Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Які саме держави вимагають від туристів щедрості та чому ігнорування цієї традиції може зіпсувати вам репутацію — розбиралося Lonely Planet.
США та Канада
США — безумовний лідер у культурі чайових, і це не просто данина традиції, а суворий економічний механізм. Американська система оплати праці в ресторанному бізнесі побудована так, що чайові фактично є частиною офіційної зарплати. Офіціанти отримують мізерні 2,13 долара на годину плюс символічні 30 доларів чайових на місяць від роботодавця. Все інше — а це левова частка їхнього доходу — вони заробляють винятково завдяки щедрості відвідувачів.
Саме тому в Америці чайові залишають практично скрізь: у ресторанах, барах, кав'ярнях, таксі, готелях, перукарнях, салонах краси. Стандарт — 15-20% від суми чека, і відхилення від цієї норми помітять негайно. Дослідження показують, що американці, подорожуючи світом, дають найбільші чайові, бо для них це не вибір, а глибоко вкорінена звичка та частина соціального контракту.
Якщо ви вирішите "забути" про чайові в американському ресторані, будьте готові до косих поглядів, а то й прямих зауважень від персоналу. Для них це не просто неввічливість — це втрата реального заробітку.
У Канаді ситуація майже ідентична. Вийти з ресторану без чайових тут — це соціальне табу, яке одразу виказує в вас іноземця, що не знає місцевих правил. Офіціантам прийнято залишати 15-20% від рахунку, барменам — мінімум долар за кожен поданий напій. Канадці сприймають чайові як обов'язкову частину вартості послуги, а не як додаткову опцію.
Латинська Америка
Бразилія демонструє більш помірний, але не менш обов'язковий підхід до чайових. Тут стандартні 10% від суми рахунку вважаються нормою та проявом поваги до праці офіціанта. Цікава деталь: у багатьох бразильських закладах плата за обслуговування (gorjeta або taxa de serviço) вже автоматично включена до чека.
Проте навіть якщо ви бачите цей пункт у рахунку, додаткова подяка готівкою завжди буде доречною, особливо якщо обслуговування справді вразило. Бразильці — емоційні та щирі люди, і вони цінують, коли їхні старання помічають і відзначають не лише формально.
У Мексиці культура чайових тісно пов'язана з історичним впливом США та власними традиціями гостинності. В ресторанах та барах від туристів очікують 10-15% чайових як базовий рівень вдячності. Якщо ж сервіс перевершив очікування — офіціант був особливо уважним, швидким, привітним — варто залишити близько 20%.
Важливий нюанс для мандрівників Мексикою: вуличні торговці, продавці на ринках, власники невеликих кіосків не розраховують на чайові та навіть можуть здивуватися, якщо ви їх запропонуєте. Їхня цінова політика не передбачає додаткових винагород — ціна є ціною, і торгуватися тут більш доречно, ніж давати чайові.
Хорватія
Попри те, що Європа загалом не так фанатична щодо чайових, як Північна Америка, хорватський ресторанний бізнес значною мірою покладається на додаткові винагороди від гостей. Чайові тут відіграють важливу роль у формуванні реальних доходів офіціантів, особливо в туристичних зонах узбережжя Адріатичного моря.
Стандарт — близько 10% від суми замовлення, але є важливий нюанс, про який багато туристів не здогадуються. Якщо ви залишаєте чайові на картці або просто додаєте їх до рахунку при оплаті, немає жодної гарантії, що ці гроші дійдуть безпосередньо до вашого офіціанта. Вони можуть осісти в загальній касі закладу або розподілитися між усім персоналом за невідомими вам принципами.
Тому досвідчені мандрівники завжди тримають при собі дрібні готівкові купюри та залишають чайові прямо в руки офіціанта, який їх обслуговував. Це не лише гарантує, що ваша вдячність потрапить за призначенням, але й створює приємний особистий контакт, за який вас точно запам'ятають.
