Закарпаття — невичерпне джерело колориту, архітектури, гастрономії та мальовничої природи. Мандруючи цим краєм, щоразу відкриваєш нову, досі незвідану грань. Українські тревелблогери Узол і Манько здійснили подорож до найбільш таємничих куточків регіону, де історія переплітається з природою, створюючи унікальний закарпатський характер.

Зміст

Найбільший бункер України: лінія Арпада

Найбільш загадковим об'єктом Закарпаття по праву вважається бункер часів Другої світової війни у селі Верхня Грабівниця. Дорога до нього більше схожа на тортури — розбита, з ямами і вибоїнами, але, за словами місцевих, «це того варте».

Бункер є частиною грандіозної фортифікаційної споруди — лінії Арпада, однієї з наймасштабніших оборонних систем Другої світової війни, збудованої угорцями. Лінію назвали на честь князя Арпада, який вважається засновником угорської держави.

«Ця оборонна лінія вражає своїми масштабами — протяжність понад 600 кілометрів, 300 з яких — в українських Карпатах»

«Побудували близько 4000 різних оборонних об'єктів», — розповідає гід Іван, який проводить екскурсії бункером.

Найбільше вражає, що всі тунелі копали вручну. За час будівництва тут загинуло близько 20 000 працівників. Бункер тримали в такій таємниці, що місцевому населенню говорили, ніби будують лікарню.

Досі залишається загадкою справжнє призначення об'єкту. «Жоден історик вам не пояснить, чому саме тут зробили таку масштабну споруду. Для контролю траси достатньо було чотирьох вогневих точок», — говорить Іван.

Існує версія, що в бункері могла розміщуватися секретна лабораторія, але документів, які б це підтверджували, не збереглося. Відомо лише, що влітку 1944 року тут перебувала спецорганізація СС військ. Що саме вони робили — не знає ніхто. Можливо, ховали золото Третього Рейху?

Зараз для туристів відкрито близько 500 метрів підземних шляхів.

Найглибша точка бункера знаходиться на глибині 55 метрів — це рівень 20-поверхового будинку

Тут збереглася лікарня, солдатська казарма, яка могла вмістити до 150 людей, та інші приміщення.

Цікаво, що з лінією Арпада стався епічний провал — радянські війська просто обійшли її через Румунію. Угорці зрозуміли, що потрапляють в котел, і їм довелося відступати. «Втратили понад 10 мільярдів доларів, а толку з неї майже ніякого», — підсумовує гід.

Блакитна лагуна — схована перлина Закарпаття

Одним із найкрасивіших природних чудес Закарпаття є Блакитна лагуна, схована в горах далеко від цивілізації. Шлях до неї непростий — 6 кілометрів розбитим асфальтом і багнюкою на авто, а потім ще 2,5 кілометра тією ж багнюкою пішки.

«До найкрасивіших природних місць ведуть найскладніші дороги», — і це якраз той випадок.

Але нагородою за тяжкий шлях стає неймовірний краєвид — водойма дивовижного блакитного кольору, оточена химерними скелями і соковитою зеленню

«Приходьте сюди, коли сонце максимально в зеніті, десь о 12-13 годині, тоді лагуна ще більш блакитна, коли на неї світить сонечко», — радять досвідчені мандрівники.

Перечин: місто, де живуть італійці

Невеличке, але досить старе — понад 600 років — містечко Перечин приховує чимало цікавих історій. Існує кілька версій походження назви. За однією, назва міста походить від слова «перетин», тобто поселення стояло на перетині доріг. За іншою — від прізвища «пан Перечий», який нібито володів цими землями.

Довгий час Перечин був маленьким бідним селом, але у 1890 році через нього проклали залізницю, і містечко почало активно розвиватися.

Найцікавіша історія пов'язана з італійцями. На початку 20 століття на місцевому лісохімзаводі працювало багато іноземців із католицьких країн.

Італійці відіграли значну роль у розвитку Перечина — будували залізницю, тунелі, першу аптеку і навіть католицький храм святого Августина

«Приїхали сім'ї Коміното, Гайото, Фрезані, Петерліні, Меніс, і їхні нащадки продовжують жити і працювати тут», — розповідає Наталія Сенченко, завідувачка місцевого краєзнавчого музею.

У музеї можна побачити багато цікавих артефактів, пов'язаних з лемками (або русинами) — етнографічною групою українців, яка живе в польських, словацьких та українських Карпатах.

Окрім італійських слідів, у Перечині є пам'ятник листоноші з дивовижною історією

Федір Фекета протягом 30 років щодня долав понад 50 кілометрів між Перечином та Ужгородом, доставляючи пошту. Одного разу, поспішаючи, він вирішив перейти річку по камінцях, упав у крижану воду, застудився і помер від запалення легенів. Зараз до його пам'ятника приходять не лише туристи, а й місцеві молодята, які залишають йому листи з бажаннями, вірячи, що вони обов'язково здійсняться.

Сироварня «Перечинська мануфактура»

Закарпаття славиться своїми сирами, тож у Перечині діє сироварня, де виготовляють десятки різних сирів із синім чаєм, томатом, горіхами, чилі, цибулею, лавандою.

«Коли я тільки починав, робив сир у маленькій 20-літровій сироварні. Спочатку це було хобі, але затягнуло так, що якщо раз на тиждень не зварив сир, почував себе некомфортно», — розповідає власник сироварні Олексій.

Цікаво, що на виготовлення всього дев'яти головок сиру потрібно близько півтонни молока. «Тому, — пояснює сировар, — якісний сир не може коштувати 200-250 гривень».

Лумшори: репетиція пекла в чанах

Лумшори — унікальний бальнеологічний курорт із неймовірною кількістю мінеральних джерел. Це найстаріший лікувальний курорт Закарпаття — тут оздоровлювалися ще з 17 століття.

Село жартома називають «репетицією пекла», адже головною атракцією тут є купання в чанах. По суті, ви сідаєте у величезну ємність із гарячою мінеральною водою, яку підігрівають на повільному вогні.

Найдивніше, що в Лумшорах зберігся чан, якому понад 400 років!

Ще у 70-х роках минулого століття батько одного з місцевих жителів знайшов його в річці — «був краюшок, іржавий краюшок заліза». Разом із друзями він розкопав чан і встановив для використання.

У селі також є чан-гігант, який вміщає до 12 людей. Чани наповнюють водою з річки Туричка, яка збагачена мінералами з численних джерел. Вода має характерний запах сірководню — «запах тухлих яєць», як описують туристи.

Парк Шенборна у Воєводино

Шенборни — аристократичний німецько-австрійський рід, який був найбільшим землевласником на Закарпатті. У курортному комплексі Воєводино відтворили парк Шенборна, який переносить відвідувачів у 19 століття.

Парк переповнений символізмом: 24 ліхтарі навколо озера символізують 24 години на добу, сім унікальних ліхтарів уздовж доріжки — сім днів тижня, 12 місточків через струмок — знаки зодіаку, а острів посеред озера складається з 365 кам'яних брил, що відповідає кількості днів у році.

«У високосний рік 366-ту брилу докладають», — розповідають місцеві гіди.

Найбільше уваги привертає кам'яний бароковий міст чотирьох євангелістів. Кажуть, що скульптури на ньому схожі на ті, що є на знаменитому Карловому мосту у Празі.

Оселя велетнів: канадські гіганти на Закарпатті

У селі Тур'ї Ремети можна зустріти дивовижних мешканців, які колись приїхали з Канади, — могутніх дугласій, хвойних дерев родини соснових.

Ці дерева надзвичайно високі — понад 50 метрів, а деякі сягають навіть 60 метрів, що відповідає висоті 20-поверхового будинку

Кожне дерево має своє ім'я: Цезар, Рембо, Гіперіон, Гладіатор, Бос, Лорд. А найбільшим деревом є «Президент» — найбільший екземпляр сосни веймутової за межами Північної Америки. Його висота — 52 метри, а вік — понад 170 років.

Свалява: місто мінеральних вод

Свалява прославилася своїми мінеральними водами ще у 15 столітті. Багаті надра землі тут насичені лікувальними водами.

Місто досить давнє — засноване 1263 року, але тут немає великого архітектурного спадку. Більшість будівель — радянські, проте є кілька гарних храмів.

У центрі міста стоїть символ із герба — чоловік, який розливає в бочки мінеральну воду, а поруч височіє могутній 600-річний дуб Шенборна

Найкращий краєвид на Сваляву відкривається з пагорба в передмісті Бистрий. Звідси видно, як місто затиснене між пухнастими гірськими хребтами. Осінь розфарбовує Карпати в неймовірні кольори, створюючи незабутні краєвиди.

Закарпаття — край, який не перестає дивувати. Тут кожен знайде щось для себе: любителі історії — таємничі бункери та замки, прихильники активного відпочинку — гірські маршрути та водоспади, гурмани — автентичну кухню та вина, а шукачі оздоровлення — цілющі джерела та чани.

Як кажуть місцеві: «Хто раз побував на Закарпатті, той обов'язково сюди повернеться».