Facebook
Messenger
Pocket
Twitter
У рамках свого проєкту «Двоколісні хроніки» український мандрівник і музикант Володимир Муляр продовжує епічну подорож південним узбережжям Марокко.
Мандрівник відкриває автентичність сільського життя, долає культурні бар'єри та встановлює особисті рекорди.
У Марокко велосипедист проїхав понад 134 кілометри за день — новий рекорд подорожі — і мав нагоду зануритись у справжнє, незіпсоване туризмом життя місцевих берберських громад.
Африканська Атлантика — безкраї поля вздовж океану
Покинувши промисловий район міста Ель-Джадіда, мандрівник опинився у спокійній сільській місцевості, де кілометрами вздовж узбережжя Атлантичного океану простягаються сільськогосподарські поля.
«В очі кидається якась неймовірна скромність тутешнього життя. Села виглядають бідно, і з усього видно, що мароканцям, а точніше берберам, доводиться тяжко працювати за невеликий дохід. Очевидно, більшість із них проводять так усе своє життя», — зазначає мандрівник.
Незвичним для європейського ока виявились городи, що підходять майже впритул до океанських хвиль — рослини буквально омиваються солоною водою, створюючи унікальний сільськогосподарський пейзаж.
Гостинність та чай як місток між культурами
Попри мовний бар'єр, спілкування з простими і відкритими людьми виявляється напрочуд цікавим. Хоча спочатку місцеві часто демонструють типовий для мусульман звичай уникати зйомки, їхні щирі усмішки виказують радість від несподіваної зустрічі.
Так сталося під час зупинки біля одного з сільських магазинчиків, де власник запропонував мандрівнику традиційний марокканський чай, приготований за особливим рецептом — напій кілька разів переливають з одного посуду в інший, що надає йому особливого смаку.
Такі зустрічі стають чудовою нагодою не лише відпочити, але й розповісти місцевим про Україну та війну, яку розв'язала росія. «Русія — агресор», — повторює мандрівник, намагаючись донести правду про події у своїй країні.
Від мечеті до поліцейського контролю — ночівля у марокканській глибинці
Одним із найяскравіших досвідів став ночівля біля мечеті в глухому селі — досвід, який мандрівник безуспішно намагався здобути в попередні дні в Марокко.
«Це якось вже навіть незвично», — ділиться емоціями велосипедист.
Місцевий імам дозволив йому розбити намет біля входу до мечеті, де був природний захист від сильного вітру. Але навіть у цьому випадку не обійшлося без візиту поліції, які прийшли перевірити документи мандрівника та дізнатися про мету його перебування.
«Гостинність тут є, вона справді тут є — справжня, щира, непідробна людська. Але на жаль, її контролює поліція і дає згоду на гостинність або не дає», — зауважує мандрівник, проводячи паралелі з попереднім досвідом, коли поліція забороняла йому ночувати біля мечетей.
Сафі — місто з 2500-річною історією
На шляху велосипедиста трапилось і велике місто Сафі — найбільший риболовецький порт Марокко з майже 2500-річною історією. Ймовірно засноване карфагенянами, місто набуло найбільшого розвитку під час португальського панування в Західній Африці у XV столітті.
Цікавий факт, що неподалік Сафі археологи знайшли найдавніші рештки Homo sapiens — перших подібних до сучасних людей, яким близько 300 000 років.
Для мандрівника Сафі виявилось колоритною локацією з «дещо занедбаною красою». «Занедбана і недоглянута краса — це дуже типово для Африки, і можливо, саме в цій простоті й натуральності її унікальний шарм», — розмірковує велосипедист.
Побут, промисли та екологічні виклики сучасного Марокко
Подорож відкриває й інші сторони марокканського життя — від вуличної їжі та місцевих промислів до екологічних проблем.
Особливу увагу мандрівник звертає на надмірне використання пластику, що помітно повсюди — від пакування харчів до сільськогосподарських потреб.
Уздовж узбережжя мандрівник потрапляє у селище, де активно добувають ірландський мох — водорості, які експортують по всьому світу. Такі невеликі економічні активності є основою для багатьох прибережних громад.
Несподіванки африканського клімату
Замість очікуваної спеки мандрівника застав дощ — рідкісне явище для цих країв, що тривало кілька годин.
Ця несподівана прохолода змусила його навіть дістати вітрівку, яку він не використовував приблизно місяць, ще з часів перебування в Португалії чи Іспанії.
Особисті рекорди та непохитна мета
Незважаючи на всі труднощі, мандрівник встановлює особисті рекорди в рамках своєї експедиції. Спочатку він проїхав 126 кілометрів за день — найбільшу дистанцію за подорож, а наступного дня перевершив це досягнення, подолавши 134 кілометри.
Попри втому, він продовжує рухатись уперед з невгамовним ентузіазмом, що відображено в його своєрідному мантрі: «Кручу-кручу-кручу-кручу-кручу педалі, далеченько вже заїхав, але хочу ще далі».
Велоподорож продовжується, а з нею — і відкриття неповторного культурного колориту Північно-Західної Африки, де традиційний уклад життя мирно співіснує з викликами сучасності, а щирість людських відносин долає будь-які мовні та культурні бар'єри.
