Кажуть, Албанія — це країна, куди або не їдеш взагалі, або повертаєшся знову. Спонтанна подорож без чіткого маршруту підтвердила цю народну мудрість. Шість днів серед серпантинів, блакитних джерел та мальовничих пляжів довели: найкращі пригоди починаються тоді, коли плани залишаються вдома.

Блогери каналу RUD WAY розповідають про свою подорож. Рішення про подорож було миттєвим — валізи не встигли розпакувати після попередньої поїздки. Літак з Варшави о дев'ятій вечора доставив нас до столиці Албанії, де першим ділом взяли автомобіль в оренду.

Цікавий лайфхак: шукаючи авто без попереднього бронювання, вдалося уникнути застави у 500 євро. Оренда через букінг коштувала лише 30 євро на добу — значна економія для бюджетної подорожі.

Перше враження від Тирани виявилося несподіваним. Албанська столиця не схожа на типове європейське місто — тут панує особлива атмосфера провінційного затишку. Після великих міст одразу відчуваєш різницю: чисте повітря, аромат квітів та спів птахів замість міського галасу.

Ксаміль — албанські Мальдіви на Балканах

Головною метою став Ксаміль — містечко, яке по праву називають наймальовничішим в Албанії. Дорога, що за планом мала зайняти чотири години, розтягнулася на сім — серпантини та захоплюючі краєвиди змушували зупинятися на кожному кроці.

По дорозі нас зачарувала річка з блакитною водою — перша в Європі, яка отримала статус національного парку.

В Албанії майже вся територія знаходиться у приватному користуванні. За два лежаки на пляжі зазвичай просять 15 євро на цілий день. Альтернативний варіант — показати чек на 60 євро з місцевого ресторану, тоді лежаки будуть безкоштовними.

Проживання виявилося приємно бюджетним: вілла на шість днів для чотирьох осіб коштувала лише 220 євро. Овочеві лавки вражають свіжістю продуктів та приємними цінами — ще один плюс економної подорожі.

Катерна екскурсія на острови Ксаміля стала справжнім випробуванням. Хоча краса місця заслуговує на десять балів, зручність та практичність — максимум на три. Знайти вільне місце серед натовпу туристів виявилося справжнім квестом.

Потік відвідувачів був настільки інтенсивним, що дочекатися моменту для фото без людей стало нереальним завданням. Навіть собака з'явилася серед туристів — показник того, наскільки популярними стали ці острови.

Блакитне око — природне диво з таємницями

Наступним пунктом програми стало знамените «Блакитне око» — термальне джерело з унікальними властивостями. Температура води тримається на рівні 10-12 градусів навіть у розпал сезону, а глибина залишається загадкою: максимально вдавалося зануритися на 75 метрів, після чого потік води виштовхує водолазів назад.

Відтінок води змінюється залежно від освітлення та пори дня, але завжди залишається неймовірно блакитним. Джерело живить гірську річку та відіграє важливу роль у водопостачанні навколишніх районів — навіть вода в Ксамілі доставляється звідси, подолавши понад 30 кілометрів.

«Блакитне око» — термальне джерело з унікальними властивостями «Блакитне око» — термальне джерело з унікальними властивостями

Від стоянки до джерела можна дійти за 20 хвилин пішки або скористатися трансфером за 3 євро з особи. У спекотну погоду рекомендується другий варіант — підйом вгору без затінку може виявитися некомфортним.

Особливо запам'ятався день, присвячений дослідженню термальних джерел та каньйону. Після 120 кілометрів серпантинів нас чекала колоритна зустріч з місцевими жителями — майже як у контактному зоопарку.

Каньйон вразив своєю дикою красою: високі скелі, між якими місцями навіть не видно неба, шум води та відсутність вітру створювали особливу атмосферу. Без спеціального взуття далеко зайти неможливо — обов'язково беріть з собою відповідне екіпірування.

Кожне термальне джерело має унікальний колір, температуру та властивості. Вхід до самого каньйону був захований збоку і виглядав як портал в інший світ — прохолода та відлуння звуків створювали магічну атмосферу.

Найамбітнішим експериментом стала подорож до маловідомого водоспаду, який не користується популярністю серед туристів. Причина стала зрозумілою вже по дорозі: після з'їзду з головної траси попереду чекало чотири кілометри бездоріжжя.

Постійний підйом, відсутність цивілізації та прірва поруч — не кожен автомобіль здатен подолати такий маршрут.

Саранда — православні храми в мусульманській країні

По дорозі завітали до старовинного містечка Саранда та православного храму. Цікавий факт: у мусульманській Албанії, де іслам сповідує 60% населення, налічується аж 900 православних парафій. Атмосфера храму виявилася дуже знайомою — практично як вдома.

Назва міста походить від грецького «Агіа Саранда» — сорок святих, на честь монастиря, який колись стояв на пагорбі над містом. Сонце тут світить 300 днів на рік, що робить Саранду популярним портом для круїзних лайнерів.

СарандаСаранда

Особливе місце в подорожі зайняв ресторан устриць на виїзді з Ксаміля. Заклад займається вирощуванням устриць та морських їжаків на власній фермі. Мікс на чотири персони включав усе, що виловили протягом дня: сибас-карпаччо, великі мариновані креветки та свіжі устриці.

Кумедна ситуація сталася під час замовлення: місцеві спочатку прийняли нас за німців, але коли почули «thank you», несподівано відповіли українською «дякую». Виявилося, що в ресторані працює справжній поліглот.

Практичні поради для подорожі Албанією

Транспорт: Для серпантинів краще брати автомобіль з автоматичною коробкою передач — буде значно легше керувати на гірських дорогах.

Бюджет: Подорож виявилася надзвичайно економною — 30 євро за добу оренди авто, 220 євро за шість днів проживання для чотирьох осіб.

Екіпірування: Обов'язково беріть спеціальне взуття для походів у каньйони, воду та необхідні речі. Заряджений телефон — must have.

Ця подорож підтвердила головне правило мандрівок: найкращі пригоди трапляються тоді, коли не поспішаєш і не плануєш кожну хвилину. Албанія — це країна, де кожна локація як нова сторінка книги, кожен поворот — несподіванка.