Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Добірку з 10 шикарних стрічок про мандрівки, більшість з яких маловідомі широкому глядачеві, представив на своєму YouTube-каналі кінокритик Олексій з проєкту «Олексій робить KINO». Серед них – як культові шедеври, так і справжні перлини, про які багато хто навіть не чув.
«Тепер я йду у дику далечінь»
2007 рік
Почати варто з фільму, який став синонімом жанру. Ця стрічка, знята Шоном Пеном за реальними подіями, ще у 2007-му спіймала бунтівний настрій епохи – протест проти телефонів, зобов'язань та нав'язаних системою потреб. Головний герой кидає навчання, віддає гроші на благодійність і пішки вирушає до Аляски. Американські каньйони, озера та ліси під неймовірні пісні Едді Ведера з Pearl Jam створюють атмосферу, яку неможливо забути. До речі, музикант погодився написати саундтрек, навіть не читаючи сценарій, – і створив культовий альбом, який тепер невіддільний від духу подорожей.
Шон Пен, володар двох «Оскарів», показав не лише романтику мандрівок, а й їхню темну сторону. Він майже не відступав від реальної історії, даючи зрозуміти: перетворювати подорожі на спосіб життя небезпечно. Не дивно, що у 2010-х кожен підліток вважав своїм обов'язком подивитися це кіно.
«Іспанський готель»
2002 рік
Французька стрічка Седріка Клапіша переносить у сонячну Барселону початку 2000-х і чітко нагадує про студентські роки свободи, які неможливо повторити. Головний герой переїжджає на навчання та підселяється до величезної квартири, яку знімають шість студентів з Англії, Бельгії, Італії, Німеччини, Данії та Іспанії. Вони всі до крику різні, але знаходять спільну мову і жартують над культурними відмінностями.
Найкраще, що робить «Іспанський готель», – передає безтурботність епохи. Герої гуляють барселонськими вулицями, грають на гітарі, шукають задоволення у всьому, що може запропонувати молодість. Це кіно не про події, а про атмосферу, яку не хочеться втрачати. Серед акторів – Келлі Райлі з популярного серіалу «Yellowstone» та ікона французького кіно Одрі Тоту.
«Гектор і пошуки щастя»
2014 рік
Ця маленька перлина з Саймоном Пеґом у головній ролі ідеально підходить тим, хто думав, що подорож навколо світу зробить щасливою людиною. Головний герой втомлюється від нудного життя, кидає роботу, прощається з подругою і відправляється у насичену мандрівку. Разом з ним глядачі бачать красу нічного Китаю, неймовірні хмарочоси Шанхаю, засніжені гори Тибету з їхнім символізмом та африканські пейзажі, що захоплюють і жахають водночас.
Це динамічна подорож, у якій не забувають про внутрішні проблеми героя. Він шукає втрачену пристрасть і жагу до життя, роблячи нотатки про кожне враження. Фільм сипле короткими приємними цитатами, а Саймон Пеґ та Розамунд Пайк створюють чудовий дует. Єдині, кому не сподобалася стрічка, – критики, які дали їй лише 38% позитивних відгуків. Та сам актор обурився такою реакцією, і справедливо: це прекрасна комедійна пригода.
«Шлях»
2010 рік
Якщо попередні фільми показували міста чи цілі країни, ця стрічка фокусується на знаменитій дорозі Святого Якова – популярному маршруті, яким щороку проходять десятки тисяч туристів. Він починається у Франції, фінішує в Іспанії, а загальний кілометраж сягає 700 км – понад два тижні, а іноді й місяць ходьби.
Головний герой раптово наважується на цю подорож заради втраченого сина, але знаходить несподівану підтримку та значення свого шляху. Це проста камерна драма, але вона чіпляє щирістю. Персонажі, яких зустрічає герой, мають різну мотивацію, хоча всі насправді шукають миру від власних проблем. Режисер Еміліо Естевес спіймав магію подорожей на екрані, і щойно ви дійдете до фіналу, відчуття буде фантастичне.
«Капітан Фантастік»
2016 рік
Арагорн з «Володаря перснів» у червоному костюмі зриває похорони, а потім сидить з гітарою на фоні заходу сонця. Звучить дивно? Приготуйтеся до головної частини. Цього разу подорож – це сімейна поїздка у місто. Адже з самого початку герої живуть у лісі, де батько навчає дітей полювати, виживати та самостійно обирає для них освіту, відмовляючись від впливу великого міста.
З перших кадрів це виглядає ідеально, але потім стає зрозуміло, до яких наслідків приводить таке виховання. Батьку доводиться обирати між бажаннями дітей і своїми власними. Віго Мортенсен майстерно грає головну роль (друга номінація на «Оскар» у кар'єрі), а картинка насичена теплими кольорами, яких так не вистачає сучасному кіно. Музика ідеально підходить під кожну сцену, а історія врізається в пам'ять.
«Щоденники мотоцикліста»
2004 рік
Немає фільму, що краще передасть красу Аргентини та Перу. Режисер зібрав на екрані всі козирі – від аргентинських лісів до прекрасного Мачу-Пікчу, кожен кадр перехоплює подих. Два друга ставлять перед собою шалену задачу: проїхати на мотоциклі всю Південну Америку. Дорогою вони бачать, чим живе їхня країна та материк, а для глядачів це унікальна можливість побачити реальність 1952-го року.
У 2005-му стрічка отримала «Оскар» за найкращу оригінальну пісню і в черговий раз довела: у фільмах про подорожі грає найкраща музика. Шалений глядацький рейтинг 7,7 на IMDb повністю заслужений, хоча третій акт дещо гальмує. Варто враховувати, що фільм заснований на біографії суперечливої історичної особи, тож краще сприймати його як надихаюче вигадане кіно про мандрівки.
«Романтики 303»
2018 рік
Прекрасна драма, що повторює багато прийомів класичних стрічок про подорожі, але поєднує їх настільки вдало, що перетворюється на самобутнє творіння. Головні герої – студенти, які раптово знайомляться у Берліні. Дівчина їде до Португалії, хлопець просить підкинути до Кельна. Щойно вони опиняються в одній машині, між ними зав'язується розмова про все на світі – політику, філософію, стосунки.
Це розмовне кіно, але унікальний випадок, коли здається, ніби ми подорожуємо разом з героями і тихо спостерігаємо, як можливо зароджується кохання. Фільм створив один з найкращих маршрутів у кіно, не вирізаючи дорогу до пункту призначення, а навпаки – знаходячи в ній магію. Для багатьох це стане особистим фільмом, який ідеально спіймав мрію про подорож Європою у будиночку на колесах.
«Достукатися до небес»
1997 рік
Шедевр, який змушує сміятися крізь сльози і нагадує про важливість цінувати життя. Два чоловіки дізнаються, що невиліковно хворі, тож відправляються в останню подорож, щоб перед смертю побачити море. Фантастичні ролі Тіля Швайґера та Яна Йозефа Ліферса переповнені харизмою – їхній дует просто вибуховий.
Жанр швидко переходить у кримінальну комедію і тримає темп до фіналу, поєднуючи гумор та драму. Авторам вдається неймовірне: глядачі забувають про проблеми і насолоджуються пригодою ніби в останнє. Цікаво, що історія з'явилася на рівному місці – Тіль Швайґер зустрів у книжковому магазині таксиста, який писав сценарії. На диво, матеріал сподобався, і вони разом створили цей фільм. Той самий таксист став режисером і зняв фінальні кадри під кавер на пісню Боба Ділана – одну з кращих заключних сцен в історії кіно.
«Зачарований квітень»
1991 рік
Головна знахідка списку – фільм, про який майже ніхто не чув, але атмосферу подорожі він спіймав бездоганно. Режисер Майк Ньюелл, який подарував світу «Чотири весілля та один похорон», «Донні Браско» та «Гаррі Поттер і Келих вогню», створив справжню перлину.
За сюжетом дві жінки не можуть терпіти лондонський дощ. Їм здається, що погана погода ніколи не скінчиться, тож вони наважуються зібрати групу бажаючих та зняти замок в Італії на кілька тижнів. Сцена прибуття головних героїнь до мальовничого Портофіно – ідеальний приклад того, як кіно може передати атмосферу. Після виходу фільм отримав три номінації на «Оскар», включно з найкращим адаптованим сценарієм. Прикро, що зараз про нього ніхто не згадує, але «Зачарований квітень» закриє всі питання щодо Італії та натхнення для мандрівок.
«Залишся зі мною»
1986 рік
Наостанок – найкраще. Сонячний прекрасний шедевр з атмосферою вічного літа, після якого кожен глядач стає трохи щасливішим. Кіно не ускладнює головну ідею: проста, але щира подорож до звичайного лісу з друзями завжди стає найкращим спогадом у житті.
Головні герої – чотири хлопчики на літніх канікулах, які знаходять пригоду на рівному місці. Вони чули, що десь у лісі лежить труп людини, і вирушають у похід подивитися на нього. Це настільки наївно, що персонажам одразу хочеться вірити. Режисер Роб Райнер ідеально зрозумів книжку Стівена Кінга і спіймав частину дитинства на камеру. Це буквально найкраща екранізація роману письменника – за словами самого Стівена Кінга.
Кожна деталь – від саундтреку до гри молодих акторів – фантастична. І хоча ми ніколи не зможемо насправді відчути себе дітьми знову, «Залишся зі мною» максимально точно нагадає про атмосферу безтурботної пригоди.
