Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Джерело: Condé Nast Traveller.
Матера, Італія
Матера — це не просто місто. Це 9 000 років безперервної історії, виссаної з туфового каменю. Ще до 1950-х тут у печерах-саcсі жили цілі родини разом із худобою. Сьогодні деякі з цих печер перетворено на розкішні бутик-готелі, де ночуєш буквально всередині скелі.
Матера
У 2026 році Матера отримала статус середземноморської столиці культури і діалогу — протягом усього року місто прийматиме арт-резиденції, кінопокази й живі виступи під спільною темою Terre Immerse («Занурені землі»). Для мандрівника це означає одне: їхати треба зараз, поки тут ще можна загубитися у лабіринті стародавніх сходів і відчути справжній дух Півдня.
Національний парк Банф, Канада
Банф — найстаріший національний парк Канади, і більшість туристів знають його лише як лижний рай. Але ця репутація несправедливо затьмарює решту: бірюзові озера з водою кольору карибського моря, альпійські луки, верхова їзда, каяки і походи крізь лісисті долини.
Головна новинка 2026 року — залізничний маршрут компанії Rocky Mountaineer, що з'єднає Банф з національним парком Джаспер. Маршрут доступний лише з червня по липень, квитки розлітаються швидко — тим більше що саме тоді Канада приймає матчі чемпіонату світу з футболу. У програмі також підйом на гондолі на гору Серна і поїздка на льодовому всюдиході до льодовика Атабаска — одного з найбільших крижаних полів Північного полюсного регіону.
Заповідник Бредфорд-Пеннінс, Англія
Цей куточок Англії площею понад тисячу гектарів — один з перших заповідників «Королівської серії», що їх ініціював Карл III. Розташований там, де жили сестри Бронте, він несе в собі той самий стриманий драматизм, що й їхні романи: хвилясті вересові пустища, відполіровані вітром піщані скелі, середньовічні кам'яні мости й потаємні водоспади.
Нові пішохідні маршрути 2026 року пов'язали між собою старовинні села Хаворт, Стенбері та Торнтон — і тепер тут можна провести цілий день, не зустрівши жодного автобуса з туристами.
Джеміла, Алжир
Алжир — найбільша країна на континенті, але одна з найменш відвідуваних: десятиліття нестабільності зробили своє. Візовий процес досі непростий, проте ті, хто долає цю бюрократичну перешкоду, потрапляють до Джеміли — і залишаються приголомшеними.
Ці римські руїни, засновані ще за імператора Септимія Севера, зберегли форуми, базиліки й тріумфальні арки у стані, що дивує своєю цілісністю. Навколо — відкритий гірський масив і ніжно-блакитне небо. Найінтригуючий факт: попри масштаби, розкопано менше 40% руїн. Решта все ще чекає свого першовідкривача.
Фарерські острови
Якщо ви ніколи не чули про тупиків — самобутніх морських птахів з яскраво-помаранчевим дзьобом — саме на Фарерських островах їх найлегше побачити просто неба. Але острови — це не лише природа. Столиця архіпелагу Торсхавн має ресторани зі зірками Мішлен, і серед них вирізняється Raest — авторська кухня зі страв, ферментованих за старовинними рецептами, з доповненням із диких водоростей, морських їжаків і лангустинів.
Гасадалур, Саксун, морські стежки, каякінг уздовж атлантичних фіордів — Фарери дають відчуття, ніби ти на іншій планеті. І це саме те, що потрібно.
Ріхтерсвельд, Південна Африка
Майже добу їзди від Кейптауна вздовж майже безлюдного атлантичного узбережжя — і ви опиняєтеся в Ріхтерсвельді. Кварц і граніт, дерева-колчани, що нагадують велетенські вилки, кактусоподібні скупчення лишайників і одинокі сліди леопардів на піску.
Ріхтерсвельд
Головна принада тут — не тварини, а наскельний живопис. Тисячі малюнків, розкиданих по всьому парку, датуються від 200 до 10 000 років. Вважається, що це візії народу нама — зображення трансових видінь під час шаманських зцілювальних ритуалів. Це місце, де час зупиняється.
Національний парк Ель-Імпосібле, Сальвадор
Назва говорить сама за себе. Колись фермери переганяли тут мулів із зав'язаними очима по стежці шириною кілька сантиметрів — щоб тварини не злякалися прірви по обидва боки. Сьогодні збудовано міст, але атмосфера залишається незмінною: глибокі каньйони, водоспади, рідкісні пуми і хмари, що чіпляються за вершини.
Ель-Імпосібле — один з найменш відомих природних заповідників Центральної Америки. Саме тому — одне з найцінніших.
