Херсон 21 жовтня 2024 13:49 985 👀

Всю окупацію я викладав вірші про Херсон. Історія спортмена та військового Михайла Олійника

Михайло Олійник

Єва Миронова журналістка

Тренер з гирьового спорту, письменник, поет Михайло Олійник залишався на рідній Херсонщині як під час повномасштабного вторгнення, так і під час окупації та звільнення. Як він пережив окупацію рідного міста, при цьому писав вірші, присвячені Херсону, про деокупацію — ми поговорили з Михайлом особисто.

Михайло Олійник, херсонський спортсмен та поет, знайшов спосіб підтримати дух земляків під час російської окупації міста. Попри небезпеку, він щодня публікував у соціальних мережах вірші про Херсон та Україну, даруючи надію своїм читачам. Ці поезії, народжені в темні часи окупації, згодом стали основою для збірок, виданих після звільнення міста.

Михайло ОлійникФото: особистий архів

Ми створили якісну школу херсонських гирьовиків

Михайло Олійник захопився гирьовим спортом ще в студентські роки. Каже, що починав з армреслінгу та бодибілдингу. А у 23 роки, коли закінчив Херсонський державний університет, став професійним спортсменом.

В той період херсонець став 8-разовим рекордменом Книги рекордів України, майстром спорту Федерації гирьового спорту України.

Михайло ОлійникФото: особистий архів

“Десь після університету я почав тренувати дітей. Вони виборювали призові місця на першостях України. Це був весь час, поки я працював в училищі з 2000 по 2004 рік. Тоді дуже щільно відбулася моя тренерська діяльність з дітьми. Пізніше з рідного селища я переїхав в Херсон, і там вже працював в приватних спортзалах. Тут ми теж створили якісну школу херсонських гирьовиків, і їздили на змагання", — розповідає спортсмен.

Ми проводили фестивалі, в тому числі й “Сила в доброті”. Підіймати гирі протягом трьох годин без перерви, і глядачі за цей час могли жертвувати кошти для підтримки хворих людей

У той самий час проходили й змагання “Звитяга” для підтримки ветеранів АТО.

Почав писати виключно рідною мовою

Михайло Олійник розповідає, що в школі захоплювався грецькими міфами й написав на уроці вірш “Афродіта допоможи мені”. З того часу почав писати вірші — від любовної лірики до присвят рідному краю.

В студентські роки поет був редактором місцевої стінгазети. Пізніше почав писати виключно рідною мовою. “Я помітив, що коли переходив на російську мову, то потім не міг влучити у свій рідний стиль. Всі знали, що я можу писати вірші: я міг написати щось комусь на день народження, в студентські газети тощо”.

Втім, пізніше, коли соцмережі набули популярності, у поета відкрилось друге дихання. У лютому 2019 року він став викладати свої вірші в мережу.

Я створив групу “Алгоритми мого серця” і почав там постійно викладати свої вірші. Люди почали доєднуватися, писати коментарі — відбувався такий собі інтерактив

Фактично, першою значущою збіркою, створеною з видавництвом "Олді+", Михайло називає “Алгоритми мого серця”. Потім він почав проводити й творчі вечори.

Збірки поезій Михайла ОлійникаФото: особистий архів

“Я сформував декілька ліричних збірок, але не встиг видати. Почалася повномасштабна війна і це перемкнуло мене писати про Херсон та херсонців. Про те, що відбувається у нашому місті”.

Мітинг в ХерсоніФото: www.ukrinform.ua

Всю окупацію я викладав вірші про Херсон на підтримку України

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну Михайло Олійник зустрів в Херсоні. “В атмосфері славного міста Херсон було гнітюче повітря війни. Але, якщо чесно, ми сподівались, що все це зупиниться десь біля Криму, й далі не підуть. І для нас було шоком, що вже в обідню перерву бої були вже на Антонівському мосту”, — пригадує Михайло.

Він каже, що все це бачив на власні очі. Ніхто не очікував, що за такий короткий період росіяни будуть так близько до Херсону. Коли окупанти зайшли, каже Михайло, всім здавалося, що ця ситуація не триватиме більше, ніж пару тижнів.

Окупація ХерсонуФото: focus.ua

“Ці декілька тижнів ми не ходили на роботу. Я відвідував мітинги й ходив на Шевченківське свято. Але окупанти почали стріляти й кидати гранати. Тоді я зрозумів, що то надовго. Але все ж таки в душі щодня ми сподівались, що от-от наші зайдуть”.

Ми дуже раділи кожній перемозі й кожному відбитому нашими військовими метру землі. Сподівались ще тиждень і все. Але тиждень затягнувся майже на дев'ять місяців

Письменник каже, що, попри окупацію, мали доступ до інтернету, а також можливість виїхати. Втім, для самого Михайла це було доволі небезпечно, оскільки в місті й соцмережах його знали.

Михайло Олійник з Дмитром КомаровимФото: особистий архів

“Фактично всю окупацію я у своїй групі викладав вірші про Херсон на підтримку України. Люди це читали та знаходили відгуки у своїх серцях. Власне з цих поезій і сформувалися збірки, які я видав після деокупації”, — розповідає Михайло Олійник.

Чоловік каже, що попри публічність, в самому Херсоні він не займав жодних офіційних державних посад. Частково це допомогло.

“Ну щось таке говорили знайомі, що мною починають цікавитись, вважаючи на активність в соцмережах. Я просто з вересня 2022-го змінив місце проживання і став ходити додому різними шляхами й все”, — говорить письменник.

Деокупація Херсона

Служить у війську та продовжує писати вірші

Херсонці чекали деокупації, але боялись, що будуть бої у всьому місті, але так не сталося. Все пройшло доволі тихо. Втім, сам день визволення міста став справжнім святом.

“Всі були дуже раді, виходили на вулиці — на головну площу, зривали ворожі прапори тощо. Декілька днів проходили святкові події. А через декілька тижнів почалися серйозні ворожі обстріли, і ми зрозуміли, що не все закінчено”, — розповідає Михайло Олійник.

Обстріли ХерсонаФото: Херсонська ОВА

Небезпека нависає над містом вже другий рік — Херсон потерпає під регулярних ворожих обстрілів: від дронів до КАБів.

Ворожі дрони кошмарять всю придніпровську зону. Окупанти там собі уявно намалювали якусь “червону лінію” і скидують на мирних людей. Не гребують нічим

“Сьогодні в районі Нововоронцовки їхали дві жінки й просто загинули від скиду ворожого дрону по їхній автівці. По селах ворог розбиває школи, палаци культури, всю значущу інфраструктуру просто стирають з лиця землі. Тому ця ейфорія від визволення Херсону вже пройшла, оскільки ситуація дуже важка”, — ділиться митець.

Наразі в Херсоні залишається від 70 до 100 тисяч людей разом з дітьми.

“Таке у нас життя. З однієї сторони й обстріли, а з іншого сонечко вийшло, грають діти, п'єш каву. Люди, які в таких ситуаціях не були, не можуть зрозуміти цю паралельну реальність”.

Михайло ОлійникФото: особистий архів

Служить у війську та пише вірші

За цей час автор написав понад 500 поезій про війну, Херсон та мешканців міста й області. Вже після деокупації сформував збірку з 65 поезій “Незламний Херсон”.

“Вона розлетілася по світу більше тисячі примірників у 15 країн світу. Здається, що в США (в Чикаго) ці збірки продали на аукціоні, й зібрали до 1 тис. доларів. Ці гроші пішли на ЗСУ”, — розповідає Михайло.

Бойківські поезії - Михайло ОлійникФото: особистий архів

Пізніше була видана збірка “Цвіт акації в окупації”, де було вже більше віршів. Її також замовляли в різні країни світу — від Канади до Німеччини. В збірці “Я розкажу вам про Херсон” понад 100 поезій, а наступна збірка “Фортеця Херсон:одне серце на два береги” поки що “крайня” у творчості Михайла Олійника. Таким чином, є чотири збірки, присвячені Херсону.

Мені здається, що треба об'єднати наше суспільство, бо воно стає дуже багатовекторним

Втім, є ще одна майже готова збірка поезій “Тисяча днів у Херсоні”, але, як каже автор, поки немає коштів, щоб її видати.

“Всі чогось чекають зараз. А не треба чекати — треба щось робити. Перемога нам не впаде з неба. Треба докладати максимальних зусиль для Перемоги. Я бачу, що суспільство вже втомилось, особливо та частина, яка геть нічого не робіть. Нам треба акумулювати всі свої сили на Перемозі, а не на очікуванні”, — каже Михайло Олійник, який сьогодні служить у війську.

Як із речення — я розповім вам про Херсон, — може народитися такий довжелезний вірш? Незрозуміло... Мабуть, Херсон впливає на написання віршів

У шумі вибухів щоденних
під вий сирен і крик ворон
я розповім тобі буденно

про мій Херсон.

Це буде зовсім ненапряжно,
це як в душі розмова з Богом,
буває тут і лячно й страшно

але недовго.

А ранок мій, як хочеш знати,
буває в другій,
в третій ночі,
коли виспівують гармати

і фосфор в очі.

Я не здригаюся в цім горі,
роблю на кухні звично каву,
молюсь на стіни в коридорі —

тут маю право.

І так до ранку вже не сплю,
сиджу і висну в телефоні,
пишу усім, кого люблю,

хто тут —
в Херсоні.

Такі ранкові в мене квоти:
сніданок,
душ —
уся потреба,
знов чимчикую на роботу,