Лос-Анджелес. Ще багато красивих пляжів на іншому боці острова. Цей бік острова тихіший, тому що в нас немає всіх готелів. І я думаю, що краса тут набагато більш недоторкана. І всі водоспади в нас теж на цьому боці. Мені просто подобається ритм цього острова. Він повільний, особливо тут».
Печери Кауманa: тунель, якому 200 років
П'ятнадцять хвилин від Хіло — і ти вже спускаєшся в лавові печери Kaumana, що утворились після виверження вулкана Мауна Лоа у 1800-х роках. Потік лави майже дійшов до центру міста і зупинився за кілька сотень метрів від будинків. Тепер тут темрява, прохолода і краплі води, що падають зі скель.
Для туристів відкрита лише невелика частина — метрів двадцять. Але є й друга печера: довший маршрут, вузькі щілини, після яких відкриваються темні тунелі. Команда провела там близько години, роздивляючись текстуру стін з застиглої лави. «Відчуття, ніби там трохи замало повітря. І якщо ти перебуваєш там довго, то вже хочеться вийти», — чесно визнають автори.
Водоспади: Rainbow Falls і велич Akaka Falls
Першим на маршруті став Rainbow Falls — 24-метровий водоспад за вісім хвилин від міста. Паркуєшся майже впритул і одразу бачиш воду, яка падає в оточені тропічної зелені. На сходах нагорі — веселка, яку майже неможливо зняти на камеру. Місце красиве, але з темною статистикою: тут загинули понад 27 людей, які нехтували правилами безпеки.
Справжнє потрясіння чекало попереду. Akaka Falls — 135 метрів вільного падіння води просто в тропічний ліс. Один із найвідоміших водоспадів острова. «Ми дивилися дуже багато фото на Pinterest з цього місця, але вживу це просто нереально», — кажуть автори. Вхід до парку — 5 доларів з людини, паркування — 10, але якщо приїхати за годину до закриття, можна стати на узбіччі безкоштовно. Дорога сюди — 15 хвилин. Час, щоб надивитися, — як мінімум дві години.
Національний парк вулканів
Наступного дня — Національний парк вулканів Гаваїв і кратер Кілауеа. Це те місце, заради якого сюди взагалі летять.
Колись тут було величезне озеро лави, що світилось на весь острів. У 2018 році сталося: лава перестала виходити через верх і почала пробиватись знизу, крізь тріщини. Верхня частина кратера обвалилась — не на метр і навіть не на десять, а більш ніж на пів кілометра. Потім кратер почав заповнюватись новою лавою. Зараз його діаметр — 2,5 км, глибина — до 500 метрів. «Це просто не пояснює словами. Чесно, водночас страшно — ніби в фільмі ти знаходишся», — визнають автори. І час від часу кратер викидає лаву на висоту до 500 метрів. Тоді тут збираються сотні туристів.
Вхід до парку з машиною — 30 доларів, але дійсний цілий тиждень: можна виїжджати і заїжджати скільки завгодно.
Окремо варто зупинитись біля парових отворів — тріщин у землі, звідки б'є гарячий пар. Це місця, де магма підходить впритул до поверхні, нагріває ґрунтові води і виштовхує їх назовні. Виглядає моторошно і водночас захопливо.
Лавова труба Nāhuku
Ще одна печера в парку, але давніша — тунель Nāhuku утворився понад 500 років тому. Механіка та сама: верхня кірка лавової річки застигла, а середина продовжувала текти і врешті вийшла, залишивши порожній канал. Базальтова лава виявилась настільки міцною, що тунель стоїть досі — хоча частину вже закрили через камені, що починають обпадати.
Маршрут короткий і нескладний. Але кінець тунелю відкриває вид, схожий на кадр із відеогри.
Лавова труба Nāhuku
Яна і Fissure 8: лава у двох метрах від дому
Для туристів вулкан — атракція. Для місцевих — це інша історія. Команда зустрілась з Яною — музиканткою і організаторкою ретритів, уродженкою Одеси, яка живе на Big Island майже десять років. Її сім'я пережила виверження 2018 року безпосередньо.
«Коли я приїхала сюди, тут було все випалене. Не було ні трави, ні квітів. Лава підійшла дуже близько додому. 2 метри від цієї колони. Лава обійшла наш дім, а дома праворуч та ліворуч по обидві сторони від нашого дому повністю покриті лавою — повністю згоріли. Але наш дім уцілів. Це було як чудо».
Виверження тривало кілька місяців. Було знищено близько 1800 споруд. Вночі розпечена лава світилась помаранчевим.
«Усе це виглядало як кінець світу. Тільки не в кіно, а в реальності», — розповідає Яна.
Вона також поділилась незвичною історією порятунку: чоловік поспілкувався з гавайськими старійшинами. Ті порадили купити пляшку джину — богиня вогню Пеле любить джин. Він кинув її в лаву і попросив, щоб ніхто не постраждав. А ще сплів вінки зі священної рослини ti leaves і повісив на чотири кути будинку.
«І богиня Пеле вирішила залишити наш дім. Вірити в це чи ні — вибір за вами. Але в цьому випадку це спрацювало, і це найголовніше».
Пляжі: чорний пісок, рифи і захід сонця
Острів подарував кілька абсолютно різних пляжів.
Pohoiki Black Sand Beach — буквально новий шматок землі. Він з'явився у 2018 році, коли лавові потоки дійшли до океану, охолонули і перетворились на чорний вулканічний пісок. Пісок настільки темний і контрастний, що виглядає нереально.
Waialea Beach — білосніжний пісок під кронами дерев, снорклінг біля рифів і один із найкращих заходів сонця на острові.
Kaunaʻoa Beach — просторий, м'який, без великих рифів. Хвилі є, але це не зупиняє. «Вода тут просто райська», — кажуть автори.
Долина Пололу
На північ острова — долина Пололу, де народився і виріс Камехамеха I, перший король, що об'єднав увесь Гавайський архіпелаг. Спуститись туди непросто: нахил 54 градуси, слизька стежка, спека. Але внизу — пустельний пляж, чорний пісок, відсутність людей і відчуття, що ти на краю цивілізації.
«Ніби ти на якомусь безлюдному острові. Мені здається, ніколи не передати камерою те, що ми зараз бачимо на власні очі», — кажуть мандрівники.
Пололу
Місцеві просять: не забирайте з пляжу каміння, черепашки чи корали. Є легенда: хто вивезе щось з Гаваїв, того чекатиме нещастя на все життя.
Мауна Кеа
Фінал подорожі — підйом на Мауна Кеа. Формально це не найвища гора на суходолі, але якщо рахувати від дна океану, де знаходиться її основа, — це найвища гора у світі. Понад 10 000 метрів від підошви до вершини.
Мауна Кеа
Піднятись можна лише на позашляховику з повним приводом і зниженими передачами. Перед підйомом — обов'язкова зупинка у візит-центрі для акліматизації: на висоті 4200 метрів повітря значно розріджене. Доказ — пачка чипсів, яка ледь не вибухнула від різниці тиску.
Вище — телескопи, хмари під ногами і температура нижче нуля навіть вдень. «Відчуття, ніби ти не на Гаваях, а в Чикаго за -20°», — сміються автори. На вершині зібрались десятки людей, закутаних у куртки, які дивились, як сонце ковзає за горизонт.
«Тут на вершині відчуваєш, що є щось набагато більше за нас, щось вічне. І на мить здається, що весь світ зупинився, і ти просто вдихаєш його красу, мов перший раз».
Великий острів не прощає поспіху. За п'ять днів команда проїхала близько 2000 кілометрів, і це не охопивши навіть половини. Але те, що вони побачили, вмістилось в одну думку, з якою важко не погодитись: такого більше немає ніде на планеті.
