Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
Про все це розповідає у своєму відеоогляді Анна Олицька.
Перше враження – рай, який б'є по гаманцю
Коли після десятигодинного перельоту з Нью-Йорка вперше ступаєш на теплий пісок Вайкікі-біч, здається, що потрапив у рай. Бірюзовий океан, м'які хвилі, пальми з ліанами – все як на картинці. Навіть коли починається дощ, тут танцюють прямо у воді. Адже на Гаваях дощі короткі, теплі, а після кожного з'являється веселка – не дарма штат називають «Штатом веселки».
Але райське життя має свою ціну. Мінімальний бюджет на тижневий відпочинок для двох – не менше 5000 доларів. Житло коштує від 400-600 доларів за добу, а найчастіше – значно більше. Продукти на 30% дорожчі, ніж у Нью-Йорку. Салат «Цезар» у ресторані – 30 доларів. Популярний покебол з тунцем – 25-30 доларів. Навіть два шезлонги з парасолькою на пляжі обійдуться у 100 доларів.
Гаваї, Гонолулу
Супермаркет як культурний код
Місцевий супермаркет Food Town – це окреме дійство. Тут можна побачити справжню душу Гаваїв: величезний вибір свіжого тунця та лосося, приготованих десятками різних способів. Поке (традиційна гавайська страва з сирої риби) коштує 14 доларів за 400 грамів – це в магазині. У ресторані – у два рази дорожче.
Черга до рибного відділу рухається повільно – люди стоять по 30 хвилин, щоб вибрати улюблений варіант поке: з гуавою, спайсі, з ікрою, з соєвим соусом. Всі продукти можна спочатку скуштувати. А ось до м'ясного відділу черги немає – на Гаваях усе про морепродукти.
Темна сторона раю – як гавайці втратили свій острів
Двісті років тому ці землі належали гавайській знаті, а прості рибалки та землероби жили у громадах, не знаючи слів «оренда» та «іпотека». Все змінилося приблизно у 1800 році, коли сюди прибув капітан Джеймс Кук. За ним – американські місіонери, які скуповували землю під плантації цукрової тростини.
Гаваї, пляж Вайкікі
Через сто років американські ділки за підтримки морської піхоти США повалили Гавайську королеву. Після офіційної анексії земля перейшла іноземним корпораціям. Місцеві гавайці, які не мали освіти та юридичних знань, масово підписували незрозумілі папери, продавали землю за безцінь або взагалі опинялися непрописаними на власному острові.
Хто тепер господар острова?
Сьогодні 40% квартир у Вайкікі належать японським, каліфорнійським та канадським інвесторам, які навіть не живуть тут постійно. Суперапартаменти стоять порожніми як інвестиція. Ціни на квартири – від 900 тисяч до 3 мільйонів доларів за студію з видом на океан.
А корінні гавайці працюють офіціантами, серф-інструкторами, прибиральниками. Вони знімають гаражі за 2-3 тисячі доларів на місяць або живуть у машинах. За останнє десятиліття кількість безхатьків у Гонолулу зросла на 25% – це близько 4000 людей, один із найвищих показників у США пропорційно до населення.
Життя під пальмами – коли пляж стає домом
Прогулюючись вздовж набережної Вайкікі, бачиш контраст у кожному кадрі. Ось стоїть розкішний готель Hilton. А прямо перед ним, на першій лінії, під пальмами розташувалися люди з намети та гамаками. Хтось спить просто на рушнику на траві. Поруч – туристи на шезлонгах за 100 доларів.
Біля поліцейського відділення у центрі Вайкікі жінка біжить вздовж набережної, кричить, штовхає перехожих. Поліція ходить туди-сюди, дивиться на неї, але нічого не робить. Поки немає зброї – немає втручання. Раніше біля відділення завжди було багато безхатьків, але їх розігнали. Проблему просто перемістили в інше місце.
Політика виживання
Мер Гонолулу Рік Бланджарді неодноразово заявляв про плани прибрати бездомних з вулиць, але ця політика критикується за жорстокість і неефективність. Люди просто переміщуються з одного району в інший. Місцеві активісти кажуть, що безхатьків навмисне переселяють на Гаваї з інших штатів, зокрема з Лос-Анджелеса.
Політично Гаваї – «сині», вони голосують за демократів. Але багато сільських районів таємно симпатизували Трампу, бо він обіцяв повернути робочі місця та віджати землю у багатіїв.
Пожежа на Мауї
Після пожежі 2023 року на острові Мауї, де загинуло понад 100 людей, місцеві масово говорять, що це було навмисний підпал. Мета – вичистити територію у центрі історичного міста Лахайна та забудувати її елітними віллами. Офіційна версія – посуха та старі електромережі.
Неформальна місцева версія: це був підпал, щоб змусити корінних гавайців продати будинки забудовникам. Активісти публікують скріншоти повідомлень від забудовників із пропозицією продати землю одразу після пожежі, іронічно називаючи це «випадковим подарунком».
Рух "Любов до землі"
Після того як скинули з трону Гавайську королеву у XIX столітті виник патріотичний рух «Алоха Аїна» (в перекладі – «любов до землі»). Він бореться за повернення земельної справедливості корінному населенню. Але сьогодні навколо руху ходять чутки, що його спеціально фінансують багаті американські фонди, щоб контролювати протест і не допустити справжнього повстання.
Після пожеж активісти вийшли з плакатами «We are not for sale» («Ми не продаємо»), але місцеві не довіряють – кажуть, що це лише красива картинка демократії в дії.
Як виживають місцеві гавайці?
Середній дохід місцевого гавайця – близько 60 тисяч доларів на рік. Але до 70% цих грошей йде на оренду. Середня вартість житла поблизу Вайкікі – 3-4 тисячі доларів на місяць. Багато хто живе у складах, гаражах, орендованих автобусах або добирається по дві години з бідних районів, таких як Єва-біч.
Мінімальна зарплата на Гаваях – 14-15 доларів на годину. Це катастрофічно мало для місця, де продукти на 30% дорожчі, ніж у Каліфорнії. Багато гавайців працюють на двох-трьох роботах: офіціантами, серф-інструкторами, продавцями. І все одно ледве зводять кінці з кінцями.
Життя українців на Гаваях
Українська діаспора на Оаху налічує близько 300-400 осіб. Коли почалася повномасштабна війна в Україні, українці виходили щотижня з плакатами до парку Magic Island – збиралося 200-300 людей. За останні роки кількість українців зросла.
Чоловіки здебільшого працюють у будівництві. Без досвіду можна почати з 15-20 доларів на годину, з досвідом – значно більше. Жінки йдуть у клінінгові компанії, працюють нянями, продавцями в магазинах одягу. Хтось працює в Uber або таксує.
Для комфортного життя сім'ї з двох людей потрібно близько 10 тисяч доларів на місяць. Це включає оренду (яка може починатися від 3 тисяч), харчування (близько 2 тисяч на двох) та інші витрати. Якщо є діти – садочок коштує близько 1000 доларів на місяць.
Б'юті-індустрія та шопінг
Манікюр у місцевої майстрині обійдеться близько 120 доларів з чайовими. Багато українок їздять до Києва на косметологічні процедури – там якісніше та дешевше.
Зате Гаваї – рай для шопінгу. Податок на покупки тут усього 4,7%, тоді як у Каліфорнії – близько 8%. Ціни на люксові бренди (Chanel, Hermès, Dior, Valentino, Tiffany) на 20% нижчі, ніж у Нью-Йорку. Саме тому сюди масово їдять за покупками японці – у них вдома ще дорожче.
Новий район Какаако – мільйонери витісняють місцевих
Какаако – новий район, куди вкладаються величезні гроші іноземних інвесторів. Однокімнатна квартира тут коштує від мільйона доларів. Для місцевих це недосяжно.
Втім, є програма для гавайських сімей: у нових будинках виділяється певний відсоток квартир, які можна орендувати за меншими цінами, ніж на ринку. Але цього дуже мало, бо попит надто великий.
Військова база США
На Оаху розташована найбільша Тихоокеанська морська база США. Місцеві військові запевняють, що всі чутки про можливу світову війну – перебільшення. Підготовка тут постійна та дуже серйозна, армія сильна. Але загрози немає.
Чому Гаваї – це не для початку еміграції?
Українці, які живуть на Гаваях, радять не починати еміграцію звідси. Краще обрати штати з великими українськими громадами – Чикаго або Каліфорнію (Бей-Арія). Там простіше адаптуватися, знайти роботу та підтримку.
На Гаваї ідеально переїхати пізніше, якщо є віддалена робота з хорошою зарплатою на континенті. Тоді можна жити в раю, заробляючи материкові гроші. Інакше це життя на межі виживання.
Дві сторони раю
Гаваї – це місце жорстких контрастів. Тут можна одночасно побачити найвищу розкіш Америки та найгостріші соціальні проблеми. Мільярдерські готелі та порожні апартаменти як інвестиції. Райські пляжі та люди, які живуть просто неба під пальмами. Туристи на шезлонгах за сотню доларів та місцеві робітники, які лежать на траві у робочій формі, бо немає грошей навіть на обід.
Вайкікі перетворено на економіку короткого візиту. Замість магазинів для місцевих – сувеніри Made in China. Замість лікарні – ще один Hilton. Місцеві гавайці працюють у готелях, побудованих на місці їхніх колишніх будинків.
Гаваї сьогодні – це історія про те, як рай може стати золотою кліткою. Для туристів це кохання з першого погляду. Для місцевих – щоденна боротьба за виживання на власній землі. І цей контраст – справжнє обличчя сучасної Америки з її розкішшю та соціальною несправедливістю, яку рідко показують у туристичних роликах.
